Ухвала суду № 28927169, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/8588/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1870/8588/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (далі - позивач, ТОВ «Імпульс») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 № 0004881502/33272.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 ркоу по справі № 2а-1870/8588/12 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 № 0004881502/33272 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення ст.58 Конституції України, ст.7, пп.288.1, 288.4, 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, ст.ст.86. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач наполягає на відсутності у спірних правовідносинах законодавчих підстав для збільшення податковим органом позивачу розміру орендної плати до 3% по договорам оренди земельних ділянок, укладеним між позивачем та Сумською міською радою 01.04.2003 року, 22.11.2000 року, 12.04.2007 року, 21.09.2005 року та 20.12.2010 року. Свою правову позицію обґрунтовує пріоритетом умов договору користування земельними ділянками, укладеному у відповідності до Закону, що діяв на час укладання договору перед застосуванням закону, який змінився під час дії договору. В зв'язку з тим, що змін до договорів оренди не було внесено сторонами в частині збільшення орендної плати, у позивача відсутні підстави для сплати орендної плати за землю в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Ця обставина на думку апелянта підтверджується також постановою Зарічного районного суду м.Суми, якою було закрито провадження відносно бухгалтера позивача за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Крім того, стверджує, що відповідно до Податкового кодексу, орендна плата не є податковим зобов'язанням, а податковий орган здійснює лише контроль за правильністю її нарахування і повнотою плати. Підсумовуючи вищевикладене, наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції та прийнятті нового судового рішення про задоволення позову.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав із Сумською міською радою наступні договори оренди земельної ділянки:

- договір оренди земельної ділянки від 01.04.2003 року за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, 27 площею 1900 кв.м. орендна плата становить 1,1% грошової оцінки землі на 01.01.2012 становить 388930,00 грн. (а.с. 18-21);

- договір оренди земельної ділянки від 22.11.2000 року за адресою: м. Суми, вул. Харківська, п/с 12 площею 3214 кв.м, орендна плата становить 1% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2012 року 937909, 50 грн. (а.с. 23-26);

- договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2005 року за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, площею 11000 кв.м., орендна плата становить 1 % від грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2012 року 3 210 020, 00 грн. (а.с. 28-33).

15.06.2012 Державною податковою інспекцією в м. Сумах проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс", результати якої викладені в Акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік від 15.06.2012 року № 1389/152/30012738 (а.с. 8-9).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної за комунальної власності за квітень 2012 року, заявленого ТОВ "Імпульс" в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік на сумі 7 529, 02 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 15.06.2012 ДПІ в м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 № 0004881502/33272 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 11 293, 53 грн., в тому числі за основним платежем 7 529, 02 грн., за штрафними санкціями - 3 764, 51 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПС у Сумській області, ДПС України. За результатами розгляду скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 12-15, 16-17).

Скориставшись правом, наданим положеннями пункту 56.10 ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 № 0004881502/33272.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що податковий орган у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю з 01 січня 2011 року - Податковим Кодексом України.

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ з наступними змінами та доповненнями плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 - VI і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

З огляду на приписи пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (в редакції від 31.03.2005, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505) та пп. 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, законодавче визначено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, з 01 січня 2011 року здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Згідно ст.ст.269, 270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, до яких законодавцем віднесено і позивача. Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" статтею 1 визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13,48,15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

-для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

-для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Імпульс» та Сумською міською радою укладені договори оренди земельних ділянок, згідно яких ТОВ «Імпульс» тимчасово використовує земельні ділянки за адресами: м. Суми, вул. Прикордонна, 27, площею 1900 кв.м. (договір оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р.); м.Суми, вул. Харківська, п/с 12, площею 3214 кв.м. (договір від 22.11.2000 р.), м. Суми, вул. Прикордонна, 27, площею 10800 кв.м. (договір від 12.04.2007 р.), м. Суми, вул. Харківська, 122, площею 1100 кв.м. (договір від 21.09.2005 р.), м. Суми, вул.. Харківська, п/с, площею 12793 кв.м. (договір від 20.12.2010 р.) (а.с.18-33).

Зазначені земельні ділянки відносяться до категорій земель, які перебувають у державній або комунальній власності.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта з приводу того, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, оскільки відповідно до пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Як вбачається зі змісту вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку, тобто в сумі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, вони не відповідають вимогам чинного законодавства, відповідно до якого з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Доводи позивача про те, що відсутні підстави для сплати орендної плати за землю в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у зв'язку з тим, що не було внесено змін до договорів оренди, колегія суддів вважає необґрунтованими та вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Сплата обов'язкових платежів, до яких відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України віднесено і плату за землю, не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а внаслідок зміни ставки податку відповідно до закону, тому необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПКУ та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, ТОВ «Імпульс» повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012р № 0004881502/33272, відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання такого рішення протиправним та його скасування є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1870/8588/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.