Постанова № 28913100, 22.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 42/84б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк"на постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року господарського суду Донецької області від 28.08.2012 року у справі господарського суду№ 42/84б Донецької області за заявоюфізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання банкрутом ліквідаторКитаєва С.А. в судовому засіданні взяли участь представники :

від ПАТ "Укрсоцбанк":Гіленко А.М. (довіреність від 14.11.2012 року),від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.: не з'явилися,від ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України: Тюнда Н.Л. (довіреність №01-01/5862 від 20.12.2012 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника) за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Донецької області від 12.12.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 12.03.2012 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Китаєву С.А., встановлено оплату послуг ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця за рахунок коштів боржника, зобов'язано ліквідатора у десятиденний строк з дня прийняття постанови опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах, скасовано арешти та інші обтяження щодо розпорядження майном боржника (том 1, а.с. 40 - 41). Зазначена постанова в апеляційному (касаційному) порядку не переглядалася.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2012 року продовжено строк ліквідаційної процедури боржника на 3 місяці до 12.06.2012 року, ліквідатора зобов'язано до закінчення строку ліквідаційної процедури подати суду звіт з доданими документами, передбаченими статтею 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвалою суду від 25.07.2012 року, зокрема, продовжено строк ліквідаційної процедури на 3 місяці до 12.12.2012 року (том 1, а.с. 119, том 2, а.с. 144 - 146).

03.05.2012 року до господарського суду Донецької області звернувся ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Китаєва С.А. із заявою про звільнення активів боржника від обтяжень та арештів (том 2, а.с. 2 - 12).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2012 року (суддя Попов О.В.) ухвалено Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку подати заяву до Донецької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про вилучення активів фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи:

§ №11450577 від 01.08.2011 року про арешт нерухомого майна такого змісту: Підстави обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 26041605, 29.07.2011 року, ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку ОСОБА_9 Об'єкт обтяження: все нерухоме майно. Власник: ОСОБА_5, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1. Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Київського РУЮ у м. Донецьку. Заявник: Відділ державної виконавчої служби Київського РУЮ у м. Донецьку;

зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_10 та Донецьку філію Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис:

§ №11805881 від 04.11.2011 року про заборону на нерухоме майно такого змісту: Підстави обтяження: Постанова, 45/243б, 26.10.2011 року, Донецький апеляційний господарський суд. Об'єкт обтяження: квартира, чотирикімнатна, номер за РПВН: 22072058, АДРЕСА_2. Власник: ОСОБА_5, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1. Обтяжувач: ПАТ "Укрсоцбанк". Заявник: ПАТ "Укрсоцбанк";

§ №11806073 від 04.11.2011 року про заборону на нерухоме майно такого змісту: Підстави обтяження: Постанова 45/243б, 26.10.2011 року, Донецький апеляційний господарський суд. Об'єкт обтяження: підвальне приміщення №12 площею 58,6 м2 у житловому будинку літ. А-2, номер за РПВН: 5015422, АДРЕСА_4. Власник: ОСОБА_5, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1. Обтяжувач: ПАТ "Укрсоцбанк". Заявник: ПАТ "Укрсоцбанк" (том 3, а.с. 12 - 15).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, до Донецького апеляційного господарського суду звернулося Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Донецької філії з апеляційною скаргою, в якій просило змінити пункт 3 ухвали в частині зобов'язання Донецької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити записи з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключивши його, стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Донецької філії судові витрати в розмірі 536, 50 грн. за сплату судового збору, а також ПАТ "Укрсоцбанк" з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.08.2012 року у справі №42/84б та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Китаєвої С.А. про звільнення активів боржника від обтяжень та арештів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) апеляційні скарги Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Донецької філії та ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012 року у справі №42/84б - без змін (том 3, а.с. 99 - 101).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 28.08.2012 року, справу №42/84б передати на новий розгляд, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22 - 32, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 4, 41, 33, 43, 106, 107, 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників скаржника та ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Розділом VІ Закону та статтею 41 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Зокрема, до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до частини 1 статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності (в редакції Закону України №3795-УІ від 22.09.2011 року, який набрав чинності з 26.10.2011 року та діяв на момент винесення оскаржуваної ухвали суду про звільнення активів боржника від обтяжень та арештів).

Частинами 1, 2, 4, 7 статті 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною 2 цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема, іпотека.

Частинами 2, 3 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, а адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Статтею 26 зазначеного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

Отже, господарський суд компетентний скасувати арешти на майно боржника чи інші обтяження його майна, накладені іншими органами (нотаріусом, судами на забезпечення позовних вимог), у випадку введення ліквідаційної процедури боржника та включення майна боржника до складу ліквідаційної маси під час провадження у справі про банкрутство з метою його реалізації в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2011 року за заявою ініціюючого кредитора порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за спеціальною процедурою відповідно до статей 47 - 49 Закону, постановою суду від 12.12.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, який ухвалами суду від 26.03.2012 року та від 25.07.2012 року продовжено до 12.12.2012 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Китаєву С.А. (том 1, а.с. 1, 40 - 41, 119, том 2, а.с. 144 - 146).

Суди встановили, що 03.05.2012 року до господарського суду звернувся ліквідатор боржника - Китаєва С.А. із заявою про звільнення активів боржника від обтяжень та арештів і 27.08.2012 року надав письмові доповнення до заяви б/н від 03.05.2012 року, обґрунтовуючи тим, що у випадку введення ліквідаційної процедури боржника та включення майна боржника до складу ліквідаційної маси під час провадження у справі про банкрутство, підлягають скасуванню арешти на майно боржника чи інші обтяження його майна, накладені іншими органами (нотаріусом, судами на забезпечення кредиторських вимог) (том 2, а.с. 2 - 12).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою від 28.08.2012 року господарським судом Донецької області задоволено заяву ліквідатора боржника та зобов'язано відповідні органи вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про арешт нерухомого майна боржника, яке є предметом іпотеки відповідно до іпотечних договорів №1 від 04.06.2008 року та №1 від 11.03.2008 року, укладених фізичною особою ОСОБА_5 з ПАТ "Укрсоцбанк" на забезпечення виконання генерального договору про надання кредитних послуг №150/11-97 від 04.06.2008 року та договору кредиту №150/11-75 від 11.03.2008 року (том 1, а.с. 56 - 65, 74 - 79, 87 - 94, 99 - 104).

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що кредитні кошти, надані банком відповідно до зазначених кредитних договорів, були використані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виключно для ведення підприємницької діяльності, на ремонт та придбання нерухомості, у зв'язку з чим заборона на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, підлягає скасуванню, а нерухоме майно включенню до ліквідаційної маси боржника.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу господарського суду від 28.08.2012 року, спростував доводи ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Донецької філії про те, що вилучення записів про заборони відчуження об'єктів нерухомого майна безпосередньо ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональними філіями суперечить законодавству України, що регулює ведення Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, та зазначив, що заставне майно боржника - чотирикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також підвальне приміщення №12 площею 58,6 кв.м у житловому будинку літ. А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, підлягають включенню до ліквідаційної маси, оскільки надані під іпотеку цього майна кредитні кошти були використані боржником в цілях провадження підприємницької діяльності, не спростувавши наданих скаржником доказів про укладення боржником кредитного договору та договорів іпотеки не як суб'єктом підприємницької діяльності, а виключно як фізичною особою.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів про необхідність включення до ліквідаційної маси боржника спірного нерухомого майна з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянкою ОСОБА_5, як фізичною особою, було укладено Договір кредиту №150/11-75 від 11.03.2008 року, згідно з пунктами 1.1., 1.2. статті 1 "Предмет договору" якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику, як фізичній особі, грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 121 600 грн. на придбання житлової нерухомості. Відповідно до пункту 1.3. зазначеної статті кредитного договору, виконання зобов'язань за цим договором забезпечується Іпотечним договором №1 від 11.03.2008 року, за яким позичальник передає в іпотеку чотирикімнатну квартиру, загальною площею 85,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_3.

Отже, цільове призначення даного кредиту визначено як таке, що спрямоване на задоволення приватних потреб фізичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянкою, ОСОБА_5, як фізичною особою, на виконання зазначених вище кредитних зобов'язань, було укладено Іпотечний договір №1 від від 11.03.2008 року про передачу в іпотеку належної ОСОБА_5, як фізичній особі, чотирикімнатної квартири загальною площею 85,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_3., який посвідчений нотаріально (том 1, а.с. 99 -104).

Матеріалами справи підтверджується, що громадянкою ОСОБА_5, як фізичною особою, було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №150/11-97 від 04.06.2008 року, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8 Основних положень якого, кредитор зобов'язався надавати кошти позичальнику на умовах, визначених генеральним договором; надання кредитних послуг здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору; конкретні умови кредитної послуги, а зокрема: валюта, сума, мета та строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання/погашення зобов'язань, тощо, визначаються Додатковими угодами; в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором та Додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього Договору укладає з позичальником Іпотечний договір №1 від 04.06.2008 року. Також відповідно до зазначеного Генерального договору між банком та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено Додаткову угоду №1 від 04.06.2008 року, згідно з пунктами 2, 3 якої позичальнику було надано кредит в розмірі 92 000 грн. на рефінансування та ремонт шляхом перерахування кредитних коштів в межах залишку максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі відповідного траншу (том 1, а.с. 56 - 65, 67 - 68).

Отже, умовами договору не визначено яку саме (підприємницьку чи приватну) заборгованість може погасити кредитор отриманими коштами та який саме ремонт (приватного приміщення чи комерційного офісу) може здійснити фізична особа за рахунок отриманих нею кредитних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянкою, ОСОБА_5, як фізичною особою, на виконання зазначених вище кредитних зобов'язань, було укладено Іпотечний договір №1 від 04.06.2008 року про передачу в іпотеку належного ОСОБА_5, як фізичній особі, підвального приміщення №12 площею 58,6 кв.м у житловому будинку літ. А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який посвідчений нотаріально (том 1, а.с. 74 - 79).

Разом з тим, судами не спростовано зазначених вище обставин та наданих скаржником доказів укладення сторонами договорів з визначенням правового статусу кредитора та іпотекодавця, як фізичної особи-громадянина України з метою задоволення приватних потреб фізичної особи та передачі в іпотеку майна ОСОБА_5, як громадянкою України та фізичною особою, яка володіла зазначеним майном як фізична особа, внесків зазначеного майна в підприємницьку діяльність не робила, а отже, не могла передати зазначені вище квартири в іпотеку, як суб'єкт підприємницької діяльності.

А висновки судів про фактичне використання отриманих кредитних коштів на ведення підприємницької діяльності не обґрунтовані матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні документи про спрямування таких кредитних коштів на реалізацію господарських договорів.

Зазначеному суди не дали оцінки та не звернули уваги на приписи абзацу 7 статті 1, частини 7 статті 47 та частини 7 статті 48 Закону, якими виключається можливість включення до ліквідаційної маси та продаж ліквідатором в ході ліквідаційної процедури майна фізичної особи-боржника, що передано в іпотеку за підставами, визначеними згідно договорів іпотеки, як такі, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи. Отже, висновки судів про можливість скасування обтяжень на спірне майно, як таке, що може бути реалізовано ліквідатором в ході ліквідаційної процедури є помилковими та такими, що не відповідають приписам частини 7 статті 47 Закону.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до статей 6, 12, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, якщо сторона договору визначила свій правовий статус, як громадянин України та фізична особа, суд не вправі втручатися та давати іншу оцінку правовому статусу сторони, до внесення відповідних змін до такого договору.

З урахуванням викладеного, ухвалу суду першої інстанції від 28.08.2012 року та постанову суду апеляційної інстанцій від 14.11.2012 року не можна вважати законними та обґрунтованими, їх необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду для встановлення дійсного правового статусу майна, щодо якого ліквідатором боржника заявлено клопотання про скасування обтяжень щодо нього та встановлення можливості включення такого майна до складу до ліквідаційної маси та його реалізації на задоволення вимог кредиторів боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про необхідність при подальшому розгляді справи дослідити можливість подальшої процедури банкрутства боржника, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до матеріалів справи ініціюючим кредитором надано доказ безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника - копію простого векселя, виданого 18.08.2010 року, серія АА №0905626, тоді як згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у Постанові №04/262 від 08.06.2004 року у справі №32/173б, тільки оригінал векселя є належним доказом виникнення грошових зобов'язань у справі про банкрутство (том 1, а.с. 10).

Також судам належить звернути увагу на дотримання вексельного законодавства при оформленні зазначеного векселя.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Частиною 1 статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 статті 5 Закону України " Про обіг векселів в Україні" (в редакції ЗУ від 25.12.2002 року №364-IV, чинній на момент складення спірного векселя) передбачено, що від імені фізичних осіб вексель підписується - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). Вексель від імені фізичних осіб - підприємців підписується власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Отже, дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - підприємців є обов'язковими реквізитами підпису фізичної особи-підприємця, і без їх зазначення таку особу не можна вважати векселедавцем (трасантом).

Відповідно до роз'яснень згідно пунктів 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Відтак, суду першої інстанції, при вирішенні питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство необхідно дослідити оригінал простого векселя, яким підтверджувалась безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором на предмет відповідності його реквізитів вимогам законодавства, що регулює обіг веселів в Україні, долучити його до матеріалів справи та дійти обґрунтованих висновків про належність його, як доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою для здійснення провадження у справі про банкрутство.

При новому розгляді справи суду належить розглянути заяву ліквідатора про звільнення активів фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від обтяжень та арештів, з врахуванням особливостей провадження за статтями 47-49 Закону, дослідити правову природу договорів іпотеки, на підставі яких було обтяжено забороною майно фізичної особи ОСОБА_5 та із застосуванням визначення понять: "кредитор", "грошове зобов'язання", "безспірні вимоги кредиторів" в розумінні абзаців 6, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону, дослідити можливість подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство за наявною в матеріалах справи копією простого векселя, дослідити наявність безспірної заборгованості з підприємницької діяльності, яка не може бути задоволена боржником інакше, як із застосуванням ліквідаційної процедури, перевірити можливість включення до ліквідаційної маси активів фізичної особи ОСОБА_5, переданих в іпотеку скаржнику згідно з договорами іпотеки, укладеними нею, як фізичною особою, з підтвердженням права власності на спірне майно, як майно фізичної особи, а не суб'єкта підприємницької діяльності, та за наслідком встановленого, дійти висновку про обґрунтованість задоволення заяви ліквідатора боржника Китаєвої С.А. про скасування арештів та обтяжень на майно, передане в іпотеку згідно зазначених договорів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 28.08.2012 року у справі №42/84б скасувати. Справу №42/84б передати на новий розгляд заяви ліквідатора Китаєвої С.А. від 03.05.2012 року про звільнення активів фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 від обтяжень та арештів до господарського суду Донецької області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко