Постанова № 28935063, 14.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 р. Справа №2а/0570/15226/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Іванової О.Е.,

представника відповідача Дунди В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» до Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», звернувся до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 25.09.2012 року № 753/22.1-30947526 були винесені податкові повідомлення - рішення №0000882241/4546 від 17.10.2012 року про сплату до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 52771,00 грн. та суми застосування фінансових санкцій у розмірі 26296,50 грн. та №0000892241/4547 від 17.10.2012 року про сплату до бюджету суми податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62107,00 грн. та суми застосованих фінансових санкцій у розмірі 20452,00 грн.

Позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками, оскільки вважає, що відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що зміст укладених позивачем з контрагентами-постачальниками правочинів суперечить Цивільному кодексу України, чи іншим актам цивільного або публічного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі вищезазначеного позивач просив скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що взаємовідносини по господарським операціям між позивачем та контрагентами - постачальниками (ТОВ «АКК Варіант», СГ ОСОБА_1, ТОВ «Фірма Уран», ТОВ «Промислові мастила») у період з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, договори є недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, операції по взаємовідносинах не мали реального характеру та відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на валові витрати у позивача, не сплачена сума податку на прибуток, внаслідок невірного відображення показників податкової звітності, є доходною частиною державного бюджету, власністю держави.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 28 серпня 2000 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 30947526 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 295302 серія А00.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що в період з 12 вересня 2012 року по 18 вересня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №753/22.1-30947526 від 25.09.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «АКК Варіант» за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року, ТОВ «Фірма Уран» за серпень 2011 року, ТОВ «Промислові мастила» за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року.

Вищезазначеним актом встановлені порушення позивачем: ч.1,3,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з контрагентами - постачальниками, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Константа - Агро» при придбанні товарів (послуг); п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 62107,00 грн., в тому числі за 9 місяць 2010 року - 40904,00 грн., 2010 рік - 40904,00 грн., другий квартал 2011 року - 207,00 грн., другий, третій квартал 2011 року - 21111,00 грн., другий, четвертий квартал 2011 року - 21203,00 грн.; п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 52771,00 грн., в тому числі за липень 2010 року - 13890,00 грн., серпень 2010 року - 18833,00 грн., травень 2011 року - 110,00 грн., червень 2011 року - 70,00 грн., липень 2011 року - 77,00 грн., серпень 2011 року - 1752,00 грн., жовтень 2011 року - 18039,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000882241/4546 від 17.10.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79067,50 грн., з якої за основним платежем - 52771,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26296,50 грн. та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 82559,00 грн., з якої за основним платежем - 62107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20452,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 08 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АКК Варіант», яке є постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», яке є покупцем укладено договір поставки № 11/186 від 08.09.2011 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити макуху соняшникову та соєву, шрот соняшниковий та соєвий, олію рослинну, сою повно жирова (виробник Україна), в подальшому - товар. Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк сплати товару покупцем оговорюється у Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 розділу 3 вказаного договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, обумовлених у Специфікаціях. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів з банківського рахунка покупця (п.3.2 договору).

На підтвердження придбання позивачем на підставі вищезазначеного договору товару у товариства з обмеженою відповідальністю «АКК Варіант» надані наступні документи: видаткова накладна № В-00000340 від 10.09.2011 року на загальну суму 59428,61 грн., у тому числі податок на додану вартість - 9904,77 грн., рахунок - фактура № В-00000371 від 10.09.2011 року на загальну суму 59428,61 грн., у тому числі податок на додану вартість - 9904,77 грн., податкова накладна № 340 від 10.09.2011 року на загальну суму 59428,61 грн., у тому числі податок на додану вартість - 9904,77 грн., товарно - транспортна накладна № 0542258 від 09.09.2011 року, видаткова накладна № В-00000342 від 12.09.2011 року на загальну суму 48805,01 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8134,17 грн., рахунок - фактура № В-00000373 від 12.09.2011 року на загальну суму 48805,01 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8134,17 грн., податкова накладна № 342 від 12.09.2011 року на загальну суму 48805,01 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8134,17 грн., товарно - транспортна накладна № 054225 від 09.09.2011 року.

Факт сплати позивачем за отриманий товар на підставі вищевказаного товару підтверджується довідкою про рух по рахункам від 20.09.2012 року за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року на загальну суму 108233,60 грн.

28.01.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який є постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», яке є покупцем укладено договір поставки № 10/38 К-А від 28.01.2010 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити макуху соняшникову та соєву, шрот соняшниковий та соєвий, олію рослинну, сою повножирова (виробник Україна), в подальшому - товар. Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк сплати товару покупцем оговорюється у Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 розділу 3 вказаного договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, обумовлених у Специфікаціях. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів з банківського рахунка покупця (п.3.2 договору).

На підтвердження придбання позивачем на підставі вищезазначеного договору товару у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надані наступні документи: видаткова накладна № ШВ-0000180 від 13.07.2010 року на загальну суму 34350,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5725,00 грн., товарно - транспортна накладна № 057290 від 13.07.2010 року, акт про зважування від 13.07.2010 року, податкова накладна № 182 від 13.07.2010 року на загальну суму 34350,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5725,00 грн., видаткова накладна № ШВ-0000197 від 27.07.2010 року на загальну суму 17932,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 2988,70 грн., рахунок - фактура № ШВ-0000144 від 27.07.2010 року на загальну суму 17932,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 2988,70 грн., товарно - транспортна накладна № 018073 від 26.07.2010 року, акт про зважування від 27.07.2010 року, податкова накладна № 199 від 27.07.2010 року на загальну суму 17932,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 2988,70 грн., видаткова накладна № ШВ-0000198 від 28.07.2010 року на загальну суму 31059,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 5176,60 грн., рахунок - фактура № 0000146 від 28.07.2010 року на загальну суму 31059,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 5176,60 грн., товарно - транспортна накладна № 057284 від 27.07.2010 року, акт зважування від 28.07.2010 року, податкова накладна № 200 від 28.07.2010 року на загальну суму 31059,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 5176,60 грн., видаткова накладна № ШВ-0000221 від 23.08.2010 року на загальну суму 52070,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8678,33 грн., рахунок - фактура № 0000169 від 23.08.2010 року на загальну суму 52070,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8678,33 грн., товарно - транспортна накладна № 22857 від 23.08.2010 року, акт зважування від 23.08.2010 року, податкова накладна № 223 від 23.08.2010 року на загальну суму 52070,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8678,33 грн., видаткова накладна № ШВ-0000222 від 25.08.2010 року на загальну суму 60926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10154,33 грн., рахунок - фактура № ШВ-0000170 від 25.08.2010 року на загальну суму 60926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10154,33 грн., товарно - транспортна накладна № 297011 від 25.08.2010 року, акт про зважування від 25.08.2010 року, податкова накладна № 224 від 25.08.2010 року на загальну суму 60926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10154,33 грн.

Факт сплати позивачем за отриманий товар на підставі вищевказаного товару підтверджується довідкою про рух по рахункам від 20.09.2012 року за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 242350,00 грн.

Як вбачається з наданої позивачем довідки в єдиного державного реєстру підприємств та організацій основним видом діяльності ТОВ «Константа-Агро» є виробництво готових кормів.

В судовому засідання встановлено, що отриманий за вищезазначеними договорами товар був використаний позивачем у власній господарський діяльності для виготовлення кормів (комбікорму), що підтверджується наданими позивачем договорами на виробництво та відвантаження продукції (комбікорму) та відповідними первинними документами на виконання зазначених договорів (т.3 а.с.41-78, 94-250 т.4 а.с.1-160), технологічними картами на виготовлення комбікорму (т.3 а.с.79-93, т.5 а.с.6-234), звітами про витрати сировини (т.4 а.с.171-250, т.5 а.с.1-5), даними бухгалтерського обліку позивача (т.3 а.с.37-40).

Крім того, наявність у позивача технічної та технологічної можливості для здійснення зазначеного виду діяльності підтверджена наявністю у останнього відповідних основних фондів, а саме: приміщень для виготовлення та зберігання певного виду товарів (т.3 а.с.5-35).

Також в судовому засіданні встановлено, що 24.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма УРАН», який є постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», яке є покупцем, укладено договір поставки № 25 від 24.02.2011 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця керосин ТС-1 (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Сума договору складає 8800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1466,67 грн. (п.1.2 договору).

На підтвердження придбання позивачем на підставі вищезазначеного договору товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма УРАН» надані наступні документи: видаткова накладна № 235 від 02.08.2011 року на загальну суму 10510,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1751,67 грн., податкова накладна № 240 від 02.08.2011 року на загальну суму 10510,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1751,67 грн., акт приймання - передання товару, подорожній лист № 006101 від 02.08.2011 року.

Факт сплати позивачем за отриманий товар на підставі вищевказаного товару підтверджується довідкою про рух по рахункам від 20.09.2012 року за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року на загальну суму 10510,00 грн.

Крім того, 10.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», який є постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», яке є покупцем укладено договір поставки №344/146 від 10.05.2011 року, відповідно до п.2.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар. Відповідно до п.4.3 розділу 4 вказаного договору загальна вартість договору складається із вартості всіх партій товару, які підлягають поставці у відповідності до умов даного договору.

На підтвердження придбання позивачем на підставі вищезазначеного договору товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» надані наступні документи: накладна № 18-1128 від 10.05.2011 року на загальну суму 660,03 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 110,01 грн., податкова накладна № 575 від 10.05.2011 року на загальну суму 660,03 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 110,01 грн., накладна № 18-1690 від 30.06.2011 року на загальну суму 421,72 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 70,29 грн., податкова накладна № 3239 від 30.06.2011 року на загальну суму 421,72 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 70,29 грн., накладна № 18-1777 від 11.07.2011 року на загальну суму 246,62 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 41,10 грн., податкова накладна № 1148 від 11.07.2011 року на загальну суму 246,62 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 41,10 грн., накладна № 18-1887 від 20.07.2011 року на загальну суму 213,10 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 35,52 грн., податкова накладна № 2427 від 20.07.2011 року на загальну суму 213,10 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 35,52 грн., договір оперативної оренди об'єкта нерухомості № 12/12 від 01.01.2012 року, акт № 12/12 від 01.01.2012 року приймання - передачі.

Факт сплати позивачем за отриманий товар на підставі вищевказаного товару підтверджується довідкою про рух по рахункам від 20.09.2012 року за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року на загальну суму 1541,17 грн.

В судовому засідання встановлено, що отримані за вищезазначеними договорами паливно-мастильні матеріали були використані позивачем у власній господарський діяльності для утримання транспортних засобів, що підтверджується наданими позивачем свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.159-169, 172), актами списання мастильних матеріалів та лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей (т.2 а.с.170-177, 186-191, 197-231), договорами оренди транспортних засобів (т.2 а.с.182-185, 191-195).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1, пп.7.5.2, пп.7.5.4 п. 7.5 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів, факт придбання товарів підтверджений відповідними накладними, рахунками на оплату, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними.

Зазначене спростовує твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, порушення вищевказаних нормативних актів, а саме, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», якими чітко передбачені випадки виникнення права податника податку на віднесення витрат до валових витрат підприємства, визначення податкового кредиту та від'ємного значення по податках. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Щодо висновків акту перевірки в обґрунтування яких покладено ознаки нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 цього кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано жодних доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов у контрагента для ведення господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами.

Також відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного субєкта господарювання за порушення, допущені іншим субєктом.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що вчиненні на виконання укладених договорів господарські операції є такими, що вчинені з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є матеріальним правом позивача.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009 "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку, у звязку з придбанням товарів від контрагента, у межах спірних правовідносин.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст.203 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Крім того, суд вважає, що акт перевірки юридичної особи-платника податків, з яким позивач не мав ніяких правовідносин, також не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування таких витрат та кредиту.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» до Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» до Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0000882241/4546 від 17.10.2012 року та № 0000892241/4547 від 17.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» судовий збір в сумі 1616 грн. 27 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14.01.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 19.01.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.