Постанова № 28913108, 29.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5023/1501/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Куп'янське лісове господарство"на постанову від 27.11.2012 Харківського апеляційного господарського судуу справі№5023/1501/12 господарського суду Харківської області за позовомдержавного підприємства "Куп'янське лісове господарство"доприватного підприємства "Золота нива - 1"за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Борівської селищної ради Борівського району Харківської області; 2. Борівської районної державної адміністрації Харківської області; за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. комунального підприємства "Борівська рятувально-водолазна станція";провилучення земельної ділянкиза участю представників:

позивача:не з'явився;

відповідача:Новохацької Н.Є., дов. б/н від 22.02.2012 р.

третіх осіб: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2012 (суддя О. Бринцев), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 (судді В. Бондаренко, В. Івакіна, Н. Пелипенко) в задоволенні позову про вилучення земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, державне підприємство "Куп'янське лісове господарство" - позивач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2012, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що судами не дотримано вимог ст.ст. 32-34,36,43 ГПК України та порушено приписи ст.ст. 16-18,106 Лісового кодексу України, ст. 337 ЦК України, ст.ст. 120,212 ЗК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

При перевірці державною лісовою охороною Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" законності користування юридичними та фізичними особами землями державного лісового фонду було виявлено факт незаконного, без спеціального дозволу користування невідомими особами земельної ділянки державного лісового фонду в кварталі 60 виділ 10 Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" площею 0,4 га.

Згідно акту огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 29.11.2011 р. на спірній ділянці знаходиться капітальна двоповерхова цегляна будівля колишньої рятувальної станції і пірс для катерів (т.1 а.с.15).

Позивач листом № 07-25/438 від 19.04.2011 р. звернувся до Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області з проханням встановити осіб, які незаконно займають вказану спірну ділянку (т.1 а.с.13).

Начальник Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області листом №2541 від 20.05.2011 р. повідомив, що в межах державного лісового Червонооскільського водосховища, в кварталі № 60, виділ 10, Борівського лісництва, знаходиться приміщення Борівської водолазно-рятувальної станції, яке раніше знаходилось на території Борівської селищної ради, в жовтні місяці 2010 року, зазначену будівлю було продано агрофірмі "Золота Нива 1" (т.1 а.с.14).

17.09.2010 р. між Борівською селищною радою (продавець) та ПП "Золота Нива 1" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - "Борівська рятувально-водолазна станція", який розташовується за адресою: Харківська область, Борівський район, с/щ рада Борівська, на земельній ділянці площею 0,4 га, яка окремо виділена. Договір зареєстрований в реєстрі за №2546 (т.1 а.с.25-29).

Відповідно до п.1.1 договору об'єкт продажу, розташований на земельній ділянці площею - 0,4 га, згідно довідки, виданої відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від 07 вересня 2010 року за № 01-31/1984, кадастровий номер 6321055100:13:001:0003, на підставі довідки, виданої Відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від 05 серпня 2010 року за №01-34/1983.

В 2011 році Борівська селищна рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Золота Нива" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010 р. за №2546.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2011 р. у справі № 5023/6394/11 позовні вимоги задоволено (т.1 а.с.122-129).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. у справі № 5023/6394/11, що набрала законної сили, рішення господарського суду від 05.10.2011 р. скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.130-137).

Згідно витягу про реєстрацію права власності №27398135 від 22.09.2010 р., на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010 р., за відповідачем КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований на спірній земельній ділянці (т.1 а.с.31).

З листа відділу Держкомзему у Борівському районі від 19.05.2012 р. за №01-31/294 вбачається, що земельна ділянка Борівської рятувально-водолазної станції (кадастровий номер 6321055100:13:001:0003) не відноситься до земель ДП "Куп'янське лісове господарство", а обліковується як землі житлової та громадської забудови (т.1 а.с.138).

Борівською райдержадміністрацією Харківської області розпорядженням №436 від 19.12.2011р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею - 0,6393; га, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована на території Борівської селищної ради для обслуговування нежитлових будівель з подальшою передачею у користування на умовах оренди. (т.1 а.с.33).

З листа відділу Держкомзему у Борівському районі №01-31/227 від 20.04.2012 р. вбачається, що за ДП "Куп'янське лісове господарство" чи його структурними підрозділами право власності чи користування на будь-які земельні ділянки на території Борівського району не зареєстровано (т.1 а.с.144).

Застосовуючи до встановлених обставин справи та спірних правовідносин приписи ст.ст. 28,49,52 ЛК України, ст.ст. 120,193,194,195,204,212ЗК України, ст.377 ЦК України суди дійшли висновку, що так як до відповідача на підставі договору купівлі-продажу перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на спірній земельній ділянці, то відповідач відповідно до вимог вищезазначених норм чинного законодавства набув право користування тією земельною ділянкою, на якій розташований придбаний об'єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування. А, позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що зайняття та використання спірної земельної ділянки відповідачем порушує його права і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з викладеним, у позові відмовлено.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

В силу приписів ст. 5 ЛК України, ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Земельним кодексом України врегульовано, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ст. 56).

В той же час, ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (ч. 6).

Така ж норма закріплена і в ст.377 ЦК України.

Судами встановлено, що ПП "Золота Нива 1" набуло у власність цілісний майновий комплекс - "Борівська рятувально-водолазна станція" за договором купівлі-продажу від 17.09.2010. У договорі зокрема зазначено, що вказане майно розташовано на земельній ділянці площею - 0,4 га, кадастровий номер 6321055100:13:001:0003. Також, судами встановлено, що Борівська селищна рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Золота Нива" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010 р. за №2546. Однак, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. у справі № 5023/6394/11, що набрала законної сили, рішення господарського суду від 05.10.2011 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.130-137). Таким чином, ПП "Золота нива 1" є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Приписами ст. 106 ЛК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їх належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших земельних лісових ділянок здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 зазначено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (п. 3.1).

В той же час, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають (п.3.4 Постанови Пленуму від 17.05.2011 №6).

Зважаючи, що судами встановлено факт набуття ПП "Золота нива 1" нерухомого майна у власність, що розташована на спірній земельній ділянці, та враховуючи розпочату ним процедуру набуття спірної земельної ділянки в оренду (Розпорядженням № 436 Борівської райдержадміністрації Харківської області від 19.12.2011р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею - 0,6393; га, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області для обслуговування нежитлових будівель з подальшою передачею у користування на умовах оренди - т. 1, а.с. 33) відсутні правові підстави для застосування ст. 106 ЛК України, ст. 212 ЗК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти прийняті судами з дотримання вимог процесуального права та правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні. Доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 16-18,106 Лісового кодексу України, ст. 337 ЦК України, ст.ст. 120,212 ЗК України спростовуються викладеним вище та колегією суддів до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Куп'янське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі №5023/1501/12 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун