Постанова № 28898014, 24.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р.

Справа № 5017/2905/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Юміс-Н”

на рішення господарського суду Одеської області від 30” листопада 2012 року

по справі № 5017/2905/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Альтера”, м. Київ

до Приватного підприємства „Юміс-Н”, м. Одеса

про стягнення 421 644,45 грн.

В С Т А Н О В И В :

09.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ Альтера” (далі по тексту – позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Юміс-Н” (далі по тексту – відповідач) про стягнення коштів (заборгованості) за поставлений товар в розмірі 421 644,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі видаткових накладних та довіреностей на отримання товару відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 421 644,45 грн. В свою чергу, відповідач за вказаний товар не розрахувався, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2012 року по справі № 5017/2905/2012 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Альтера” задоволені повністю. Стягнуто з Приватного підприємства „Юміс-Н” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Альтера” 421 644 грн. 45коп. боргу, 8 433 грн. 00 коп. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, чим порушив норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 421 644,45 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Юміс-Н” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ „СВ Альтера”. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, вимоги позивача про стягнення сум за отриманий товар не підлягають задоволенню, як безпідставні, необґрунтовані та не відповідають нормам чинного законодавства.

На думку скаржника, між сторонами відсутня домовленість щодо строків та порядку оплати товару. Позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату вартості отриманого товару. Як свідчать долучені до матеріалів справи документи, в накладних на передачу товару строк його оплати не визначений. Доказів існування та виставлення відповідачу рахунків для оплати отриманого товару позивач суду не надав. Рахунків відповідач від позивача не отримував.

За таких обставин апелянт вважає, що строк виконання відповідачем обов'язку оплатити товар сторонами не узгоджений та визначається відповідно до приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Позивачем надіслано поштою на адресу Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Юміс-Н”, але він судовою колегію не може бути взятий до уваги, так як до суду він надійшов лише 25.01.2013 року, тобто вже наступного дня після розгляду апеляційної скаргу ТОВ „Юміс-Н” та винесення постанови.

В процесі розгляду апеляційної скарги ТОВ „Юміс-Н” в суді апеляційної інстанції ТОВ „Юміс-Н” подало клопотання про зупинення провадження у даній справі - № 5017/2905/2012, до розгляду справи № 916/2013/141 у господарському суді Одеської області за позовом ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” про визнання недійсним договору поставки між ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” по накладним з 08.04.2011 року по 24.05.2011 року на загальну суму 421 644,45 грн.

Судова колегія вважає, що таке клопотання ТОВ „Юміс-Н” є необґрунтованим, безпідставним та не підлягає задоволенню.

По-перше, ТОВ „Юміс-Н” не представило доказів, які свідчать про прийняття до провадження та призначення до розгляду позовної заяви ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” про визнання недійсним договору поставки між ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” по накладним з 08.04.2011 року по 24.05.2011 року на загальну суму 421 644,45 грн., що суперечить вимогам ч.1 статті 79 ГПК України.

По-друге, згідно ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року № 916/2013/141, позовна заява ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” про визнання недійсним договору поставки між ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” по накладним з 08.04.2011 року по 24.05.2011 року на загальну суму 421 644,45 грн. і додані до неї документи надіслані за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

По-третє, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову ТОВ „Юміс-Н” та визнання недійсним договору поставки між ТОВ „Юміс-Н” до ТОВ „СВ Альтера” по накладним з 08.04.2011 року по 24.05.2011 року на загальну суму 421 644,45 грн., ТОВ „Юміс-Н” не позбавлено права звернутися до господарського суду Одеської області із заявою в порядку розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2012 року по справі №5017/2905/2012.

Представники сторін в судове засідання 24.01.2013 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення б/н від 21.12.2012 року та б/н від 25.12.2012 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, в період з 08.04.2011 року по 27.05.2011 року ТОВ „СВ Альтера” поставило ТОВ „Юміс-Н” товар на загальну суму 421 644,45 грн., що підтверджується складеними, підписаними та завіреними печатками сторін:

- накладними від 08.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 13.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 24.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 27.05.2011 року (т.1 а.с.16-39, 41-132);

- довіреностями № 73 від 01.04.2011 року та № 95 від 01.05.2011 року (т.1 а.с.40).

Між тим, ТОВ „Юміс-Н” отриманий від ТОВ „СВ Альтера” товар на загальну суму 421 644,45 грн. не оплатило, така заборгованість залишена ТОВ „Юміс-Н” непогашеною і на даний час, що і стало підставою для звернення ТОВ „СВ Альтера” до суду з відповідним позовом.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „СВ Альтера” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Юміс-Н”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1 та 2).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, ТОВ „СВ Альтера”, поставивши ТОВ „Юміс-Н” товар на загальну суму 421 644,45 грн., а ТОВ „Юміс-Н”, в свою чергу, прийнявши товар, вчинили правочин (договір купівлі-продажу) в усній формі, що підтверджується відповідними накладними від 08.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 13.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 24.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 27.05.2011 року та довіреностями № 73 від 01.04.2011 року та № 95 від 01.05.2011 року, які містять підписи та печатки сторін.

Так, укладений правочин (договір купівлі-продажу) в усній формі є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „СВ Альтера” та ТОВ „Юміс-Н”) за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „СВ Альтера”, поставивши 08.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 13.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 24.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 27.05.2011 року ТОВ „Юміс-Н” товар, виконало покладені на нього правочином (договором купівлі-продажу) в усній формі та нормами чинного законодавства обов'язки.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року у справі № 5002-8/481-2011.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі № 9/252-10.

Отже, ТОВ „Юміс-Н” повинно було розрахуватися з ТОВ „СВ Альтера” за отриманий товар після його отримання 08.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 13.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 24.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 27.05.2011 року.

Між тим, ТОВ „Юміс-Н”, за отриманий від ТОВ „СВ Альтера” товар, в свою чергу, в порушення усно укладеного договору купівлі-продажу та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме не розрахувалось взагалі, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 421 644,45 грн.

Відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за усно укладеним договором купівлі-продажу, відповідно до накладних від 08.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 13.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 24.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 27.05.2011 року та довіреностей № 73 від 01.04.2011 року та №95 від 01.05.2011 року, відповідач порушив умови вказаного договору та зазначені норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Юміс-Н” на користь ТОВ „СВ Альтера” заборгованості у розмірі 421 644,45 грн. є правомірними, обґрунтованими та вірно задоволені місцевим господарським судом.

Крім того, як вірно визначено місцевим господарським судом, перебіг строку виконання грошового зобов’язання виникає з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, у зв’язку з чим положення ч.2 ст.530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується. Крім того, видаткові накладні, які є первинними документами і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Юміс-Н”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Юміс-Н” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „СВ Альтера”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2012 року по справі № 5017/2905/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Юміс-Н” – без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Юміс-Н” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „30” листопада 2012 року по справі № 5017/2905/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „25” січня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров