Постанова № 28935462, 28.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року Справа № 5023/3297/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Слободін, суддя Т.В. Гончар, суддя Н.В. Гребенюк,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сніжко Р.В. - дов. № 232-СР від 02.01.2013р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ АФ "Рассвет", (вх. №3864Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012р. у справі № 5023/3297/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет", с. Тернова, Харківський район, Харківська область

про стягнення заборгованості в сумі 81152,12 грн. за договором поставки запчастин до сільськогосподарської техніки №455/014 від 05.09.2011р.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі № 5023/3297/12 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" на користь Публічного акціонерного товариства "Компанії "Райз" пеню в сумі 5737,75 грн., 3% річних в сумі 1125,49 грн., витрати від інфляції в сумі 586,55 грн. та судовий збір в сумі 1623,04 грн.

Відповідач, ТОВ АФ "Рассвет", з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у даній справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на те, що сам позивач порушив умови п.п. 2.5, п. 5.1 та п. 8.2 договору, поставивши товар без здійснення відповідачем попередньої оплати. На думку відповідача, зобов'язання позивача поставити товар виникає лише після 100% передоплати, тому, підстав вважати прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем немає, отже і немає підстав для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримано ним 25.12.2012р. та яке залучено до матеріалів справи (арк. справи 116).

Позивач, ПАТ "Компанія "Райз", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а також таким, що прийняте без порушення норм матеріального чи процесуального права.

Позивач зазначив, що відповідно до пп. а) п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався оплатити вартість (ціну) товару, сплативши за нього грошову суму протягом 25 днів з дня отримання першої партії товару, а відповідно до накладної № ВН-10014-01236 перша партія товару отримана відповідачем 24.11.2011р., тому, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був оплатити ціну товару в строк до 19.12.2011р. Але, свій обов'язок по оплаті товару відповідач виконав в повному обсязі в період розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" був укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 455/014.

Згідно з п. 1.1. договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача запасні частини до сільськогосподарської техніки (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до пп. а) п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався оплатити вартість (ціну) товару, сплативши за нього грошову суму протягом 25 (двадцяти п'яти) днів з дня отримання першої партії товару.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 84265,50 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних ВН-10014-01236 від 24.11.2011 р., ВН-10014-01265 від 05.12.2011 р., ВН-10014-01266 від 05.12.2011 р. та довіреностями до цих видаткових накладних. Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару до подачі позивачем позову виконав частково та платіжними дорученнями №76 від 13.02.2012 р. та №133 від 10.04.2012 р. перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти в сумі 11101,85 грн. У зв'язку з чим, позивач і звернувся 23.07.2012р. до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 73163,65 грн., пені в сумі 6186,44 грн., 3% річних в сумі 1215,48 грн. та витрат від інфляції в сумі 586,55 грн.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 7449,79 грн., з яких: 5737,75 грн. - пеня; 1125,49грн. - 3% річних; 586,55 грн. - витрати від інфляції, посилаючись на те, що відповідач сплатив повністю борг позивачу. Також, в своєму розрахунку ціни позову (арк. справи 48) позивач зазначив, що станом на 31.07.2012р. відповідач виконав перед позивачем свій обов'язок по оплаті товару та перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти за платіжними дорученнями № 76 від 13.02.2012р. суму 1101,85 грн., № 133 від 10.04.2012р. суму 10000,00 грн., № 179 від 24.04.2012р. суму 15000,00 грн., № 352 від 07.05.2012р. суму 2000,00 грн., № 416 від 16.05.2012р. суму 23757,86 грн., № 631 від 06.07.2012р. суму 10000,00 грн., № 640 від 09.07.2012р. суму 10000,00 грн., № 727 від 27.07.2012р. суму 8000,00 грн., № 739 від 30.07.2012р. суму 4000,00 грн., № 743 від 31.07.2012р. суму 405,79 грн., всього 84265,50 грн.

Відповідач, в свою чергу, також погодився з позивачем щодо перерахування коштів та у своєму відзиві на позовну заяву (а.с. 30-31) зазначив, що сума боргу відсутня. При цьому, не спростував обгрунтувань позивача певними доказами.

Судом першої інстанції було прийнято вище зазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог, і тому, розглядається вимога про стягнення з відповідача 5737,75 грн. пені, 1125,49 грн. 3% річних та 586,55 грн. витрат від інфляції.

Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 455/014 від 05.09.2011р. у повному обсязі, проте, відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, прострочив виконання умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.3. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно з п. 7.4 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором, забезпечених санкцією.

На підставі даних пунктів договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені склала 5737,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пунктом 5.1 договору передбачено, що обов'язок позивача поставити товар виникає з моменту фактичного надходження на рахунок відповідача грошових коштів в повному обсязі та в терміни, визначені договором. А згідно з п. 8.2 договору, в разі неоплати відповідачем товару в строки, встановлені договором, позивач має право в односторонньому порядку переглянути умови щодо ціни товару та дати його поставки. Отже, на думку відповідача, даний пункт дає право не поставляти товар в разі не проведення відповідачем попередньої 100% оплати, тому, підстав вважати прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем немає, отже і немає підстав для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

Проте, такі твердження скаржника є неправомірними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

До того ж, у відповідності до пп. а) п. 1.1. договору, з дня отримання першої партії товару відповідач зобов'язався оплатити вартість (ціну) товару, сплативши за нього грошову суму протягом 25 (двадцяти п'яти) днів.

Як свідчить накладна № ВН-10014-01236 від 24.11.2011 р. перша партія товару отримана відповідачем 24.11.2011 року, тобто, відповідач зобов'язаний був оплатити ціну товару в строк до 19.12.2011 року.

Таким чином, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 19.12.2011р. по 30.07.2012р. у розмірі 5737,75 грн. правомірно, вона передбачена умовами договору, в зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 1125,49 грн. 3% річних та 586,55 грн. інфляційних витрат.

Так, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, позивачем зроблений правомірний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет", с. Тернова, Харківський район, Харківська область, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі № 5023/3297/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.01.2013р.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Т.В. Гончар

Суддя Н.В. Гребенюк