Ухвала суду № 28901488, 22.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4300/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Радзіковської Інни Тимофіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ігро-ленд" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Ігро-Ленд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Ді енд ай еволюшин" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ігро-Ленд» (далі - ТОВ «Ігро-Ленд») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін пославшись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення наявним у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи викладене, та те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ігро-Ленд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 140517,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 26.04.2012 року №591/15/35599985 ( а.с. 8-19 ).

З акту слідує, що перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення ведення податкового обліку ТОВ «Ігро-Ленд», а саме, підприємством включено до податкового кредиту в декларації за січень 2012 року по наданню послуг внутрішнього аудиту отриманих від ПП «Інтерсистемацентр» суму у розмірі 54943,00 грн.

ТОВ «Ігро-Ленд» для підтвердження взаєморозрахунків з ПП «Інтерсистемацентр» надало податковому органу наступні документи: акт приймання-здачі послуг № б/н від 31.01.2012 р. на суму 329659,81 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 54943,00 грн.; податкова накладна №62 від 26.01.2012 р. на суму 329659,81 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 54943,00 грн.; договір №11/11 від 28.11.2012 року на посередницькі послуги.

Відповідач в акті зазначає, що акти виконаних робіт, надані ТОВ «Ігро-Ленд» до перевірки з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту, мають узагальнюючий характер та не конкретні за змістом. Товариством не надано до перевірки жодних доказів, які б підтверджували використання результатів послуг у власній господарській діяльності.

На підставі акту №591/15/35599985 від 26.04.2012 року (далі - Акт) Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011505 від 16 травня 2012 року (а. с. 20), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 68679,00 грн., з них за основним платежем - 54943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13736,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеним у Акті, оскаржив їх у адміністративному порядку до податкових органів.

Проте, рішеннями Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 02.07.2012 року №10349/10/10-009 податкове повідомлення-рішення №0000011505 від 16 травня 2012 року було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

В подальшому, рішенням Державної податкової служби України від 08.08.2012 року №13859/6/10-2115 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000011505 від 16 травня 2012 без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями податкового органу, оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків Акту відповідача, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000011505 року, яким визначено ТОВ "Ігро-Ленд" суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 54943 грн. та штрафні санкції у розмірі 13736грн.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляд на наступне.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України вказано, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. а п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 44.1 та 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пунктом 3.2 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перелік доказів, на які посилається позивач не є вичерпним, оскільки предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а виносячи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, Вінницька ОДПІ виходила з того, що змістом первинних документів, які надані до перевірки, не доведено, яким чином надані послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані вищезазначені послуги.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги. Підставою віднесення податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Як слідує із доводів апеляційної скарги, підприємство наполягає на тому, що воно отримало від ПП «Інтерсистемацентр» послуги посередницького характеру з питань пошуку постачальників та закупки сільськогосподарської продукції та вподальшому їх було перепродано ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн».

Однак, колегія суддів не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

Судом досліджувались договір на посередницькі послуги №1431-21110271098 від 25.10.2011 р. між ТОВ «Ігро-Ленд»і ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» та договір на посередницькі послуги №11/11 від 28.11.2011 р. між ТОВ «Ігро-Ленд»і ПП «Інтерсистемацентр».

Згідно п. 1.1. договору №11/11 від 28.11.2011 р. ПП «Інтерсистемацентр» є посередником та бере на себе зобов'язання надати послуги посередницького характеру з питань пошуку постачальників та закупки сільськогосподарської продукції за договірною ціною. Дане зобов'язання підписано позивачем та його посередником ПП «Інтерсистемацентр» 28.11.2011 р.

Додаткова угода №1 до договору №11/11 від 28.11.2011 року щодо кількості продукції та місця поставки підписана ТОВ «Ігро-Ленд» і ПП «Інтерсистемацентр» 24.01.2012 року. Згідно додаткових угод до договору №1431-21110271098 від 25.10.2011 р. строки поставки продукції ТОВ «Ігро-Ленд» до вказаних договором місць поставки, крім двох додаткових угод, закінчуються до 24.01.2012.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є даний Кодекс.

За правилами ст. 905 вказаного вище Кодексу, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 6.1 Договору №11/11 від 28.11.2011 р., він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору на посередницькі послуги №11/11 від 28.11.2011 року визначено, що моментом належного виконання зобов'язань за даним договором зі сторони Посередника, є належне виконання даного договору та виконання постачальниками, який знайшов Посередник, обов'язків щодо поставки сільськогосподарської продукції, та інших умов відповідно до укладених з ним договорів поставки.

Пунктом 4.1. даного договору сторони чітко визначили, що за надання послуг визначених у п.1.1 цього Договору, Замовник сплачує Посередникові винагороду у розмірі, що узгоджується сторонами у Додаткових угодах до нього та визначається в Актах виконаних робіт (надання послуг), які підписуються після належного виконання Посередником своїх обов'язків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що моментом виконання наданих ПП "Інтерсистемацентр" позивачу послуг встановлений Актом прийняття даних робіт дата підписання якого є 31.01.2012 року. Крім того, податкова накладна №62 на посередницькі послуги виписана 26.01.2012 року, оплата здійснена позивачем за надані послуги 26.01.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою, які долучено до матеріалів справи.

Натомість, договір на посередницькі послуги №1431-21110271098 укладений між ТОВ "Ігро-Ленд" і ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" раніше, а саме 25.10.2011 р.

Як підтверджено матеріалами справи, виконання умов даного договору (від 25.10.2011 р.) відбулось 29.11.2011 року, що підтверджується укладеними ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" договорами поставки №141454 та №141453 з найденими позивачем Постачальниками - ТОВ «ПоділляЛатІнвест», та відповідно 09.12.2012 року - договора поставки №141452, №141455, №141456, №141460, №141461, №141462.

При цьому, акти виконаних робіт між ТОВ "Ігро-Ленд" і ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" оформлені також раніше, а саме 24.01.2012 року, податкова накладна №5 оформлена 24.01.2012 року, оплата здійснена 24.01.2012 року.

З огляду на вище викладене, оцінивши надані докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконання взятих зобов'язань ТОВ «Ігро-Ленд» та ПП «Інтерсистемацентр» відбулось після виконання договору на посередницькі послуги №1431-21110271098 від 25.10.2011 р. укладеного між ТОВ «Ігро-Ленд» і ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн».

Разом з тим, є безпідставним твердження позивача, що моментом отримання посередницьких послуг від ПП «Інтерсистемацентр» є дата підписання звітів посередника до договору на посередницькі послуги №11/11 від 28.11.2011 року, які підписанні 28.11.2011 року та 07.12.2011 року, оскільки моментом виконання та отримання цих послуг встановлено самостійно за домовленістю сторін, а саме п. 1.2, п. 4.1. даного договору - це підписання Актів виконаних робіт (послуг), який датований 31.01.2012 року, та виконання постачальниками, яких знайшов Посередник, обов"яків щодо поставки ТОВ "Ігро-Ленд" сільськогосподарської продукції, що взагалі не відбулось.

Відповідно до п. п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг...

Відповідно до п. п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною...

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Перевіркою не встановлено використання даних послуг у господарській діяльності, а TOB «Ігро-Ленд» не доведено зворотне. Крім того, представник позивача в своїх поясненнях наданих суду підтвердив, що позивачем не були укладені договора з постачальниками, яких знайшов посередник ПП «Інтерсистемацентр».

В той же час, суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, керувався наступним.

П.п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого у Мін'юсті 05 червня 1995 року за №168/704 чітко встановлено, що: «Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Дослідивши надані представником позивача копії первинних документів, а саме договорів на посередницькі послуги №11/11 від 28.11.2011 року, акти, звіти посередника, суд встановив, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема: не вбачається, які саме послуги надавались позивачу виконавцем за умовами договорів (основного та додаткових), не містять відомостей щодо обсягу та виду робіт (послуг), вартості послуг, мають узагальнюючий характер, не конкретні за змістом, не вказано які саме дослідження проведено задля вивчення можливостей налагодження поставок, відсутні конкретні цифрові та інформаційні дані про постачальників (ТОВ «НемирівЛатІнвес», ТОВ «ПоділляЛатІнвест», ТОВ «Чарівна Нива», ТОВ «ОратівЛатІнвес», ТОВ «ЛатАгроІнвест» - юридична та фактична адреса підприємств, ід. номера), відсутні посилання на будь-які інформаційні джерела, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення дослідження.

В наданих позивачем доказах, на підставі яких останній здійснював бухгалтерський та податковий облік, відсутні відомості які б дали можливість ідентифікувати послуги отримані позивачем, їх кількість та зміст.

Встановлені судом обставини та досліджені докази дають підстави для висновку про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання цих послуг за договором №11/11 від 28.11.2011 року у власній господарській діяльності, отримання майнової вигоди тощо.

Оскільки первинні документи є недостовірними, вони не можуть вважатися первинними документами, що відображають господарську операцію. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданої податкової накладної сама по-собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Отже, позивачем не надано аргументів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ТОВ "Ігро-ленд" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 січня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович