Постанова № 28943559, 21.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа №5004/995/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2012 року у справі №5004/995/11

Ініціюючий кредитор: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області №5004/995/11 від 03.12.2012 року (суддя Войціховський В.А.) відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" про виключення із ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2 об'єктів нерухомого майна: житлового будинку (А-4) загальною площею 894,80 м2, житловою площею 382,30 м2, з надвірними спорудами, земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також перебувають у заставі ПАТ КБ "Правекс-Банк" на підставі договору іпотеки №345-002/07Ф від 21.09.2007 року.

Ухвала господарського суду Волинської області мотивована тим, що дії ліквідатора щодо включення заставного майна боржника до ліквідаційної маси не суперечили нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", котрі діяли станом на час формування ліквідатором ліквідаційної маси, а чинним законодавством не передбачено необхідність виключення із ліквідаційної маси банкрута майна, що належить йому на праві спільної часткової власності.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" оскаржило її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі кредитор просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та задовольнити заяву про виключення із ліквідаційної маси боржника об'єктів нерухомого майна, які перебувають в заставі ПАТ КБ "Правекс-Банк". Апелянт посилається на те, що визначене у рішенні Броварського міськрайонного суду від 14.01.2011 року у справі №2-471/2011 нерухоме майно на праві спільної власності належить як банкруту ОСОБА_2, так і іншій особі - ОСОБА_3 (житловий будинок належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 в розмірі 77/100, а інша частка належить ОСОБА_3, відповідно земельна ділянка належить боржнику - ОСОБА_2 в розмірі 50/100, а інша її частина належить ОСОБА_3), а також те, що у встановленому порядку частки зазначених осіб у спільній власності в натурі виділені не були, ПАТ КБ "Правекс-Банк" вважає, що зазначене нерухоме майно не підлягає продажу та повинно бути виключеним із ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5004/995/11 від 24.12.2012 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2012 року у справі №5004/995/11.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5004/995/11 від 04.01.2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мельника О.М., внесено зміни до складу колегії суддів по справі №5004/995/11, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5004/995/11 від 08.01.2013 року розгляд апеляційної скарги колегією суддів відкладався для можливості подання відзивів.

Арбітражним керуючим Пурієм Русланом Петровичем подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники учасників провадження у справі в судове засідання 21.01.2013 року не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили. Явка представників в судове засідання обов'язковою не вимагалась. Всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Судова колегія вважає, що неявка представників не перешкоджатиме перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 03.12.2012 року у справі №5004/995/11.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області №5004/995/11 від 25.05.2011 року за заявою боржника було порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постановою господарського суду Волинської області №5004/995/11 від 23.06.2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою ліквідатором призначено Пурія Руслана Петровича, з метою виявлення інших кредиторів банкрута зобов'язано ліквідатора подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідне оголошення було опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" №123 від 09.07.2011 року.

19 листопада 2012 року до господарського суду від ПАТ КБ "Правекс-Банк" поступила заява від 16.11.2012 року про виключення із ліквідаційної маси підприємця-банкрута наступних об'єктів нерухомого майна: житлового будинку (А-4) загальною площею 894,80 м2, житловою площею 382,30 м2, з надвірними спорудами, земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також перебувають у заставі ПАТ КБ "Правекс-Банк" на підставі договору іпотеки №345-002/07Ф від 04.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області №5004/995/11 від 20.11.2012 року вказану заяву ПАТ КБ "Правекс-Банк" було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 21 вересня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (на даний час публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк") та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії за №345-002/07Ф у відповідності до котрого банком було відкрито ОСОБА_2 кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих потреб з лімітом кредитування 1 005 600 Євро на термін до 21.09.2012 року зі сплатою відсотків за весь час фактичного користування коштами в розмірі 12,49% річних.

В свою чергу ОСОБА_2 згідно зазначеної кредитної угоди зобов'язувався забезпечити повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом в строк та сумах, визначених договором.

20.08.2008 року договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору було змінено відсоткову ставку за користування кредитом та встановлено останню в розмірі 14,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором №345-002/07Ф 21.09.2007 року між банком, позичальником та третьою особою - ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №345-002/07Ф предметом котрого виступили житловий будинок загальною площею 894,80 м2 з надвірними будівлями і спорудами, земельна ділянка площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із порушенням ОСОБА_2 умов договору кредитування ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулось до Броварського міськрайонного суду з позовом про звернення стягнення сум заборгованості по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування останніми на предмет іпотеки - належне боржнику на праві власності нерухоме майно.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 14.01.2011 року у справі №2-471/2011 позовні вимоги банку задоволено повністю.

Кредитор у своїй заяві посилається на те, що визначене у рішенні Броварського міськрайонного суду від 14.01.2011 року у справі №2-471/2011 нерухоме майно на праві спільної власності належить як банкруту ОСОБА_2, так і іншій особі - ОСОБА_3 (житловий будинок належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 в розмірі 77/100, а інша частка належить ОСОБА_3, відповідно земельна ділянка належить боржнику - ОСОБА_2 в розмірі 50/100, а інша її частина належить ОСОБА_3), а також те, що у встановленому порядку частки зазначених осіб у спільній власності в натурі виділені не були, ПАТ КБ "Правекс-Банк" вважає, що зазначене нерухоме майно не підлягає продажу та повинно бути виключеним із ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2.

Розглянувши подану заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" про виключення із ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2 об'єктів нерухомого майна: житлового будинку (А-4) загальною площею 894,80 м2, житловою площею 382,30 м2, з надвірними спорудами, земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також перебувають у заставі ПАТ КБ "Правекс-Банк" на підставі договору іпотеки №345-002/07Ф від 21.09.2007 року, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI Закону.

Банкрутство фізичних осіб-підприємців регулюється статтями 47-49 Закону у системному взаємозв'язку із положеннями інших статей Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до п.1 ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.

Відповідно до п.7 ст.47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення. Вичерпний перелік майна на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення встановлено п. 1 ст. 26 Закону про банкрутство, додатком до Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вбачається, що майновий актив - нерухоме майно: житловий будинок (А-4) загальною площею 894,80 м2, житловою площею 382,30 м2, з надвірними спорудами, земельну ділянку площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149 за адресою АДРЕСА_1, в певній частині належний на праві власності як підприємцю-банкруту (ОСОБА_2), так і фізичній особі ОСОБА_3 (поручителю майном за грошовими зобов'язаннями боржника ОСОБА_2), відтак становить ліквідаційну масу підприємця-банкрута.

Відповідно до п.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно п.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених пунктом десятим статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно п.1 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відтак, відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, включаються ліквідатором до складу ліквідаційної маси, оцінюється та реалізується для погашення вимог кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів.

Пунктом 1 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, що діяла до 16.10.2011 року, було передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

В даному випадку саме на виконання цих положень законодавчого акту ліквідатором у справі була сформована ліквідаційна маса, до котрої включено наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, земельну ділянку у АДРЕСА_1.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, редакція котрого розпочала свою дію з 16.10.2011 року, пункт 1 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було викладено в наступній редакції: "Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності".

В силу п.2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Договір про відкриття кредитної лінії за №345-002/07Ф, а також договір іпотеки №345-002/07Ф предметом котрого виступили житловий будинок загальною площею 894,80 м2 з надвірними будівлями і спорудами, земельна ділянка площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, було укладено між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (на даний час публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк") та фізичною особою ОСОБА_2 21 вересня 2007 року.

Вказане у заяві кредитної установи заставне майно боржника було включено ліквідатором до ліквідаційної маси відповідно до ст.26, п.7 ст.47, п.1 ст.48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 16.10.2011 року.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дії ліквідатора щодо включення заставного майна боржника до ліквідаційної маси не суперечили нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", котрі діяли станом на час формування ліквідатором ліквідаційної маси.

Окрім того, питання правомірності та підставності включення до ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2 спірного нерухомого майна перебувало на розгляді судових органів.

Так, ухвалою господарського суду Волинської області від 30.01.2012 року в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства КБ "Правекс-Банк" про виключення із ліквідаційної маси підприємця ОСОБА_2 об'єктів нерухомого майна: житлового будинку (А-4) загальною площею 894,80 м2, житловою площею 382,30 м2, з надвірними спорудами, земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:0149, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та перебувають у заставі ПАТ КБ "Правекс-Банк" на підставі договору іпотеки №345-002/07Ф від 21.09.2007 року було відмовлено.

Зазначена ухвала суду була залишена без змін згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року.

29.05.2012 року Вищим господарським судом України постановою у справі №5004/995/11 було дано остаточну оцінку правовідносинам щодо виключення з ліквідаційної маси майна банкрута - підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), не потребують доказування.

А тому, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2012 року у справі №5004/995/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2012 року у справі №5004/995/11 - залишити без задоволення.

2. Справу №5004/995/11 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Грязнов В.В.