Постанова № 28926839, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р. Справа № 2а-13312/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13312/12/2070

за поданням Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Заявник, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, звернувся до суду з поданням до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", у якому просив суд стягнути з розрахункових рахунків відкритих відповідачем в АТ "РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", в ПАТ "КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК", в ГУ ДКСУ у Харківській області, заборгованість з плати за землю за жовтень 2012 року у сумі 17402,70 грн. в рахунок погашення його податкового боргу на користь місцевого бюджету на бюджетний рахунок одержувача №31110029700227, одержувач УДК у Зміївському районі (код 24134337), банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13312/12/2070 подання задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13312/12/2070, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні подання відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, а наявність заборгованості підтверджується обліковою карткою казенного підприємства, позивачем на адресу відповідача надсилались перша та друга податкові вимоги (№1/19 від 26.10.2001 р. та №2/173 від 24.12.2001 р.), також суд першої інстанції погодився з доводами заявника про неприривність податкового боргу після надіслання (вручення) податкових вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" зареєстровано Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 17.08.2006 року, про що зроблений запис № 1 458 120 0000 004484, ідентифікаційний код юридичної особи -08326540, місцезнаходження: 63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Зміївська, буд. 29, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.4-7). КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" як платник податків і зборів знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби з 28.12.1993 за №40, що підтверджується довідкою заявника від 03.12.2012р. №150. (а.с.8)

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення контролюючого органу до суду з даним поданням у порядку, передбаченому ст.183-3 КАС України, стала наявність у відповідача податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою останнім у законодавчо встановлені строки самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань з податку за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у розмірі 17402,70 грн.

Вказана сума заборгованості узгоджена відповідачем шляхом її відображення у податковій декларації за 2012 рік, поданій до податкової інспекції 13.02.2012 р. за №99004938406. (а.с. 13-14).

Проте, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 р. по справі №2а-6153/10/2070 було встановлено, що виставлені позивачем відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181-111 перша та друга податкові вимоги, які були датовані 26.10.2001 р. та 24.12.2001 р., набули статусу безнадійного податкового боргу, а суми податкового боргу, зазначені в податкових вимогах повинні бути списані на підставі п. в) п.п. 18.2.1 п. 18.2 вказаного Закону, через що є всі підстави вважати вищезазначені податкові вимоги відкликаними на підставі п. д) п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України №2181-111. (а.с. 44-51).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що борг підприємства відповідача за земельним податком із дати надіслання податкової вимоги був перерваний у вересні 2010 р. сплатою заборгованості, що підтверджується копією картки особового рахунку з земельного податку.

З матеріалів справи також слідує, що ДПІ стосовно активів відповідача було прийнято рішення щодо їх податкової застави, про що 11.10.2007 р. був зроблений запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з терміном дії до 11.10.2012 р.

З 12 жовтня по 01 листопада 2012 р. відсутня реєстрація податкової застави. Нову реєстрацію податкової застави позивачем проведена лише 01.11.2012 р.

Отже, загальний податковий борг також переривався, що підтверджується реєстрацією податкової застави лише з жовтня 2007 р., оскільки реєстрація податкової застави провадиться при наявності податкового боргу.

Слід також відмітити, що поняття «податкової застави» на час реєстрації податкової застави майна відповідача, а саме на 11.10.2007 р. було надане в ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В наведеній нормі Закону було встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебувають в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

При цьому відповідно до Рішення Конституційного суду України від 24.03.05 р. по справі №2рп/2005 поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків повинно здійснюватися із врахуванням суми його податкового боргу.

Наведені обставини свідчать про те, що зареєстрована 11.10.2007 р. та 01.11.2012 р. податкова застава застосовувалася стосовно податкового боргу, який виник до цієї дати і лише на суму боргу, який існував на дату реєстрації.

Як слідує з доводів викладених у поданні, заявлений до стягнення борг виник 1 грудня 2012 р. і стосовно цього боргу доповнень до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносилося. Тому твердження позивача про те, що все майно відповідача перебуває у податковій заставі, є безпідставним.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'єктом обтяження є майно платника податків згідно Акту опису майна №26/19-028 від 29 жовтня 2012 р. проте, доказів складання вказаного акту за належною формою і змістом, з дотриманням забезпечення права платника податків на участь у процедурі опису майна, позивач- суб'єкт владних повноважень суду не надав.

Доказів застосування інших заходів, які б проводились позивачем для стягнення заборгованості також не надав до матеріалів справи.

Згідно п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі : несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 податкового кодексу).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Тому надані позивачем податкові вимоги №1/19 від 26.10.2001 р. та №2/173 від 24.12.2001 р. не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути.

Отже, до матеріалів справи не надано докази здійснення встановлених ПК України заходів, які надають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств.

Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України зазначається, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків. Досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету, ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії, виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

Уразі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

Доказів реалізації заставного майна та доказів звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить відповідач, позивач не надав до матеріалів справи.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу, відсутні підстави для задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-13312/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про стягнення податкового боргу - відмовити

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Жигилій С.П. Філатов Ю.М.