Постанова № 28911017, 01.02.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/4033/11

рядок статзвіту - 8.2.3

код - 08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.

з участю секретаря судового засідання - Корчинської В.А.

за участю:

представників позивача -Мацепура І.О., Величко О.В.

представників відповідача - Борсенка О.В., Волинського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, а саме - № 000352351, № 000382351, № 000146/1751, № 000372351, № 000362351 від 09 листопада 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, зокрема пояснивши, що при визначенні податкового прибутку не враховані витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Крім того, встановлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації у сумі 2765305 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" 30 березня 2010 року року зареєстроване як юридична особа, про що Рахівською районною державною адміністрацією видано Свідоцтво (а.с. 17).

У період з 12 вересня 2011 року по 21 жовтня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31 березня 2010 року по 30 червня 2011 року. В результаті даної перевірки виявлено порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 94119 грн.; пп. 139.1.11, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 98206 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану", в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 6558, 00 грн.; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2771863,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2765305,00 грн.; п. 1.5 ст. 1, пп. 4.2.14 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, про що складено акт перевірки № 40/2351/37020022 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 29-79).

09 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області на підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення, а саме - № 000352351 (а.с. 27), № 000382351 (а.с. 26), № 000146/1751 (а.с. 28), № 000372351 (а.с. 25), № 000362351 (а.с. 24), що і стали предметом розгляду даної адміністративної справи.

Що стосується податкових повідомлень - рішень № 000372351 та № 000362351, то судом встановлено наступне:

27 травня 2010 року за договорами купівлі-продажу ТОВ «ВГСМ»було придбано у ТОВ «Бичківська меблева фабрика»основні засоби (будівлі, споруди, обладнання, автомобілі) на загальну суму 16188,3 тис. грн., втому числі ПДВ 2698.1 тис. грн. При цьому для ТОВ «ВГСМ»були видані податкові накладні на відповідну суму, договорів купівлі-продажу основних засобів, податкових накладних до них та платіжних доручень. оплата постачальнику ТОВ «Бичківська меблева фабрика»грошовими коштами була проведена повністю, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, що наведені у Реєстрі договорів купівлі-продажу основних засобів, податкових накладних до них та платіжних доручень. Так, 21.08.2010р., 02.09. 2010 р., 24.05.2011р. за договорами купівлі-продажу основних засобів (деревообробні верстати, деревообробне обладнання) від 22.07.2010 року № 02/07/2010, від 08.04.2011 року № 03 '04/201 і ГОВ «ВГСМ»придбало від нерезидента СК «Плімоб»С.А. (Румунія) на суму 1228,6 тис. грн., при цьому яке було сплачене митним органам становімо 204,8 тис. гри. Наведене також підтверджується ВМД № 11003 від 21.08.20(0 року, ВМД № 13(046 від О2.09.20І0 року, ВМД № 002889 від 24.05.20) І року. ВМД№ В2892 від 24.05.2011 року. ПДВ було сплачено митним органам повністю, що підтверджується виписками банку на оплату платіжним дорученням № 82 від 09.08,2010 року, платіжним дорученням № 980 від 12.05.2011 року, платіжним дорученням № 1063 від 20,05.2011 року. Суми податкового кредиту по зазначеним операціям було внесено ТОВ "ВГСМ" до відповідної декларації з ПДВ за травень 2010 року.

В подальшому позивачем проведено операції, які призвели до уточнення податкового кредиту. Таким чином, у відповідності до положень п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»виникло право на податковий кредит, але з огляду на положення п. «а»п.7.7.11 ст.7 Закону України «Про податок на вартість»товариство не могло заявити дані суми до бюджетного відшкодування як «особа, яка була зареєстрована, як платник цього податку менш, ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Отже, зважаючи на цю заборону підприємство, в подальшому переносило податковий кредит на наступні податкові періоди, що підтверджується записами в податкових деклараціях з ПДВ за період до травня 2011 року.

У червні 2011 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Рахівському районі податкову декларацію з ПДВ за травень 2011 року, якою заявлено до бюджетного відшкодування 4558053 грн. ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України, і в рамках процедури підтвердження достовірності права на бюджетне відшкодування, встановленої п. п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «ВГСМ»отримало від ДПІ підтвердження відображеного ТОВ «ВГСМ»у декларації за травень 2011 року бюджетного відшкодування у сумі 4255766 грн. заявлене на розрахунковий рахунок. Цим самим ДПІ підтвердила достовірність, обґрунтованість та правомірність включення названої суми до бюджетного відшкодування шляхом повернення на рахунки товариства.

Суд констатує, що обґрунтованість права на бюджетне відшкодування визначається в спеціальному порядку- на спеціальній позаплановій перевірці, а не на плановій.

Як вбачається із змісту пп. 200.1 - 200.14 Податкового кодексу України для того щоб платник ПДВ отримав бюджетне відшкодування йому потрібно пройти певну загальну послідовну процедуру, а саме - отримати від'ємне значення різниш сум податкових зобов'язань і податкового кредиту; прийняти самостійне рішення про отримання суми до бюджетного відшкодування; заявити до відшкодування вказану суму; за наявності підстав - пройти перевірку достовірності заявленого бюджетного відшкодування; у випадку наявності висновку від податкових органів про підтвердження заявленого бюджетного відшкодування - отримати від органів казначейства бюджетне відшкодування; у випадку не підтвердження сум бюджетного відшкодування - податковий орган приймає відповідні рішення про це. При цьому підтвердження або не підтвердження сум бюджетного відшкодування з боку податкових органів здійснюється виключно в рамках процедури перевірки достовірності, законності заявлених до відшкодування сум ПДВ.

Згідно вимог пп. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України однієї з обов'язкових обставин, за наявності яких в обов'язковому порядку має проводитися позапланова виїзна документальна перевірка визначено ту обставину, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Суд вказує на те, що, достовірність, обґрунтованість, а отже і законність нарахування бюджетного відшкодування згідно наведених норм Податкового кодексу України здійснюється виключно шляхом проведення спеціальної процедури податкового контролю - позапланової виїзної документальної перевірки виключного з цього питання. Підтвердженням цього є те, що відповідно до вимог п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України податковим органам надано право приймати рішення про: заниження суми бюджетного відшкодування (у разі заявлення до бюджетного відшкодування суми, яка виявиться заниженою) і про добровільну відмову від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування і врахування її у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах; перевищення суми заявленого бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, і про її вирахування з бюджетного відшкодування; відмову у бюджетному відшкодуванні, якщо за результатами проведення перевірок з'ясується факт, що платник не має права на отримання бюджетного відшкодування виключно за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки.

Враховуючи вищевказані норми, суд приходить до висновку про те, що під час проведення планової виїзної документальної перевірки відповідач не мав правових підстав здійснювати повторну перевірку правильності заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Крім того, мотивуючи необхідність заниження бюджетного відшкодування у січні 2011 року, відповідач зазначає, що «особа, яка зареєстрована як платник ПДВ менше, ніж 12 календарних місяців, має право на бюджетне відшкодування у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів»(стор. 34 Акта). «за наслідками перевірки органом ДПІ виявлено заниження заявленої платником у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом ДПС унаслідок такої перевірки, вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми...»(стор.35 Акта). Так, на думку ДПІ, оскільки право на бюджетне відшкодування у товариства виникло у січні 2011 року, то має місце заниження «заявленої платником у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування». А тому, на думку ДПІ заявлення до відшкодування у травні 2011 року - є завищенням суми бюджетного відшкодування.

Однак, таке посилання відповідача суд не бере до уваги, оскільки останнім повністю проігноровано зміст п.200.7 ст.200.2 ПК України, яким встановлено, що платник може самостійно приймати рішення про повернення суми бюджетного відшкодування. Саме наявність такого самостійного рішення платника ПДВ, яке відображається у відповідній податковій декларації і є основною умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Вищевказане свідчить про те, що платник податків має права, а не обов'язок на прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, а ому здійснення цього права залежить виключно від самого платника.

Окрім того, ДПІ повністю проігноровано зміст п. 200.4 ст. 200 ПК України, яким встановлено що - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення ПДВ, сплачене не виключно у одному попередньому податковому періоді, а у всіх попередніх податкових періодах, що свідчить про накопичувальний характер права на отримання бюджетного відшкодування.

Однак, суд констатує, що ДПІ проігнорувала накопичувальний характер обліку відшкодування з ПДВ та право товариства самостійно визначити податковий період, у якому буде заявлено до відшкодування ПДВ, в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України дійшла помилкового висновку про необхідність заявлення суми відшкодування у січні 2011 року, та, відповідно, відсутності права на відшкодування за травень 2011 року.

Так, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом з порушенням вимог п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, так як таке могло бути прийняте за результатами позапланової, а не планової перевірки, а отже є неправомірним.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №000352351 (збільшення податку на прибуток на 94119 грн. і штрафні санкції), то суд вказує на наступне:

Так, дане податкове повідомлення - рішення винесене на підставі акту перевірки, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 5.2.1, 5.2., п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за період діяльності з 31 березня 2010 року по 31 березня 2011 року, в результаті чого занижено податок на прибуток.

ДПІ встановлено, що: роботи, відображені у актах з ФОП ОСОБА_5 у період з 31.03.201 року по 31.03,2011 року для ТОВ «ВГСМ»фактично не надавались, а витрати, понесені ТОВ «ВГСМ»та відображені у складі валових витрат у відповідних податкових періодах, здійснених по взаємовідносинах з ОСОБА_5, являються витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та, відповідно, не підлягають відображенню у складі валових витрат відповідних податкових періодів; роботи, відображені у актах з ФОП ОСОБА_7 у період з 31.03.2010 року ПО 31.03.2011 року для ТОВ «ВГСМ»фактично не надавались, а витрати, понесені ТОВ «ВГСМ»та відображені у складі валових витрат у відповідних податкових періодах, здійснених по взаємовідносинах з ОСОБА_7, являються витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та, відповідно, не підлягають відображенню у складі валових витрат відповідних податкових періодів.

Судом встановлено, що 02 серпня 2008 року між ПП ОСОБА_5 та ТОВ «ВГСМ»було укладено договір № 4 ї надання послуг по облагороджуванню та розкряжуванню деревини у місцях її складування. Факти надання послуг підтверджується двосторонніми актами прийняття виконаних робіт за вересень-грудень 2010 року. Розрахунки за надані послуги були проведені у безготівковій формі повністю, що не заперечувалось ДПІ в акті перевірки. 01 січня 2011 року між ПП ОСОБА_5 та ТОВ «ВГСМ»було укладено договір № 1 з надання послуг по облагороджуванню та розкряжуванню деревини у місцях її складування. Факти надання послуг підтверджуються двосторонніми актами прийняття виконаних робіт за січень - березень 2011 року. Розрахунки і послуги були проведені у безготівковій формі повністю, що не заперечувалось ДПІ в Акті перевірки.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судом ДПІ посилається на такі документи: пояснення ФОП ОСОБА_5, до ВПМ ДНІ у Тячівському районі, про те, що розкряжуванням і облагородженням деревини займався її найманий працівник; копії бухгалтерських документів від ДП "Великобичківське ЛМГ" - податкові накладі і реєстри товарно-транспортних накладних; копії карти технологічного процесу розробки лісосік від ДП "Великобичківське ЛМГ".

Однак, чинним податковим законодавством України органи податкової служби не наділені повноваженнями встановлювати факти нездійснення господарських операцій між суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних первинних документів -договорів та послуг, які не визнані судом недійсними, розрахункових та інших первинних документів. Встановлення таких фактів можливо лише у встановленому законодавством порядку - за рішенням судів.

Крім того, як встановлено із пояснень представника позивача ДПІ досліджувала надані ДП «Великобичківське ЛМГ»- податкові накладі і реєстри товарно-транспортних накладних. Однак, дані податкові накладні не містять ніяких відомостей щодо ФОП ОСОБА_5, так як вони складалися без її участі та в порядку податкового обліку поставок деревини від ДП "Великобичківське ЛМГ" до ТОВ "ВГСМ", а самі товарно-транспортні накладні до ДПІ взагалі надано не було і вони під час перевірки не використовувалися.

Що стосується карти технологічного процесу розробки лісосік від ДП "Великобичківське ЛМГ", то таке взагалі не стосується позивача, так як в період з 31.03.2010 по 31.03.2011 року товариство взагалі розробкою лісосік не займалося, що підтверджується самим актом перевірки (с.13 Акта).

Окрім того, карта технологічного процесу розробки, за своїм змістом, є локальним нормативно-правовим актом щодо вимог і правил розробки конкретної лісосіки, і є обов'язковою виключно для особи,яка здійснює розробку лісосіки. Відповідно, така картка не є і не може бути документом, який встановлює факти нездійснення господарських операцій, оскільки вона містить лише вимоги до проведення робіт, правила та схема, а отже взагалі не мала братися до уваги податковим органом.

Також висновки ДПІ повністю спростовуються листом ДП "Великобичківське ЛМГ" до начальника ДПІ у Рахівському районі від 27 вересня 2011 року № 483, яким ДП зазначає, що покупець лісопродукції на його бажання може здійснити додаткові роботи по облагородженню деревини (розкряжування, торцування, обрізку, корування прикореневих лам і Інше): ТОВ "ВГСМ" просило дозволити проведення робіт по облагороджуванню деревини із рахунок покупця лісопродукції; ця робота проводиться без участі та контролю ДП "Великобичківське ЛМГ". Таким чином, підтверджено факт проведення робіт з розкряжування і облагороджування щодо деревини, яка відпускається для позивача.

Отже, встановлення ДПІ факту нездійснення господарської операцію носить характер її домислів і нічим, в процесі перевірки, не було підтверджено.

Тому висновок ДПІ про те, що витрати, понесені ТОВ "ВГСМ" та відображені у складі валових витрат у відповідних податкових періодах, здійснених по взаємовідносинах з ОСОБА_5, являються витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та, відповідно, не підлягають відображенню у складі валових витрат відповідних податкових періодів, є необгрунтованим, а тому помилковим. Те ж саме стосуються і встановлення ДПІ факту ненадання послуг для ТОВ «ВГСМ»з ФОП ОСОБА_7 за договором від 08 червня 2010 року за № 6 та актом за липень 2010 року, так як для "встановлення факту" використовувались ті ж сам документи і повністю аналогічні пояснення ФОП ОСОБА_7 щодо того, що розкряжуванням і облагороджуванням деревини займався його найманий працівник.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 000382351 (зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток за 3 кв. 2011):

Підставою для видачі даного податкового повідомлення - рішення послугував висновок ДПІ про те, що товариство завищило втрати на збут, зокрема щодо 78870 грн. виплат на користь ФОП ОСОБА_10

У судовому засіданні встановлено, що 27 липня 2010 року між ТОВ "ВГСМ" та ФОП ОСОБА_10 було укладено договір, предметом якого є надання послуг з обробки інформації: набір на комп'ютері, друк на принтері, копіювання, робота із сканером, 01 був у подальшому припинений.

07 квітня 2011 року ФОП ОСОБА_10 отримав код діяльності 72.30.0 з надання послуг, які належать до діяльності у сфері інформатизації у відповідності до розділу 72 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, який затвердженого наказом Дежавного комітету по стандартизації, метрології та сертифікаиії від 20.12.1997 № 822.

Так, 07 квітня 2011 року між ФОП ОСОБА_10 та ТОВ "ВГСМ" було укладено новий договір про надання послуг у сфері інформатизації. В акті перевірки не наведено жодних мотивів щодо ненадання послуг з ФОП ОСОБА_10 А тому, враховуючи, що пп.139.1.12 п.139.1.ст. 139 ПКУ передбачено, що витрати, понесені у зв'язку з придбанням у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації враховується при визначенні оподатковуваного прибутку, висновок Акту (стор 21), про що завищення витрат на збут є неправомірним.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення 0001461751 про нарахування податку з доходів найманих працівників, то на думку відповідача , позивач допустив порушення ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а також п. 1.5 ст. 1, п. 4.2.14 п. 4. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", так як у вересні - грудні 2010 року не оподаткувало податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15% виплачених ФОП ОСОБА_5 в жовтні - грудні 2010 року доходів в сумі 141543,74 грн. за послуги по розкряжуванню та облагороджуванню деревини з дерева, крім меблів, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку, внаслідок чого донараховано 21231,56 грн. податку з доходів фізичних осіб за вересень-грудень 2010 року.

Однак, доводи відповідача спростовуються наступним:

Факт надання послуг підтверджується двосторонніми актами прийняття виконаних робіт за вересень-грудень 2010 року.

Особливості оподаткування доходів отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності передбачено п. 9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Зокрема, пп. 9.12.1 встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

У відповідності до пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 вищевказаного Закону якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

В той же час, п. 22.10. ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»було встановлено, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, питання оподаткування послуг ПП ОСОБА_5 регулювалося положеннями пункту 9.12 9 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб», а також розділом IV Декрету Кабінету Міністрів д 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

У відповідності до ст. 13 Декрету було встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. При цьому оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

У відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України рідприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, враховуючи те, що ПП ОСОБА_5 протягом вересня-грудня 2010 року, була зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, виступала в договорі про надання послуг від 02 серпня 2010 року, як приватнийпідприємець, діяла самостійно і систематично, на власний ризик здійснювала діяльність, то і підпадала під визначення ст.42 Господарського кодексу України як підприємницької діяльністі.

Згідно ч. 4 ст. 15 Декрету встановлено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, встановлені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітній рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період),

Отже, ПП ОСОБА_5, будучи підприємцем та здійснюючи підприємницьку діяльність повинна була самостійно задекларувати отримані нею доходи від ТОВ "ВГСМ", а податковий орган мав би самостійно обчислити податок. Таким чином, відповідальним за сплату податку за послуги ПП ОСОБА_5 була вона сама як приватний підприємець, при цьому функції податкового агента щодо ТОВ "ВГСМ" при здійснені їй виплат не були передбачені законодавством.

Враховуючи вищевказане, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є неправомірним, а отже підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області від 09 листопада 2011 року № 000352351, № 0003622351, № 000372351, № 000382351, № 000146/1751.

Стягнути з Державного (місцевого) бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.