Ухвала суду № 28906956, 29.01.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/1947/2012 Головуючий у 1-й інст. Михалюк

Категорія ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач Фомін Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Фоміна Ю.В.,

суддів: Михайловського В.І. та Широкопояса Ю.В.,

з участю: прокурора Терещенко І.Ю.,

засудженого ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, допризовника, неодруженого, раніше судимого 10.11.2011 року Баранівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 15 ч. 2, 185 ч. 3, 75 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі з випробуванням, із іспитовим строком 2 роки, -

засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 10.11.2011 року і остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 за сукупністю вироків визначено 3 роки 4 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписка про невиїзд.

Строк відбування засудженим ОСОБА_1 покарання вирішено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 235 грн. 20 коп.

Згідно вироку суду, 28 вересня 2012 року близько 10 години ОСОБА_1, з метою вчинення крадіжки, прийшов в господарство ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_2, де вийняв частину віконного скла та проник до житлового будинку, звідки таємно повторно викрав гроші в сумі 40 грн.; 6 пляшок горілки "Хлібний дар", ємкістю 0,5 л., вартістю 32 грн. за 1 пляшку, на суму 192 грн.; 2 пляшки вина "Там'янка", ємкістю 0,7 л., вартістю 20 грн. за 1 пляшку, на суму 40 грн.; 1 пляшку вина "Бахчисарай", ємкістю 0,7 л., вартістю 26 грн.; 1 пляшку вина "Мускат", ємкістю 0,7 л., вартістю 24 грн. та 1 пляшку вина "Атланта", ємкістю 0,7 л., вартістю 28 грн.; поліетиленовий пакет, вартістю 2 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 352 грн.

В апеляції захисник ОСОБА_3, діючий в інтересах засудженого ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене засудженому ОСОБА_1 покарання з позбавлення волі на штраф в розмірі 1000 гривень, відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України покарання за обома вироками виконувати окремо. Вважає призначене останньому покарання надто суворим, таким, що не відповідає особі засудженого і тяжкості скоєного ним злочину. Вказує, що злочин, який вчинив ОСОБА_1 не потягнув за собою тяжких наслідків, а завдана ним незначна матеріальна шкода повністю відшкодована. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 офіційно працює, має самостійний дохід і в відповідності з ст. 99 КК України до нього може бути застосована така міра покарання, як штраф.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора в заперечення апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію, обговоривши її доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку, і в апеляції не оспорюється. Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин справи, які пом'якшують, і воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, суд послався на те, що обставин, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_1 не виявлено. Обставинами, які пом'якшують його покарання, суд обґрунтовано визнав такі, як щире каяття, визнання вини у вчиненні злочину, відшкодування заподіяних збитків, вчинення злочину у неповнолітньому віці.

Суд також врахував дані про особу засудженого ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та вчинив новий умисний корисливий злочин під час іспитового строку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначити засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 185 ч. 3 КК України, у мінімальних межах встановлених кримінальним законом для даного виду покарання.

Тому колегія суддів не вбачає підстав до застосування положень ст. 69 ч. 1 КК України та призначення йому штрафу як основного покарання, відповідно до ст. 99 КК України, на яку посилається апелянт. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на час вчинення злочину та постановлення вироку не працював, також в матеріалах справи відсутні будь які дані про наявність у нього власних коштів або майна, що також вказує на безпідставність доводів апеляції про можливість застосування до останнього такої міри покарання, як штраф, оскільки це є обов'язковою умовою для застосування штрафу для неповнолітнього.

Колегія суддів відмічає, що засуджений ОСОБА_1 вчинив новий умисний корисливий злочин під час іспитового строку, встановлено попереднім вироком суду, а тому, відповідно до абзацу 7 пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 104 КК України) і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання. Судом також виконані вимоги ч. 3 ст. 71 КК України.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляції про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_1 слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді: