Рішення № 28913168, 21.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р.Справа № 5023/5466/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення 56655,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликара Л.Й., довіреність б/н від 27.04.2012 р.;

відповідача - Соколова Л.М., довіреність № 5 від 01.03.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків, 55775 грн. основного боргу, 137,53 грн. 3% річних, 55,07 грн. інфляційних витрат, 687,64 грн. неустойки та 1677 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 25/09-Ч від 25.09.12 р. не виконав свої зобов"язання щодо поставки товару та повернення суми передплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 грудня 2012 року.

19 грудня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року було відкладено розгляд справи на 16 січня 2013 року.

16 січня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому позовні вимоги визнавав та для погашення боргу просив суд оголосити перерву у судовому засіданні та надати час для оформлення правової позиції відповідача.

В судовому засіданні 16 січня 2013 року було оголошено перерву до 21 січня 2013 року.

21 січня 2013 року представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи як підтвердження часткової сплати відповідачем боргу платіжне доручення № 52 від 18.01.2013 р. на суму 15755 грн.

21 січня 2013 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 40000 грн. основного боргу, 137,33 грн. 3% річних, 55,07 грн. інфляційних витрат, 687,64 грн. неустойки та 1677 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.13 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача вказував суду на те, що частково сплатив суму боргу у розмірі 15755 грн., в іншій частині вимоги визнавав у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

25 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків (відповідач) був укладений договір № 25/09-Ч, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язується передати у власність позивача товар у кількості та на умовах, визначених цим договором, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторони домовились про те, що відповідач поставляє позивачу товар окремими партіями, по ціні і місцю поставки, вказаними в додатку до даного договору. Пунктом 8.4 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Відповідно до додатку № 1 від 25.09.2012 р., пунктом 1 передбачено, що загальна сума товару складає 111550 грн. Пунктом 2 передбачено, що ціна дана товару дана на умовах поставки автомобільним транспортом відповідача на склад позивач за такою адресою: Харківська область, Харківський район, с. Черкаські Тишки. Пунктом 3 передбачені строки оплати товару: 50% передплати у розмірі 55775 грн. перераховується позивачем на розрахунковий рахунок позивачем на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання даного договору; залишок суми у розмірі 55775 грн. перераховується на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 1-о банківського дня з моменту поставки товару. Пунктом 4 передбачений строк поставки: до 30 вересня 2012 року включно.

Відповідачем був виставлений доплати позивачу рахунок-фактуру № СФ-000142Ч від 25.09.2012 р. на загальну суму 111550 грн.

Позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 55775 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 478 від 25.09.2012 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено:"сплата за нітроамофску згідно рахунка № СФ-000142Ч від 25.09.2012 р.".

Як було вище зазначено, строк для поставки товару становить до 30 вересня 2012 року.

Проте відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернуся до відповідача з вимогою вих. № 157 від 10.10.2012 р. про повернення грошових коштів у розмірі 55775 грн., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення з відміткою про вручення 17.10.2012 р..

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 55775 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг на суму 15755 грн., у зв"язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 40000 грн. основного боргу.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 693 ЦК, у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а також приймаючи до уваги звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів передплати, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 40000 грн. попередньої оплати за поставку товару відповідно до рахунку № СФ-000142Ч від 25.09.12 р., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, такою, що визнана відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, враховуючи визнання відповідачем заборгованості у повному обсязі, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 55,07 грн. та 3% річних у сумі 137,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 687,54 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок неустойки перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу позивача на те, що реквізити для перерахування судового збору для подання позовної заяви наступні: одержувач: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача: 37999654, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО: 851011, номер рахунку : 31215206783003.

Згідно доданого позивачем платіжного доручення № 570 від 22.11.2012 р., судовий збір у розмірі 1677 грн. був перерахований позивачем на рахунок № 31210206700003, який є невірним, що також підтверджується довідкою про невірне зарахування судового збору від 29.11.2012 р. за підписом начальника відділу документального забезпечення та контролю канцелярії Полякова О.В.

Таким чином, позивач не сплатив судовий збір за подання вказаної позовної заяви в порядку, передбаченому Законом, тому суд зазначає, що судовий збір буде стягнуто з позивача до державного бюджету.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, , ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм"(61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13 , код ЄДРПОУ 34862614, п/р № 2600931912022 в ПАТ "Діамантбанк" у м. Києві, МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61125 ,м. Харків, пров. Ващенківський, 2, код ЄДРПОУ 31942068, п/р № 26006016818420 в Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618) 40000 грн. основного боргу, 137,53 грн. 3% річних, 55,07 грн. інфляційних витрат, 687,64 грн. неустойки та 1609,50 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61125, м. Харків, пров. Ващенківський, 2, код ЄДРПОУ 31942068, п/р № 26006016818420 в Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618) в доход державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.