Рішення № 28909564, 22.01.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1813/3719/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудін Андрій МихайловичНомер провадження 22-ц/788/244/13 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Ільченко О. Ю., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що з засобів масової інформації дізнався про можливість отримати кредит у ТОВ «Кредо-Центр» на придбання транспортного засобу на вигідних для клієнта умовах. У м. Суми в офісному приміщенні ТОВ «Кредо-Центр», після роз'яснень, він, вважаючи, що уклав договір № 002037 від 07.06.2012р. на отримання кредиту в сумі 50000,00грн., вніс обов'язковий первинний реєстраційний внесок в розмірі 10% від розміру кредиту, що складало 5000,00грн., сума щомісячного погашення кредитної суми становила 595,24грн. Видати суму кредиту йому пообіцяли протягом 10 днів з моменту внесення першого реєстраційного внеску. Після консультування з незалежними спеціалістами виявилося, що предметом договору можливо є надання компанією системи послуг по накопичувальній системі, але така діяльність не є кредитуванням. Посилається на те, що був введений в оману, уклавши договір з відповідачем не отримав належної, доступної та правдивої інформації про послуги ТОВ «Кредо-Центр», істотних умов договору йому не довели, копію договору не видали, на руки він отримав лише додаток №1, роздруківку по «Чистий платіж» та банківські реквізити для оплати першого кредитного внеску. Вважає, що з боку відповідача допущена нечесна підприємницька діяльність та договір з цих підстав є недійсним. Крім того відповідач не отримав відповідну ліцензію на здійснення діяльності по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, а тому просить визнати недійсним з моменту його укладення та вчинення правочину у вигляді договору про надання послуг, укладеного ТОВ «Кредо-Центр», з одного боку, та фізичною особою - споживачем ОСОБА_3, з іншого боку, внаслідок вчинення правочину юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) та введення споживача в оману щодо свого права на вчинення такого роду правочину, стягнути з ТОВ «Кредо-Центр» на його користь суму реєстраційного внеску в розмірі 5000,00грн., розірвати додатки №1 та №2 до зазначеного договору про надання послуг.

Рішенням суду від 23 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсними з моменту їх укладення та вчинення договір № 002037 від 07.06.2012р. про надання послуг та додатки до нього №1, №2, укладених ТОВ «Кредо-Центр» (код ЄДРПОУ 38213245, МФО 300937), з одного боку, та фізичною особою - споживачем ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з іншого боку, внаслідок вчинення правочину юридичною особою без відповідного дозволу та введення споживача в оману щодо свого права на вчинення такого роду правочину.

Стягнуто з ТОВ «Кредо-Центр» на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму реєстраційного внеску № 002037 від 07.06.2012р. в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ТОВ «Кредо-Центр» в прибуток держави судовий збір в розмірі 321 гривна 90 копійок.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кредо-Центр» - Штабський М.В. просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що висновки суду про те, що умови Договору суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - є помилковими, а рішення суду є необґрунтованим, незаконним та постановленим при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Кредо-Центр» укладено договір № 002037, предметом якого є надання виконавцем системи послуг, спрямованих на придбання замовником товару, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору на Умовах програми «Кредо-Центр». Згідно умов договору відповідач зобов'язується виконувати адміністрування Об'єднання Клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цього договору, та здійснювати наступні дії: зареєструвати договір клієнта; організовувати своєчасну оплату товару; організовувати та проводити видачу коштів, що надає право на купівлю та отримання клієнтом товару; здійснити оплату товару для клієнта, зазначеного в додатку № 1 до цього договору, та передати його клієнту; інші послуги зазначені в Умовах програми. Порядок, термін розрахунків, розмір платежів, вартість товару, товар, строк виконання зобов'язань сторони визначили і погодили в даному договорі та додатках №1, №2, які є невід'ємною його частиною (а.с.33-38).

У відповідності до умов даного договору позивач зобов'язався сплатити одноразово Реєстраційний платіж при підписанні договору та Комісійний платіж відповідно до відсотку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару клієнтом та оформлення відповідної документації; щомісячно сплачувати чистий платіж та адміністративні витрати.

07.06.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Кредо-Центр» укладено додаток № 1 до договору № 002037, умовами якого визначено найменування товару та його вартість, визначено розмір чистого платежу, який складає 595,24 гривень, загальний платіж 595,24 гривень, реєстраційний платіж 10%, комісійний платіж 5% (а.с.35).

Згідно додатку № 1 до вказаної Угоди ОСОБА_3 отримав право на придбання транспортного засобу за ціною 50 000 грн. В цьому ж додатку визначено щомісячний чистий платіж, який повинен сплачувати позивач в сумі 595.24 грн., реєстраційний платіж в сумі 5000 грн. та комісійний платіж в сумі 2500 грн. (а. с. 35). Відповідно до умов договору позивач сплатив реєстраційний внесок в сумі 5000 грн. (а. с. 6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив правочин з використанням нечесної підприємницької практики та без відповідного дозволу (ліцензії), а тому маються підстави для визнання, укладеного сторонами договору, недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки позивач за умовами договору повинен сплачувати кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Кредо-Центр» без залучення власних коштів формує об'єднання клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників цього об'єднання, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Кредо-Центр», суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 23 травня 2012 року (справа 6-35цс12), які є обов'язковими для всіх судів України, прийшов до правильного висновку про те, що діяльність відповідача з реалізації програми «Кредо-Центр» є такою, що вводить споживача в оману та порушує права позивача.

Згідно ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-ІІІ від 01.06.2000 року такий вид господарської діяльності як надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» № 3462-УІ, який набрав чинності 09.01.2012 року, доповнено статтю 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» таким видом фінансової послуги як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредо-Центр», не заперечуючи ту обставину, що діяльність, яку здійснює товариство віднесена законом до надання фінансових послуг, стверджує, що так як пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 3462-УІ, фінансовим установам надано термін протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону, вони до 09.01.2013 року мали право укладати договори про надання вказаних послуг.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими, так як здійснення діяльності і вчинення правочину не є тотожними поняттями. Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 3462-УІ, відповідач дійсно мав право здійснювати свою діяльність по вже укладеним договорам до 09.01.2013 року, однак укладати нові договори з часу набрання чинності цим Законом відповідно до положень ст. 227 ЦК України, ТОВ «Кредо-Центр» мало право тільки за наявності відповідного дозволу (ліцензії). Крім того п. 2.5. статуту ТОВ «Кредо-Центр» передбачено, що види діяльності, що підлягають обов'язковому ліцензуванню відповідно до законодавства України, здійснюються товариством після одержання спеціального дозволу (ліцензії).

Так як оспорюваний правочин, було укладено відповідачем з ОСОБА_3 07 червня 2012 року без відповідного дозволу (ліцензії), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його недійсним та застосування положень ст. 216 ЦК України.

В той же час, колегія суддів вважає, що зміст абзацу другого резолютивної частини рішення суду не відповідає вимогам п. 4 ст. 215 ЦПК України, так як містить зайву деталізацію щодо підстав та часу визнання правочину недійсним та визнання недійсними додатків № 1 та № 2 до нього, які згідно умов договору є його невід'ємними частинами, а тому ця частина резолютивної частини рішення підлягає зміні з викладенням її в редакції про визнання недійсним договору № 002037 від 07 червня 2012 року, укладеного між ТОВ «Кредо-Центр» та ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» задовольнити частково.

Змінити абзац другий резолютивної частини рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року та викласти його в наступній редакції:

Визнати недійсним договір № 002037 від 07 червня 2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» та ОСОБА_3.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді