Постанова № 28943307, 29.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 січня 2013 р. № 2-а- 14298/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Карпос" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням змінених позовних вимог в порядку ст. 137 КАСУ, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0002032302/0 та №0002042302/0 від 18.12.2008 року, №0002032302/1 та №0002042302/1 від 22.01.2009 року, №0002032302/2 та №0002042302/2 від 23.02.2009 року, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Межова К.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Данканич М.Д. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до податкового законодавства України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Карпос" з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 28.12.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої 04.12.2008 р. було складено акт перевірки №6830/23/34629821, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 94792,00 грн.;

- пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 5833,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2008 року №0002032302/0 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток 123230 грн. та №0002042302/0 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 8750,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення №0002032302/1 та №0002042302/1 від 22.01.2009 року, №0002032302/2 та №0002042302/2 від 23.02.2009 року, тобто, на таку ж саме суму податкового зобов'язання.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, із письмових доказів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентом -ТОВ фірма "Пранк" було укладено договір № 01-01/08-6 від 01.01.2008 р., відповідно до якого останнє зобов'язується надати послуги щодо стимулювання споживчого попиту на товари (мерчандайзингу) замовника, а ТОВ "Карпос" зобов'язується ці послуги оплатити.

Так, з визначення мерчандайзингу вбачається, що це комплекс заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів у роздрібній торгівлі. Мерчандайзинг розвиває популярність торгових марок шляхом впливу на споживача. Сутність мерчандайзингу полягає у проведенні спеціальних робіт з розміщення й викладення товару, оформленню місць продажів, і створенню ефективного запасу з метою впливу на потенційного покупця.

Тобто, для досягнення ділової мети, якою є підвищення рентабельності продажу товарів і збільшення доходу підприємства, ТОВ "Карпос" замовило комплекс заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів у роздрібній торгівлі, оскільки рівень споживчого попиту прямо впливає на ділову мету підприємства.

З метою продажу цих товарів у роздріб, оптове торгове підприємство ТОВ "Карпос" уклало з підприємством, яке займається продажем товарів у роздріб - ТОВ фірма "Пранк" договір поставки №01/01/08-7 від 01.01.2008 р.

Таким чином, договір про надання послуг №01-01/08-6 від 01.01.2008 р. та договір поставки №01/01/08-7 від 01.01.2008 р. є пов'язаними між собою взаємними зобов'язаннями суб'єктів господарювання, оскільки послуги, які надавало ТОВ фірма "Пранк", щодо стимулювання споживчого попиту на товари, прямо впливали на продаж товару ТОВ "Карпос" по договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг був підписаний з ТОВ фірма "Пранк" у січні 2008 року і починаючи з цієї ж дати (а не тільки на дату підписання акту виконаних робіт) виконавець приступив до здійснення комплексу заходів, ціль яких - забезпечення запланованих обсягів продажу товарів замовника (ТОВ "Карпос").

Суд зважає на доводи позивача в тій частині, що для створення умов найбільш ефективних продажів необхідно спочатку розробити, а потім впровадити програми по мерчандайзингу, у які входять численні заходи, проекти й програми щодо візуального подання товарів у місцях їхнього продажу або демонстрації. Зазначені заходи вимагають значного часу, а так само залучення додаткових матеріальних і трудових ресурсів, оскільки містять у собі, крім іншого, і придбання спеціального устаткування (підставок, вітрин і т.п.), а так само навчання й підготовку персоналу підприємства роздрібної торгівлі щодо основних споживчих якостей товарів замовника, принципів і правил їхньої демонстрації, основ мотивації споживачів до їхньої покупки.

Після здійснення всіх необхідних заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів, оптове торгове підприємство ТОВ "Карпос" по договору поставки передало (продало) товари суб'єкту роздрібної торгівлі - фірмі "Пранк".

Тобто, завершився повний цикл надання послуг мерчандайзингу, про що 31.03.2008 р. і був підписаний сторонами акт виконаних робіт. Отримані послуги дозволили підприємству ТОВ "Карпос" сформувати високі відпускні ціни на реалізований товар.

Таким чином, у здійсненні зазначених заходів був, в першу чергу, зацікавлений оптовий торговець ТОВ "Карпос", хоча з покупцями - споживачами будь-яких рекламних заходів (до яких віднесений і мерчандайзинг) контактує підприємство роздрібної торгівлі ТОВ фірма "Пранк".

Як свідчать матеріали справи, із представлених до перевірки документів, окрім поставки товарів (у тому числі й у рамках договору комісії на продаж) ТОВ фірма "Пранк", ТОВ "Карпос" здійснювало в цьому ж періоді збут своїх товарів і через ПФ "Апія". До товару який був проданий через ПФ "Апія" наведені вище заходи по мерчандайзингу не були здійснені.

Суд звертає увагу, що пункт 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність, як діяльність, спрямовану на одержання доходу, а пункт 4.1. формує нормативне визначення поняття доходу, це загальна сума доходів платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах протягом звітного періоду.

У відповідності до Уставу підприємства, продаж товарів, у тому числі й через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності ТОВ "Карпос".

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт Закону про прибуток не визначає ні складу валових витрат, ні обмежень щодо їхнього формування, а лише розшифровує термін "валові витрати виробництва та обігу".

Витрати на оплату послуг мерчандайзингу, підприємство відносило до складу валових витрат, керуючись нормою пп. 5.2. 1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, що дозволяє платникам податків включати у валові витрати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3. 9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

За змістом цієї норми Закону передбачено що підставою для не включення до складу валових витрат є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів.

Пунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону, встановлені обмеження на включення окремих видів витрат до складу валових витрат підприємства і витрати з мерчандайзингу (заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів) до цього переліку не належать.

Окрім цього, нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доведення платником податків безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і робіт, послуг) і охороною праці.

Тобто, завідомо вважається, що всі витрати платника податків прямо пов'язані з такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Більш того, пунктом 5.11 ст. 5 Закону про прибуток, забороняється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Практика, взаємовідносин платників податку з контролюючими органами свідчить про те, що мерчандайзинг віднесений останніми в розряд витрат на рекламу. Витрати на рекламу в Законі про прибуток віднесені до витрат подвійного призначення. Отже, при включенні цих витрат до складу валових, повинні бути дотримані окрім загальних принципів включення у витрати (зв'язок з господарською діяльністю, документальне підтвердження й т.і.) ще й додатковим, встановленим Законом. До складу валових витрат можуть бути включені будь-які витрати платника податків на рекламні заходи у фактичних розмірах, але тільки щодо товарів, що продаються таким платником податків.

При цьому, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить переліку витрат, які можуть бути віднесені до рекламних витрат. Такий перелік витрат визначений наказом Мінекономіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145. Незважаючи на те, що наказ носить рекомендаційний характер, підприємство може ним скористатися для підтвердження того, що витрати дійсно відносяться до рекламних витрат підприємства. Відповідно до цього переліку (п. 9 статті 3.8. Витрати на проведення маркетингових заходів), віднесені витрати на проведення інших заходів, пов 'язаних зі збутом товарів.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як зазначено вище, отримані ТОВ "Карпос" послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом також встановлено, що позивачем в ході перевірки були надані всі необхідні документи для підтвердження податкового кредиту по отриманих послугах, зокрема, це податкова накладна, яка була оформлена в повній відповідності до вимог пп. 7.2. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. N165, підписано особою, що її оформило, і засвідчено печаткою.

За таких обставин, суд робить висновок, що позивач правомірно включив суму податку з ПДВ по отриманим послугам від ТОВ фірма "Пранк", до складу податкового кредиту підприємства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0002032302/0 та №0002042302/0 від 18.12.2008 року, №0002032302/1 та №0002042302/1 від 22.01.2009 року, №0002032302/2 та №0002042302/2 від 23.02.2009 року, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.