Рішення № 28913088, 22.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/97/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

22.01.13 Справа № 5009/4493/12

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ДУМЕТО» (пр. Леніна, буд. 190, кв. 137, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАП-Екостальтрейдінг» (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Козлов М.В. - дов. б/н від 31.10.2012р.;

від відповідача: Левченко В.В. - дов. № 1 від 05.12.2012р.

про: визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ДУМЕТО» про визнання недійсним правочину, оформленого договором № 20/03-1 від 10.03.2010р. з товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАП-Екостальтрейдінг».

Ухвалою від 29.11.2012р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому посилається на те, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки Державна податкова інспекція Орджонікідзевського району м. Запоріжжя зробила висновки, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг» знаходиться поза межами правового поля, цивільну правоздатність належним чином дане підприємство не набуло, а фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами є фіктивними право чинами, та такими що вчинено без наміру створення правових наслідків. Також в ході перевірки встановлено неможливість поставки металобрухту та виконання робіт з переробки давальницької сировини та заготівлі металобрухту, і як наслідок цього, договір між сторонами у даній справі, в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним та у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спираючись на доводи та висновки податкового органу позивач просить визнати недійсним правочин, укладений 10.03.2010р. між ТОВ НВФ «ДУМЕТО» та ТОВ «Екостальтрейдінг», оформлений договором підряду №10/03-1.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає помилковими висновки податкового органу, які покладені позивачем в основу позову. Звертає увагу на те, що в момент укладання, договір повністю відповідав нормам діючого законодавства, крім того, умови договору сторонами повністю виконані, що не заперечується позивачам і про що свідчить первинна документація. Даний факт спростовує доводи, викладені в акті перевірки, щодо укладання договору без мети створити юридичні наслідки.

Враховуючи викладене, відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами статті 638 Цивільного кодексу України встановлено що, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

10 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ДУМЕТО» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАП-Екостальтрейдинг» був укладений договір № 10/03-1, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по переробці та транспортуванню товарів позивача, а саме: сортування брухту чорних металів, демонтаж, різка та сортування металоконструкцій, обладнання б/в, некондиційного металопрокату (труби, листи, круги), транспортування товару до місця призначення (п. 1.1 договору). До вказаного договору були підписані протоколи узгодження ціни № 1, 2, 3.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В період з 10.03.2010 р. по 07.07.2010 р. відповідач виконав для позивача роботи з переробки давальницької сировини згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 10.03.2010р., № ОУ-0000017 від 13.03.2010р., № ОУ-0000019 від 18.03.2010р., № ОУ-0000021 від 14.04.2010р., № ОУ-0000023 від 21.04.2010р., № ОУ-0000024 від 22.04.2010р., № ОУ-0000026 від 23.04.2010р., № ОУ-0000028 від 26.04.2010р., № ОУ-0000029 від 27.04.2010р., № ОУ-0000040 від 07.07.2010р. Також сторонами до актів виконаних робіт складалися звіти, в яких міститься детальний обсяг виконаних робіт та розрахунок їх вартості. Транспортування давальницької сировини здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних. Вказані роботи були прийняті без претензій щодо їх якості. За виконані роботи позивач розрахувався з відповідачем згідно платіжних доручень № 768 від 30.04.2010р. № 864 від 27.05.2010р., № 014 від 30.06.2010р., № 111358 від 25.08.2010р.

З вищевказаних фактичних обставин вбачається, що сторони узгодили всі істотні умови, визначені ст. 638 Цивільного кодексу України, а також виконали їх належним чином та в повному обсязі.

В позовній заяві Позивач посилається на зміст акту перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 02.11.2012р. № 266/22-1108/22157831 як підставу для визнання правочину недійсним.

З висновками та доводами, викладеними податковим органом в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВФ «ДУМЕТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. № 266/22-1108/22157831 не погоджується виходячи з наступного.

На погляд податкової інспекції зазначений правочин відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Але, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509 - XII (з змінами та доповненнями). За п. 11) ст. 8 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують функції подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

З вказаного вбачається, що Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не наділена правом самостійного визнання недійсними правочинів, укладених суб'єктами господарювання. До суду вказаний податковий орган з відповідним позовом не звертався. Тож, висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 02.11.2012 року № 266/22-1108/22157831, на які спирається позивач в позовній заяві, є необґрунтованими.

Що стосується висновків ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про нікчемність правочину відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин, укладений між між сторонами у справі, повністю відповідає приписам вказаної норми права, що не спростовується змістом позовної заяви та наданими доказами. Так, як в акті перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, так і позовній заяві ТОВ НВФ «ДУМЕТО» не наводиться докази суперечності спірного правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Позивач та відповідач мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки є зареєстрованими суб'єктами господарювання. Сторони не заперечують вільності їх волевиявлення при укладенні договору договір № 10/03-1 від 10.03.2010 року, підтвердження чого є фактичне надання послуги відповідачем та її прийняття позивачем за актами здачі-прийняття № ОУ-0000016 від 10.03.2010р., № ОУ-0000017 від 13.03.2010р., № ОУ-0000019 від 18.03.2010р., № ОУ-0000021 від 14.04.2010р., № ОУ-0000023 від 21.04.2010р., № ОУ-0000024 від 22.04.2010р., № ОУ-0000026 від 23.04.2010р., № ОУ-0000028 від 26.04.2010р., № ОУ-0000029 від 27.04.2010р., № ОУ-0000040 від 07.07.2010р. Що стосується спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, то вона доводиться вищевикладеними фактичними обставинами та первинними документами, які надані позивачем, а також змістом самої позовної заяви, в якій зазначається, що ні позивачем, ні відповідачем не оспорюється справжність правочину, або факт приймання послуги і її оплату.

Щодо посилань на ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, то акт перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та позовна заява ТОВ НВФ «ДУМЕТО» не містять посилання на відповідні правові норми, які б встановлювали нікчемність спірного правочину.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Позивач не надав належних документальних та нормативних доказів в підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, а тому позов про визнання недійсним правочину про надання послуг згідно договору №10/03-1 від 10.03.2010р. не підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко

В засіданні 22.01.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 23.01.2013р.