Постанова № 28934451, 24.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 2а/0370/4080/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Пламетюка О.А.,

представників відповідача Жучика С.В., Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року № 0001112201, № 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест 2» (далі - ТзОВ «Оріон Будінвест 2», позивач, підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року № 0001112201, 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що актом від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Оріон Будінвест 2» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (ТзОВ «Медео-Захід») за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року Луцькою ОДПІ зафіксовано порушення частини першої статті 203 та статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними: договір від 04 листопада 2011 року є нікчемним в силу закону; а також порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого ТзОВ «Оріон Будінвест 2» занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 150 917,00 грн., в тому числі за липень 2010 року на 10 406,00 грн., за грудень 2010 року на 14 942,00 грн., за листопад 2011 року на 125 569,00 грн.; порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2 та 5.3 статті 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 50 214,00 грн., в тому числі за третій квартал 2010 року на 13 007,00 грн., за четвертий квартал 2010 року на 18 866,00 грн., за четвертий квартал 2011 року 18 866,00 грн.

Актом від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/36452459 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОЗ «Оріон Будінвест 2» з питань, які становили предмет заперечення на акт перевірки Луцької ОДПІ від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459, підтверджено попередні висновки.

28 серпня 2012 року на підставі акта перевірки від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/36452459 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001112201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 188 646,25 грн. (з них 150 917,00 грн. основний платіж та 37 729,25 грн. штрафні санкції) та № 0001122201 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 58 135,00 грн. (з них 50 214,00 грн. основний платіж та 7 921,00 грн. штрафні санкції). Податковим повідомленням-рішенням від 02 жовтня 2012 року № 0001742201 донараховано штрафні санкції з ПДВ у сумі 31 392,25 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони мають бути визнані неправомірними та скасовані з наступних підстав.

04 листопада 2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід» укладено договір купівлі-продажу № 115 будівельних матеріалів, відповідно до умов якого ТзОВ «Оріон Будінвест 2» отримало товар на загальну суму 753 411,61 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими та податковими накладними, вартість товару оплачено в безготівковій формі. Товарно-транспортними накладними підтверджується і факт транспортування частини товару. На решту товару укладено договір відповідального зберігання. Визнаючи правочин нікчемним, відповідач не врахував, що до моменту укладення договору ТзОВ «Медео-Захід» продано будівельні матеріали на суму 89 651,56 грн. з ПДВ. Частина товару, придбана в ТзОВ «Медео-Захід», використана під час будівельно-монтажних робіт і списані на витрати виробництва.

На підставі отриманих податкових накладних, ТзОВ «Оріон Будінвест 2» було сформовано податковий кредит, а також валові витрати з урахуванням норм податкового законодавства.

Єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження підприємством ПДВ та податку на прибуток за операціями придбання у ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів стали акти Луцької ОДПІ податкових перевірок ТзОВ «Медео-Захід», якими встановлено, що цей платник податків не надав документального підтвердження господарських операцій, а тому це вказує на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; воно не могло реалізувати ТзОВ «Оріон Будінвест 2» будівельні матеріали, оскільки у період який було охоплено вказаними перевірками ТзОВ «Медео-Захід» придбавало у постачальників лише свиней, цукор, паливно-мастильні матеріали та меблі. Але посилаючись на акти перевірок контрагента позивача - ТзОВ «Медео-Захід» - податковим органом не враховано, що рішеннями суду визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі.

Висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочину зроблені з перевищенням компетенції та є помилковими, а кваліфікацію правочину проведено одночасно за різними статтями Цивільного кодексу України та без відповідного правового обґрунтування (правочин є фіктивним і господарські операції реально не вчинялися, правочин суперечить інтересам держави та суспільства, його укладення порушує публічний порядок). Однак правочин між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» не віднесено законом до нікчемного, судові рішення щодо визнання його недійсним відсутні. Договір купівлі-продажу від 04 листопада 2012 року № 115 за формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства. Усі первинні документи, що підтверджують факт поставки, належним чином оформлені і дають право на формування податкового кредиту, валових витрат та спростовують висновки податкового органу щодо їх завищення та заниження податкових зобов'язань.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнають. В обґрунтування заперечення представник Остапюк С.П. пояснив, що факт заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток встановлено актом документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Оріон Будінвест 2» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 та підтверджено актом перевірки від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249. Перевіркою постачальників контрагента позивача - ТзОВ «Медео-Захід» було встановлено порушення ним норм цивільного законодавства та вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні та продажу товарів, в тому числі позивачу. ТзОВ «Медео-Захід» не надало відповідних первинних бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини. Встановити факти реалізації товарів ТзОВ «Оріон Будінвест 2» неможливо. Також було встановлено, що в ТзОВ «Медео-Захід» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (основні засоби, склади, технічний персонал), а тому угоди за звітні періоди мають ознаки нікчемності.

Первинні документи, надані позивачем, недостатні для підтвердження господарських операцій та відображення в податковому обліку понесених витрат та сплаченого ПДВ. Не надано актів приймання-передачі товару, сертифікатів якості. Крім того, ці документи містять недоліки в оформленні (договір укладено 04 листопада 2011 року, а в податкових накладних вказано договір від 07 листопада 2011 року; за накладною від 28 листопада вартість товару становить 365 185,20 грн., а згідно з платіжними дорученнями за цією накладною сплачено набагато більше). Інвентаризація товару позивачем не проведена, а з актів приймання-передачі будівельних робіт не видно, які матеріали ним використовувалися.

Щодо постанов судів за позовами ТзОВ «Медео-Захід», то посилання позивача на них є безпідставним, оскільки ці постанови не набрали законної сили.

З наведених підстав в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, ТзОВ «Оріон Будінвест 2» зареєстроване як юридична особа, з 22 травня 2005 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ, є платником ПДВ. Зазначені обставини підтверджуються копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки Луцької ОДПІ від 22 травня 2009 року № 560, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ серії НБ №235661 (а.с.16-18).

Актом від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Оріон Будінвест 2» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, проведеною Луцькою ОДПІ, встановлено порушення позивачем частини першої статті 203 та статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (договір від 04 листопада 2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео Захід); порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 185 пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, що призвело заниження ТзОВ «Оріон Будінвест 2» ПДВ на загальну суму 150 917,00 грн., в тому числі за липень 2010 року на 10 406,00 грн., за грудень 2010 року на 14 942,00 грн., за листопад 2011 року на 125 569,00 грн., а також порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2 та 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 50 214,00 грн., в тому числі за третій квартал 2010 року на 13 007,00 грн., за четвертий квартал 2010 року на 18 866,00 грн., за четвертий квартал 2011 року на 18 866,00 грн. (а.с.19-24).

Актом від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Оріон Будінвест 2» з питань, що становлять предмет його заперечення від 19 липня 2012 року, підтверджено висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 (а.с.25-31).

Позивачем 16 серпня 2012 року було подано заперечення на акт перевірки від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249, проте рішенням Луцької ОДПІ від 22 серпня 2012 року № 11344/10/22-112 в їх задоволенні було відмовлено (а.с.81-87).

28 серпня 2012 року на підставі акта від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249, висновків за результатами розгляду заперечення на цей акт від 22 серпня 2012 року № 11344/10/22-112 (а.с.77-80) Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001112201 (а.с.32, зворот), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 188 646,25 грн. (в тому числі 150 917,00 грн. основний платіж, 37 729,25 грн. штрафні санкції) та № 0001122201 (а.с.33) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 58 135,00 грн. (з них 50 214,00 грн. основний платіж та 7 921,00 грн. штрафні санкції).

ТзОВ «Оріон Будінвест 2» оскаржувало податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28 серпня 2012 року № 0001112201 та № 0001122201, однак рішенням Державної податкової служби у Волинській області (ДПС у Волинській області) від 26 вересня 2012 року №3998/10/10-206 в задоволенні первинної скарги відмовлено повністю і на підставі цього рішення (а.с.88-90) 02 жовтня 2012 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування до 50 % від суми основного зобов'язання з ПДВ штрафних санкцій, що додатково становить 31 392,25 грн. (а.с.32). Рішенням Державної податкової служби України (ДПС України) від 04 грудня 2012 року № 6560/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року № 0001112201, 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201 залишено без змін (а.с.75-76).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, Луцька ОДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірність податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року № 0001112201, 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201 з огляду на таке.

Як слідує з актів перевірок позивача від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 та від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249 - аналогічних за змістом - фактичною підставою для збільшення ТзОВ «Оріон Будінвест 2» грошових зобов'язань стали висновки Луцької ОДПІ про те, що господарські операції між та ТзОВ «Медео-Захід» не спричинили реальних наслідків. В основу таких висновків покладено висновки актів перевірок Луцької ОДПІ від 20 січня 2012 року № 339/23-3/35594018 (а.с.204-217), від 14 березня 2012 року № 46/23-3/35594018 (а.с.186-203), від 18 квітня 2012 року № 753/23-3/35594018 (а.с.172-185) за результатами податкових перевірок контрагента позивача - ТзОВ «Медео-Захід». Відповідач вказав, що зазначеними актами перевірок ТзОВ «Медео-Захід» у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено порушення норм цивільного законодавства, в тому числі по взаємовідносинах із ТзОВ «Оріон Будінвест 2», в частині недодержання вимог закону в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні та продажу товарів; також встановелно відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. З вищезазначених актів вбачається, що ТзОВ «Медео-Захід» придбавало у постачальників лише свині, цукор, паливно-мастильні матеріали та меблі, а тому не могло реалізовувати будівельні матеріали ТзОВ «Оріон Будінвест 2». Під час проведення перевірки ТзОВ «Медео-Захід» не було надано відповідних первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, тому встановити факт реалізації товарів ТзОВ «Оріон Будівнвест 2» неможливо. Податковою перевіркою податкові зобов'язання ТзОВ «Медео-Захід» не підтверджено.

Проте суд висновки Луцької ОДПІ з таким їх обґрунтуванням вважає безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 628, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 04 листопада 2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» як покупцем та ТзОВ «Медео-Захід» як продавцем було укладено договір поставки будівельних матеріалів № 115 (а.с.34), відповідно до умов якого ТзОВ «Медео-Захід» зобов'язується поставити будівельні матеріали в кількості, розмірах, та за ціною встановленими згідно зі специфікацією, а ТзОВ «Оріон Будінвест 2» зобов'язується прийняти та оплатити товар. Узгодження кількості, розміру та ціни товару здійснюється шляхом підписання специфікації до Договору; доставка товару здійснюється за рахунок продавця, при цьому місце поставки визначається покупцем (пункти 1.3, 3.1 договору). Згідно з пунктом 2 договору ціна договору становить 753 411,61 грн. (в тому числі 20% ПДВ).

Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, свідченням чого є його підписання його покупцем і продавцем. Договір не визнаний недійсним у судовому порядку ні сторонами договору, ні заінтересованими особами (відповідно до повноважень податкового органу).

На виконання умов договору ТзОВ «Медео-Захід» здійснено поставку товару (будівельних матеріалів) на суму 753 411,61 грн. (в тому числі ПДВ 125 568,60 грн.) із видачею видаткових накладних від 07 листопада 2011 року № РН-0071102, від 24 листопада 2011 року № РН-0241102 та від 28 листопада 2011 року № РН-0281100 та податкових накладних від 07 листопада 2011 року № 36, від 24 листопада 2010 року № 142, від 28 листопада 2011 року №153 (а.с.36-38, 40-42).

Крім того, товар такого виду поставлявся ТзОВ «Медео-Захід» також і 27 грудня 2010 року, про що виписано видаткову накладну № РН-0271202 (а.с.35) та податкову накладну № 271202 (а.с.39) на суму 89 651,56 грн. (в тому числі ПДВ 14 941,93 грн.).

Зазначені накладні були досліджені відповідачем під час перевірки, зауваження щодо їх оформлення у податкового органу були відсутні, що слідує з актів перевірок Луцької ОДПІ від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 та від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249, рішення ДПС у Волинській області від 26 вересня 2012 року №3998/10/10-206 та ДПС України від 04 грудня 2012 року № 6560//611-12/10-2115 за результати розгляду скарг. Відтак, посилання представника відповідача у судовому засіданні на окремі недоліки в їх оформленні не роблять їх недійсними та не беруться судом до уваги.

Позивач повністю розрахувався із продавцем за поставлений відповідно до накладної від 27 грудня 2010 року № РН-0271202 та договору від 04 листопада 2011 року товар і факт розрахунків підтверджується копіями платіжних доручень від 28 грудня 2010 року № 1060 на суму 89 651, 56 грн., в тому числі ПДВ 14 941,93 грн., від 26 січня 2012 року № 33 на суму 40 000,00 грн., в тому числі ПДВ 6 666,67 грн., від 27 січня 2012 року № 37 на суму 27 807,04 грн., в тому числі ПДВ 4 634,51 грн., від 02 березня 2012 року № 124 на суму 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ 60 000,00 грн., від 06 березня 2012 року № 132 на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 333,33 грн., від 13 березня 2012 року № 145 на суму 125 604,57 грн., в тому числі ПДВ 20 934,10 грн., (а.с.43-46), а всього на суму 843 063,17 грн. (в тому числі ПДВ 140 510,53 грн.). Факт проведення оплати ТзОВ «Оріон Будінвест 2» за поставлений товар не заперечується відповідачем, про що зазначено в актах перевірки (а.с.20, 26, зворот).

На підтвердження способу та порядку переміщення товару позивачем і для перевірки, і суду надано товарно-транспортні накладні від 29 грудня 2010 року ААБ №342059 (а.с.47) про перевезення вантажу на суму 89 651,56 грн. до смт Ізяслав Хмельницької області (відповідно до видаткової накладної від 27 грудня 2010 року № РН-0271201); від 07 листопада 2011 року № 87151 про перевезення вантажу на суму 26 204,48 грн. до пункту розвантаження в м. Луцьку на вул. Рівненській 76а за видатковою накладною від 07 листопада 2011 року № РН-0071102 (а.с.48), від 24 листопада 2011 року № 87153 (а.с.49) та від 28 листопада 2011 року № 87154 (а.с.50) про перевезення вантажу на суму 11 358,00 грн. та на суму 59 115,60 грн. відповідно за видатковими накладними від 24 та 28 листопада 2011 року № РН-0241102 та № РН-0281100 до пункту розвантаження в м. Луцьку на вул. Єршова, 11, а всього на суму 186 329,64 грн. (складське приміщення використовується на підставі договору суборенди від 20 вересня 2011 року № 135-11ЄХ - а.с.225-227). Відділом податкової міліції Луцької ОДПІ дійсність транспортування товару за вказаними товарно-транспортними накладними не спростовано за зверненням Луцької ОДПІ від 07 липня 2012 року № 687/22-106 (а.с.166), про що зазначено в актах перевірки (а.с.21, 27).

Щодо частини товару 28 листопада 2011 року між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід» укладено договір відповідального зберігання за плату до моменту вимоги поклажодавця (до початку виконання будівельних робіт на об'єктах, де той є підрядником); згідно з актом приймання-передачі позивач передав останньому будівельні матеріали на суму 650 733,00 грн. (а.с.51-52). Найменування переданого для зберігання товару відповідає найменуванню товару, вказаного у видаткових накладних від 24 та 28 листопада 2011 року № РН-0241102 та № РН-0281100, що не перевозився відповідно до товарно-транспортних накладних № 87153 та № 87154. Зазначені документи також досліджувалися під час проведення перевірки та з боку Луцької ОДПІ зауваження щодо їх змісту та форми актами перевірок не зафіксовані. На підтвердження обставин використання будівельних матеріалів позивач посилається на використання їх у господарській діяльності, зокрема, у зв'язку із виконанням підрядних робіт за договорами, укладеними із відділом освіти Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 21 грудня 2010 року № 465 (поточний ремонт приміщення науково-виробничого комплексу «Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів № 5»), із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» від 15 серпня 2011 року № 73-ОБ2 (влаштування локальної вентиляції охолодженого повітря), про що суду надано копії актів виконання будівельних робіт (а.с.120-144).

Про транспортування та використання товару, відображення в бухгалтерському обліку головним бухгалтером позивача додатково надано письмові пояснення у ході проведення позапланової виїзної перевірки (а.с.168-171).

Суд не бере до уваги доводи Луцької ОДПІ щодо відсутності зазначеного у названих вище первинних документах товару з тих підстав, що інвентаризація на вимогу податкового органу проведена не була, оскільки її не проведення у встановлений строк не пов'язане із позивачем. Як слідує з копії наказу від 27 липня 2012 року № 11 ТзОВ «Оріон Будінвест 2» створено комісію для проведення інвентаризації, проведення якої призначено на 30 липня 2012 року (а.с.158), ТзОВ «Медео-Захід» інформовано про проведення інвентаризації телеграмою від 27 липня 2012 року (а.с.160). Разом з тим, телеграма адресату не доставлена з незалежних від позивача причин, про що свідчить повідомлення Волинської філії ПАТ Укртелеком» (а.с.161). Відтак, позивач не може нести відповідальність за інших суб'єктів господарювання.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Факт вчинення господарських операцій за накладною від 27 грудня 2010 року № РН-0271202 та за договором від 04 листопада 2011 року № 115 між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід», що мав наслідком зміну активів позивача, підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, договором зберігання від 28 листопада 2011 року та актом до нього. Отже, зазначені документи є підставою для відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

На підставі первинних документів до податкового кредиту за грудень 2010 року позивач відніс ПДВ у сумі 14 941,93 грн. за податковою накладною № 271202 та за листопад 2011 року - ПДВ у сумі 125 568,60 грн. за податковими накладними від 07 листопада 2011 року № 36, від 24 листопада 2010 року № 142, від 28 листопада 2011 року № 153. Також зазначені первинні документи стали підставою для відображення в податковому обліку валових витрат за четвертий квартал 2010 року у сумі 74 709,63 грн. та за четвертий квартал 2011 року - 80 565,901 грн. (а.с.20, 29 зворот).

До 2011 року правила формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість», а правила відображення валових витрат - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 2011 року такі самі умови були закріплені в ПК України.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено: «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною». Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено перелік витрат, що складають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, серед них - прямі матеріальні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що наявність первинних документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту (валових витрат), але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З аналізу зазначених норм також вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту (валових витрат) платником податків є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів на користь позивача, зв'язок із його господарською діяльністю, то суд вважає недоведеним Луцькою ОДПІ факт безтоварності господарських операцій між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід» 27 грудня 2010 року та за договором купівлі-продажу від 04 листопада 2011 року.

Посилання в акті перевірок позивача на порушення з його боку пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 134, пункту 186.1 статті 186 ПК України оподаткування прибутку підприємств» є нелогічним, оскільки зазначені норми за своєю природою є нормами-дефініціями - вони містять визначення правових категорій і понять, мають доповнюючий характер і не породжують правовідносин. Посилання на порушення ТзОВ «Оріон Будівнвест 2» пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України також безпідставне, оскільки зазначені норми стосуються не витрат, а доходів (позивач по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» мав витрати у зв'язку із придбанням товарів).

Контрагент позивача - ТзОВ «Медео-Захід» також у своєму податковому обліку відобразив операції з поставки ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та задекларував податкові зобов'язання, про що свідчить інформація Луцької ОДПІ за податковими деклараціями. Розбіжності між податковими зобов'язаннями продавця та податковим кредитом покупця відсутні (а.с.219-221).

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 20 ПК України не надано повноважень органам державної податкової служби України щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Посилання відповідача на частини першу, п'яту статті 203, статті 215, 228, ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, а інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені судовими рішеннями в кримінальному провадженні.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), що є тільки припущенням.

Разом з тим, суд не може не зважити і на такі обставини, які свідчать про явну упередженість відповідача по відношенню до позивача.

В акті перевірок позивача від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 та від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249 не зазначено про наявність господарських операцій між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід» у липні 2010 року, однак за вказаний період, як слідує з висновків зазначених актів та розрахунку грошового зобов'язання (а.с.218), Луцькою ОДПІ донараховано ПДВ у сумі 13 007,50 грн. (з них 10406,00 грн. основного платежу) та податок на прибуток у сумі 16 258,75 грн. (в тому числі 13 007,00 грн. основного платежу). Оскільки взаємовідносини між ТзОВ «Оріон Будінвест 2» та ТзОВ «Медео-Захід» за цей період (липень 2010 року) не були досліджені та описані в акті перевірок (вид, зміст господарської операції, наявність (відсутність) первинних документів, що їх підтверджують), то суд вважає, що висновки Луцької ОДПІ про заниження податкових зобов'язань за липень 2010 року (третій квартал 2010 року) є необґрунтованими, а донарахування податкових зобов'язань за цей період - протиправним.

З огляду на те, що відповідач до висновку про заниження податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток дійшов через визнання нікчемним договору від 04 листопада 2011 року № 115, то абсурдно вважати заниженим податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 14 942,00 грн. за листопад 2010 року та з податку на прибуток у сумі 13 007,00 грн. - до укладення зазначеного договору.

Крім того, в акті податкових перевірок позивача від 13 липня 2012 року № 2637/22-1/36452459 та від 09 серпня 2012 року № 2906/22-1/3645249 вказано про неможливість поставки ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів, оскільки з актів перевірок останнього вбачається, що те придбавало у постачальників лише свині, цукор, паливно-мастильні матеріали, меблі, Однак суд, дослідивши матеріали податкових перевірок ТзОВ «Медео-Захід», на які Луцька ОДПІ посилається при перевірці позивача, встановив, що основним видом діяльності ТзОВ «Медео-Захід» є оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с.172, 186, зворот, 204). У періоді, що перевірявся (2010-2011 роки), ТзОВ «Медео-Захід» надано реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові та видаткові накладні на реалізацію. Проведеним аналізом наданих документів встановлено, що податкові накладні виписувалися на реалізацію та придбання свиней, будівельних матеріалів, цукру, паливно-мастильних товарів, меблів (а.с.195, 200, зворот). Наведене свідчить про перекручування відповідачем одних і тих же відомостей. Також в актах Луцької ОДПІ від 20 січня 2012 року № 339/23-3/35594018, від 14 березня 2012 року № 46/23-3/35594018, від 18 квітня 2012 року № 753/23-3/35594018 зазначено про наявність в ТзОВ «Медео-Захід» трудових ресурсів та підтверджено статус платника ПДВ (а.с.172-173, 186-187, 204). Непідтвердження контрагентом даних податкової звітності не може мати наслідком донарахування зобов'язань для платника податків, який добросовісно веде такий облік та має необхідні підтверджуючі документи. До того ж, постановами суду від 29 травня 2012 року у справі № 2а/0370/1773/12, від 27 червня 2012 року у справі № 2а/0370/1773/12 (а.с.93, 100) встановлено, що ТзОВ «Медео-Захід» надано для дослідження суду ряд документів, про неподання яких вказано в актах перевірки від 20 січня 2012 року № 339/23-3/35594018 та від 18 квітня 2012 року № 753/23-3/35594018, зокрема, цивільно-правові угоди, накази на прийняття на роботу, договори оренди складського приміщення, транспортних засобів, суборенди, зберігання. Розгляд справи здійснювався за участю представників Луцької ОДПІ (в тому числі і дослідження цих письмових доказів). Зазначені рішення суду не скасовані судами вищих інстанцій і на момент розгляду даної справи, а тому відповідач мав би врахувати висновки суду, встановленні обставини при проведенні перевірки позивача та прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи відповідача недостатні для висновків про безтоварний характер поставок ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів для позивача та нікчемний характер правочинів (їх недійсність). Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та ПДВ у податкових повідомленнях-рішеннях від 28 серпня 2012 року № 0001112201, 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201 з тих підстав, що правочин між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» є нікчемним в силу закону та господарські операції фактично не відбулися та не підлягають відображенню в податковому обліку через неспроможність ТзОВ «Медео-Захід» здійснювати господарську діяльність у зв'язку із відсутністю відповідних умов для її здійснення. В той же час, у судовому засіданні встановлено дотримання умов для відображення позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних документів щодо поставки ТзОВ «Медео-Захід» будівельних матеріалів у грудні 2010 року та листопаді 2011 року. Відтак, рішення Луцької ОДПІ, що оскаржуються, є необґрунтованими, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже - протиправними, а тому позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 28 серпня 2012 року № 0001112201, № 0001122201 та від 02 жовтня 2012 року № 0001742201

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк