Постанова № 28911185, 16.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2013 року 2а-6018/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кобиляк О.М.,

від відповідача - Ткачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешенел Метрополіс»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоітернешнл Метрополіс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення рішення.

Ухвалами суду від 11 грудня 2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 16 січня 2013 року з'явились представники сторін.

Представник позивача позов підтримав, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2012 року за №0003671501. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства донарахував позивачу орендну плату понад розмір орендної плати визначеної у відповідному договорі оренди та лише у зв'язку зі зміною в підзаконних актах України розміру нормативної грошової оцінки. Представник позивача вказав, що така зміна не є достатньою правовою підставою для збільшення розміру орендної плати позивачу за користування земельними ділянками і відповідно - для винесення оскаржуваного рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на висновки, викладені в акті камеральної перевірки позивача від 21 травня 2012 року. Разом з тим, відповідаючи на пропозицію суду в порядку виконання частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача не подав до суду жодного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, рівно як і не назвав таких доказів. Ніяких інших пояснень щодо предмету доказування в цій справі, окрім обставин, викладених в акті перевірки, представник позивача не назвав. Зважаючи на зазначене, суд, керуючись частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив цю справу на основі наявних у справі документів (доказів).

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідачем у травні було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача в результаті якої відповідачем було складено Акт «Про результати камеральної перевірки податкової звітності» №292/1501/34702380 від 21.05.2012 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, відповідач встановив, що позивачем як платником орендної плати за землі було подано податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за землю) від 16.02.2012 №9004811539 з додатком 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» №9005842605 на 2012 рік, у якій сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю була визначена без врахування нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Броварської міської ради від 30.09.2008 №883-46-05 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Бровари» та введеної в дію з 1.10.2008, відповідно до статті 15 Закону України від 11.12.2003 №1378-ІV «Про оцінку земель». Цим, на думку відповідача, позивач порушив статті 271, 287, 289 розділу XIII Податкового кодексу України та п.п. 9 і 13 Типового договору оренди землі затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3.03.2004 року №220 «Про затвердження типового договору оренди землі».

У зв'язку з зазначеним відповідач під час камеральної перевірки зробив самостійний перерахунок розміру орендної плати відносно до суми зазначеної позивачем в декларації з плати за землю на 2012 рік, внаслідок чого встановив заниження позивачем орендної плати за землю в розмірі 509 348, 94 грн. всього за 2012 рік, в тому числі за січень 2012 року - 42 445,74 грн. та за лютий 2012 року - 42 445,74 грн.

Окрім того, в Акті перевірки відповідач зазначив, що: «згідно з наявною в базах даних інформацією до платника було застосовано штраф». При цьому, фактичні підстави застосування такого штрафу, рівно як і обґрунтування розміру штрафу не були зазначені ні в Акті перевірки, ні в усних поясненнях представника відповідача під час судового розгляду в даній справі.

В додатку 1 до Акта перевірки, який є за змістом таблицею, з якої слідує, що відповідачем при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій було застосовано абз.2 п.123.1 Податкового кодексу, відповідно - розмір штрафу становить 25% від донарахованої суми орендної плати за січень-лютий 2012 року (99 812,46 грн.), що відповідає сумі 24 953,12 грн.

За наслідками камеральної перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0003671501 від 14.06.2012 року (далі - оскаржуване рішення), яким донарахував позивачу орендну плату в розмірі 84 891,48 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21 222,87 грн.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити чому суми донарахованої орендної плати та, відповідно, штрафної санкції нижчі від тих, які були встановлені в Акті перевірки, рівно як не вказав суду на докази, які б суд міг витребувати у відповідача для обґрунтування сум, зазначених до сплати у оскаржуваному рішенні.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку оскаржуване рішення, однак воно було залишене в силі, що слідує з рішення Державної податкової служби в Київській області №2123/10/10-206/439-1065 від 29.08.2012 та рішення Державної податкової служби України №5151/0/61-12/10-2215 від 12.11.2012.

Щодо правовідносин за яких було сформовано орендну плату за землі, які перебувають у користуванні позивача суд встановив наступне.

Між ТОВ «Омега-Інвест» та Броварської міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки від 10.04.2007 року (далі - Договір оренди). Даний договір було зареєстровано у Київській регіональній філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» 10 квітня 2007 року за №040733800041.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 10.04.2007, Броварська міська рада на виконання Договору оренди передала ТОВ «Омега-Інвест» у користування земельну ділянку площею 3,0000 га по Об'їзній дорозі в районі розміщення виробничої бази ТОВ «Бровари-Авто» для будівництва та обслуговування складського комплексу - землі комерційного використання.

Відповідно до договору від 27.07.2010 про внесення змін до Договору оренди, термін договору оренди був пролонгований та діє на момент розгляду справи.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ ««Автоітернешнл Метрополіс», затвердженого зборами учасників товариства 22.12.2011 та зареєстрованого державним реєстратором Броварської міської ради 23.12.2011, позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Омега-Інвест». Як правонаступник, позивач підписав договір від 21.09.2011 про внесення змін до Договору оренди. Таким чином, позивач є належною стороною в Договорі оренди з відповідним правовим статусом «орендаря» за цим договором.

Відповідно до п.4.1 Договору оренди, річна орендна плата становить 5% від нормативної грошової оцінки і складає:

- 13 800 грн. на період будівництва;

- 71 385 грн. з дати затвердження акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва.

Відповідно до п.4.2 Договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов цього договору.

Відповідно до п.4.3 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем щомісячно на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.4 Договору оренди, розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором оренди;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.12.1 Договору оренди, зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін цього договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору оренди спір розв'язується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Разом з тим, представником позивача в судовому засіданні не заперечувалась та обставина, що позивач подав податкову декларацію з плати за землю від 16.02.2012 №9004811539, зазначивши в ній розрахунок орендної плати без врахування змін до нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Броварської міської ради від 30.09.2008 №883-46-05 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Бровари». При цьому представник позивача вказав на те, що винесення такого рішення не є достатньою юридичною підставою для зміни орендної плати, встановленої Договором оренди.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, а саме правовідносинам між сторонами з приводу визначення розміру та сплати позивачем орендної плати за землю у січні-лютому 2012 року, суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативним актом, який регулює відносини щодо оренди землі і, зокрема, порядку встановлення розміру орендної плати, є Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року

N 2755-VI в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю віднесена до загальнодержавних зборів.

Відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, до яких віднесений і відповідач, наділені функціями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, єдиною юридичною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Цією статтею передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Системний аналіз вищезазначених норм привів суд до висновку, що відповідач наділений правом контролювати сплату позивачем орендної плати, однак не наділений правом самостійно, в обхід процедури погодження сторонами договору оренди землі, змінювати розмір орендної плати, визначеної сторонами договору оренди землі.

Контролюючі повноваження відповідача щодо сплати визначеного сторонами Договору оренди орендної плати є по суті державною гарантією виконання позивачем обов'язку по сплаті орендної плати, визначеної за погодженням обох сторін Договору оренди. Однак, такі контролюючі повноваження не можуть порушувати прав цих сторін, які виникають у зв'язку з виконанням Договору оренди. Відповідач не має ніяких повноважень сторони Договору оренди.

Відносини щодо контролювання відповідачем сплати позивачем орендної плати є управлінськими по суті і обмежуються вони лише тими повноваженнями, які надані відповідачу Податковим Кодексом, як спеціальним нормативним актом, який регулює діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень. Податковим кодексом не передбачено право відповідача встановлювати розмір орендної плати в договорах оренди землі.

Законом України «Про оренду землі» визначено, що відносини щодо оренди землі засновані на договорі та регулюються поряд з цим Законом і Цивільним кодексом України. Цивільним кодексом України визначені поняття та загальні засади договорів. Серед основних безумовних засад договорів є принцип свободи договору. Так, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Право на погодження умов договору оренди, в тому числі і умов щодо орендної плати, є безумовним і слідує безпосередньо з принципу свободи укладення цивільних договорів.

Однак з матеріалів справи та пояснень представника відповідача слідує, що відповідач самостійно збільшив розмір орендної плати позивачу за період січень-лютий 2012 року, керуючись зміною нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Броварської міської ради від 30.09.2008 №883-46-05 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Бровари», а не умовами Договору оренди щодо орендної плати, погодженими сторонами цього договору.

Таким чином суд вважає, що відповідач, донараховуючи орендну плату позивачу понад розмір, визначений в Договорі оренди та задекларований позивачем, діяв в порушення права позивача на погодження з орендодавцем за Договором оренди розміру орендної плати та, відповідно, - в порушення принципу свободи договору. Окрім того, суд прийшов до висновку, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив статтю 19 Конституції України, оскільки, визначаючи самостійно розмір орендної плати, діяв не в межах повноважень, передбачених для відповідача Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0003671501 , прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««АвтоІнтернешенел Метрополіс» судовий збір у розмірі 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) гривня 14 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2013 р.