Постанова № 28911281, 24.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року Справа № 2а-7574/12/1370

17 год. 02 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Крочук М.І.

від відповідача - Луцик Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль» Компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Датський текстиль» Компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2012 року №000302301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність формування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом УП СП ТзОВ «Личаківський Лев» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила задовольнити в повному обсязі, надала пояснення аналогічно до викладених в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом УП СП ТзОВ «Личаківський Лев», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту. Відтак встановлено порушення п.1.4, 4.2, 4.9, 7.2.3, 7.4.1, 7.4.4.,7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, 198.3, 198.6, 201.4, 201.7, 201.14, 201.15 ПК України в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 24524 грн. ,в тому числі за жовтень 2010 року на суму 14857 грн., грудень 2010 року 6112 грн., березень 2011 року - 2922 грн. та травень 2011 року 633 грн. Крім того, вказує на те, що під час перевірки встановлено, що позивачем здійснено ліквідацію основних засобів за самостійним рішенням платника при залишковій балансовій вартості на загальну суму 25992,10 грн. в грудні 2010 року. Однак, до перевірки не надано документів щодо підтвердження неефективності проведення ремонту комп'ютерної техніки на підставі якого прийнято рішення комісією про ліквідацію основних засобів. Тому відповідач вважає, що в порушення п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не відображено податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника при наявній залишковій вартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань в сумі 5198,42 грн. Також зазначає, що під час перевірки встановлено, що позивачем відповідно до договору оренди невиробничих приміщень від 01.10.2009 року укладеного з ВАТ «Сокальська панчішна фабрика» орендувалось невиробниче приміщення №1 на 4 поверсі виробничого корпусу загальною площею 1404 м. кв. Підприємством в періоді користування даним приміщенням проведено ремонт та збільшено балансову вартість орендованого невиробничого приміщення на 4 поверсі на загальну суму 225646,67 грн. Дані бухгалтерського обліку підприємства оборотно - сальдова відомість по рахунку 103. Відповідно до додатку №1 від 01.10.2010 до договору оренди невиробничих приміщень №01/10/09 орендар передав а орендодавець прийняв приміщення №1 загальною площею 462,28 м. кв. (що становить 32,92 % загальної площі ,відповідно вартість проведених ремонтів в частині повернення частини приміщення складає 74282,99 грн. Тому, проведеною перевіркою встановлено порушення п.1.4, 4.2, 4.9 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством не відображено податкові зобов'язання при безоплатному переданні проведеного ремонту об'єкта оренда при поверненні його частини на суму 14857 грн. в жовтні 2010 року. Вважає, що підстав для скасування рішення відсутні, відтак просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, допитавши свідка, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

На підставі направлень від 25.05.2012 року №158,154, 155, 156,157, виданих ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Датський текстиль Компанії «ПВН Холдінг А/С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №325/2200/31588791 від 03.07.2012 року (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 12.07.2012 року №0000302301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 14857 грн., грудень 2010 року в сумі 6112 грн., за березень 2011 року в сумі 2922 грн. ,за травень 2011 року в сумі 633 грн., всього на суму 24524 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 5243 грн. ( з врахуванням листа від 20.07.2012 року №6328/10/2200/31588791).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п. и 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 292010 грн., в тому числі 4 квартал 2010 року на суму 1143 грн. за І квартал 2011 року на суму 290867 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п. п 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) та п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 4139710 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 8285750 грн. в тому числі по періодах: за II -IV квартали 2011 року на суму 4142875 грн. та за І квартал 2012 року на суму 4142875 грн.;

- п. 1.4 ст. 1. пп. 4.2 та п.4.9 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 , пп. 7.4.1, 7.4.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), п. 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24524 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. на суму 14857 грн. , грудень 2010 р. - 6112 грн., березень 2011 року -2922 грн. та травень 201 1 р. -633 гривень;

- п. 1.15 ст. 1. пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.5 - п. 16.3, ст. 16 п. 17.2 ст. 17 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на сумі 1662,0 гривень;

- пп.168.1.1, п.168.1 ст.168 ПК України в результаті чого занижено суми податку з доходів фізичних осіб на 2340 грн.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України та п.п.7.2.3 п.7.2 , пп. 7.4.1, 7.4.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 4469 грн. (в тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 914 грн., березень 2011 року на суму 2922 грн., травень 2011 року на суму 633 грн.) обґрунтовуються тим, що позивач мав фінансово - господарські взаєморозрахунки з УПСП «Личаківський лев», по яких виявлено розбіжність в частині декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, вказано в акті, що вказані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна. Також податковим органом враховувались результати перевірки контрагента позивача УПСП ТзОВ «Личаківський лев», що викладені в акті перевірки від 06.02.2011 року №73/23-2/14333596, в якому вказано на недійсність правочинів та коригування в частині задекларованих валових доходів та податкових зобов'язань здійснених перевіркою по даному підприємству та позивачу на загальну суму 4469 грн. (в тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 914 грн., березень 2011 року на суму 2922 грн., травень 2011 року на суму 633 грн.).

Як вбачається з копії довідки АБ №482238 від 27.02.2012 року та копії витягу з ЄДРПОУ (том 1 а.с.247), до основних видів діяльності позивача відноситься: виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, виробництво трикотажного полотна, виробництво іншого верхнього одягу, виробництво спіднього одягу, виробництво іншого одягу й аксесуарів, постачання інших готових страв (том 1 а.с.180).

На підтвердження реальності вказаних операцій з контрагентом УПСП «Личаківський лев», позивачем надано копії податкових накладних від 15.12.2010 року №304, від 25.03.2011 року №18 ,від 21.12.2010 року №306, 27.12.2010 року №310, від 01.03.2011 року №4, від 03.03.2011 року №5, від 24.05.2011 року №9, від 25.03.2011 року №19; копії платіжних доручень про оплату придбаних товарів (том 1 а.с.169 - 172); копії видаткових накладних (том 1 а.с.173-179), копію контракту №8 від 20.01.2010 року, копію контракту №6 від 21.01.2011 року, копії прибуткових ордерів та карток складського обліку, копії актів списання.

Відповідно до контракту №8 від 20.01.2010 року ,ТзОВ «СП «Личаківський лев» (продавець) та позивачем (покупець) підписано контракт про купівлю ПЕТ - продукції згідно накладних. Відповідно до п. 3.1 контракту, датою поставки вважається дата передачі товару покупцю. Відповідно до п.3.2 контракту, товар отримується на умовах само вивозу.

Для з'ясування визначення терміну ПЕТ - продукції згідно вказаного контракту, позивачем надано речові докази, як зразок ПЕТ - продукції.

Відповідно до контракту №6 від 21.01.2011 року ,ТзОВ «СП «Личаківський лев» (продавець) та позивачем (покупець) підписано контракт про купівлю швейного обладнання, запчастини до них та інше згідно накладних. Відповідно до п. 3.1 контракту, датою поставки вважається дата передачі товару покупцю. Відповідно до п.3.2 контракту, товар отримується на умовах само вивозу.

Вказані операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.7.4.1 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.4 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.7.5.1 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

При дослідженні питання транспортування вказаних товарів представник позивача вказала на те, що згідно поданих контрактів вказаний товар отримувався ними на умовах само вивозу. У штаті підприємства наявна особа, яка виконує трудові функції водія, який був уповноважений здійснювати перевезення товарів до складів позивача.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №РН-0000073 від 24.05.2011 року придбаний у контрагента УПСП ТзОВ «Личаківський лев» товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1475 від 24.05.2011 року; №РН-0000034 від 25.03.2011 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1387 від 25.03.2011 року; №РН-0000021 від 03.03.2011 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1328 від 28.02.2011 року; №РН-0000019 від 01.03.2011 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1328 від 28.02.2011 року; №РН-0000294 від 27.12.2010 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1233 від 27.12.2010 року; №РН-0000033 від 25.03.2011 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1387 від 25.03.2011 року; №РН-0000279 від 06.12.2010 року товар отримав ОСОБА_3 за довіреністю №1174 від 06.12.2010 року. Також позивачем подано копію наказу №94 від 23.05.2005 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду водія.

Згідно доданих позивачем копій виписок з журналу виданих довіреностей, в них відсутній запис видачі довіреності довіреністю №1233 від 27.12.2010 року. Крім того, на підтвердження транспортування підприємством придбаного товару позивач надав тільки один подорожній лист від 25.03.2011 року №25-03/11, який суд не приймає як належний доказ транспортування придбаного у ТзОВ «СП «Личаківський лев» товару, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування, а саме не містить жодних відомостей щодо маршруту, кілометражу, пункту призначення, ваги товару. Крім того, як вбачається з вищенаведених документів, отримання та оприбуткування придбаного у вказаного контрагента товару відбувалось 06.12.2010 року, 27.12.2010 року, 01.03.2011 року, 03.03.2011 року та 24.05.2011 року, однак позивачем на вказані дати не надано шляхових листів. Відтак суд не бере до уваги твердження позивача, що придбані у ТзОВ «СП «Личаківський лев» товари згідно контракту №8 від 20.01.2010 року та контракту №6 від 21.01.2011 року були доставлені йому водієм підприємства на умовах самовивозу, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Інших доказів на підтвердження транспортування вказаного товару від постачальника ТзОВ «СП «Личаківський лев» до позивача не подано.

Позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про транспортування товару від контрагента ТзОВ «СП «Личаківський лев» до позивача.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Враховуючи те, що на підтвердження реальності операцій з купівлі ПЕТ - продукції та іншої продукції позивачем надано такі первинні документи як договір, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, платіжні квитанції, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності вказаних операцій.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ТзОВ «СП «Личаківський лев», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 4469 грн. (в тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 914 грн., березень 2011 року на суму 2922 грн., травень 2011 року на суму 633 грн.).

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не відображено податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника при наявній залишковій вартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань в сумі 5198,42 грн., то такі є правомірними з огляду на наступне.

Відповідно до положень абз.1,2 п.4.9 ст.4 Закон України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Перевіркою встановлено, що підприємством здійснено ліквідацію (списання) основних засобів за самостійним рішенням платника при залишковій балансовій вартості на загальну суму 25992,10 грн. в грудні 2010 року. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів на списання основних засобів Списання основних засобів (комп'ютерної техніки) відбулось з підстав неможливості використання за первісним призначенням у зв'язку з неефективністю ремонту.

В акті перевірки також зазначено, що не було надано позивачем до перевірки документів щодо підтвердження неефективності проведення ремонту комп'ютерної техніки, на підставі якого прийнято рішення комісією про списання. Зокрема зазначено, що в наслідок невідповідності існуючим технічним чи експлуатаційним нормам або неможливістю здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, рахунку вартості ремонту майстерні по ремонту комп'ютерної техніки.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Позивачем належними та допустимим доказами не спростовано вказаних висновків податкового органу, не спростовано факту списання основних фондів при наявній залишковій вартості, не обґрунтовано підстав для прийняття рішення про ліквідацію основних фондів з огляду на можливість подальшої експлуатації таких після проведення ремонту, чи продажу, оскільки встановлено наявність залишкової вартості таких фондів.

Таким чином, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків податкового органу про заниження ним податкових зобов'язань в сумі 5198,42 грн. (грудень 2010 року).

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем п.1.4, пп.4.2 та 4.9 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не відображено податкові зобов'язання при безоплатному переданні проведеного ремонту об'єкта оренди при поверненні його частини на суму 14857 грн. в жовтні 2010 року, то такі суд вважає правомірними з огляду на наступне.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено, що позивачем відповідно до договору оренди невиробничих приміщень від 01.10.2009 року, укладеного з орендодавцем ВАТ «Сокальська панчішна фабрика» орендувалось невиробниче приміщення №1 на 4 поверсі виробничого корпусу загальною площею 1404 м. кв. Підприємством в періоді користування даним приміщенням проведено ремонт та збільшено балансову вартість орендованого невиробничого приміщення на 4 поверсі на загальну суму 225646,67 грн. Відповідно до додатку №1 від 01.10.2010 року (до договору оренди невиробничих приміщень №01/10/09 від 01.10.2009 року №1) орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення №1 загальною площею 462,28 кв.м. (що становить 32,92 відсотки загальної площі, відповідно вартість проведених ремонтів в частині поверненої частини приміщення складає 74282,99 грн.)

Копії договору та додатку до договору наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.202 - 206).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (ревізор, який проводив перевірку) повідомив, що оскільки згідно наданих до перевірки актів приймання - передачі виконаних робіт не вбачається розподілу витрат по видах робіт, такі були складені не у належній формі, відтак визначення вартості проведених ремонтів в частині поверненої частини приміщення здійснювалось методом пропорції та розділення.

Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.4.2 вказаного Закону, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.4.9 вказаного Закону, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Як вбачається з договору оренди невиробничих приміщень №01/10/09 від 01.10.2009 року, зокрема п.7.5 договору, у випадку, коли орендар здійснив за власний рахунок та за згодою орендодавця покращення, невіддільні без шкоди для об'єкта оренди, він має право після припинення даного договору на відшкодування орендодавцем вартості цих покращень.

Позивачем належними та допустимими доказами не спростовано вищевказаних висновків податкового органу, не спростовано того факту, що після закінчення договору оренди щодо користування частиною приміщення, у позивача і надалі перебували на обліку основні засоби (вентиляційна установка), які розміщена у тій частині приміщення, по якій оренда припинилась, відокремленими від вказаного приміщення вони не були. Доказів можливості відокремити вентиляційну установку без шкоди для об'єкту оренди позивачем не надано, як і не надано доказів розрахунку вартості проведених покращень. Відтак розрахунки, здійснені відповідачем вірно при проведенні перевірки.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків про не відображення ним податкових зобов'язань при безоплатному переданні проведеного ремонту об'єкта оренди при поверненні його частини на суму 14857 грн. в жовтні 2010 року.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2012 року №000302301- немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Відповідно до вимог ч.3 ст.80 КАС України, речові докази повертаються судом після їх дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Речові докази повернути позивачу після набрання рішенням законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як О.О.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 29 січня 2013 року.