Постанова № 28901447, 29.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8622/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 травня 2012 року № 21/15-6/34808274, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 8 379 872, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 14 червня 2012 року № 0000038156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8 379 872, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в перевіряємий період мав взаємовідносини з ПАТ «Український промислово інвестиційний концерн» на підставі договору про передання майнових прав від 16 листопада 2011 року, за яким контрагент як правовласник передав у повному складі майнові права інтелектуальної власності (право власності) на Знаки для товарів і послуг позивачу як правонаступнику, а останній, в свою чергу, прийняв майнові права інтелектуальної власності (право власності) на Знаки для товарів і послуг від Правовласника. Цим договором сторони домовились, що загальний розмір Винагороди, який підлягає сплаті Правонаступником Правовласнику за передання майнових прав інтелектуальної власності (права власності) на Знаки для товарів і послуг складає 55 800 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 300 000, 00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані майнові права, ПАТ «Український промислово інвестиційний концерн» була виписана позивачу податкова накладна від 02 грудня 2011 року № 1 на загальну суму 55 800 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 300 000, 00 грн.

Протягом грудня 2011 року позивач перерахував на користь ПАТ «Український промислово інвестиційний концерн» грошові кошти в сумі 55 800 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 300 000, 00 грн. В свою чергу, ПАТ «Український промислово інвестиційний концерн» перераховано отримані кошти на рахунок ТОВ «Июльський» та ТОВ «Лоргус». В подальшому ТОВ «Июльський» та ТОВ «Лоргус» перераховували отримані кошти на рахунок ПП «К 2».

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, стало те, що відповідно до отриманої інформації від Управління податкової міліції ДПС у м. Києві (лист № 1488/7/07-5115 від 02 квітня 2012 року) відповідачем встановлено, що податковий кредит з ПДВ у позивача сформований в результаті придбання нематеріальних активів на території України. Під час аналізу інформації «системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в ланцюгу постачальників ТМЦ на позивача за листопад - грудень 2011 року встановлено ряд ризикових суб'єктів господарської діяльності.

Зокрема, ПП «К 2» за адресою реєстрації не знаходиться та має ознаки "фіктивного" підприємства.

Крім того, з пояснень директора ПП «К 2» встановлено, що він не має ніякого відношення до його діяльності та зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду. Згідно пояснень директора ТОВ «Июльський» встановлено, що вона з вересня 2011 року по даний час не підписувала та не подавала до органів податкової служби жодних декларацій з ПДВ та податку на прибуток, та нікого на це не уповноважувала.

Також, на момент проведення перевірки ПАТ «Український промислово інвестиційний концерн» стан платника згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), відомості про зняття з обліку від 10 квітня 2012 року № 10701100019000462.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п. 198.1, п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Кодексу - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4 статті 201 Кодексу - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п.200.1, п.200.3 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні надані для перевірки відповідачу перевірялись суцільним порядком, жодна з них не мала недоліків та порядок їх заповнення відповідав чинному законодавству України. Зокрема, й податкова накладна № 1 від 01 грудня 2011 року ПАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» на 55 800 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 9 300 000, 00 грн. містить всі обов'язкові реквізити, складена відповідно до правил та вимог чинного законодавства України.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, мав свідоцтво платника податку та мав право виписувати податкові накладні.

Також необхідно враховувати, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище встановлення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки воно було прийнято на основі вказаних необґрунтованих висновків акту перевірки.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14 червня 2012 року № 0000038156.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.