Постанова № 28897944, 22.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5024/1270/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №44 від 21.01.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача -Супрун С.В. -за довіреністю,

від відповідача -Руденко В.А. -за довіреністю, Фінкевич В.Г. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2012 року

у справі № 5024/1270/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств „Укранафтохімпроект"

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод"

про стягнення 3013835 грн. 61 коп.

встановив:

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств „Укрнафтохімпроект" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства (ПАТ) „Херсонський нафтопереробний завод" (далі-відповідач) про стягнення з останнього суми вартості виконаних робіт у розмірі 2921210,88 грн., пені в розмірі 28453,87 грн., три відсотки річних в сумі 49546,81 грн. та інфляційні витрати в сумі 14606,05 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт позивачем.

05 листопада 2012 року позивачем до суду було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд першої інстанції стягнути суму вартості виконаних робіт у розмірі 2921210,88 грн., пеню в розмірі 28453,87 грн., три відсотки річних в сумі 49546,81 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач її не визнав та заперечував проти її задоволення на підстав того, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі проектної документації, передбачений п.4.2 договору №1259/82/8 від 06.08.2007р., а у разі відсутності у позивача документації, робота вважається не виконаною та відсутній у відповідача обов'язок проведення оплати. Крім того, в матеріалах справи відсутні рахунки на оплату, що передбачено п.п.3.12, 313 вказаного договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2012 року (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволенні у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, виконав розробку техніко-економічного обґрунтування „Реконструкція ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод" на загальну суму 2921210,88 грн., що підтверджено відповідними актами здачі-приймання робіт, які підписані уповноваженими представниками виконавця та замовника без зауважень та скріплені печатками обох сторін.

Крім того, в матеріалах справи містяться банківські виписки, якими відповідач перераховував позивачу авансові платежі за виконані проектні роботи, що свідчить про його обізнаність про існуючу заборгованість перед позивачем.

Також, позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру №СФ-0000729 від 26.09.2012р. на суму 2921210,88 грн. за виконання передбачених договором робіт та акт звіряння розрахунків, складений в односторонньому порядку з доказами направлення відповідачу.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з позовною заявою до суду склала 2921210,88 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати заборгованості, позивач у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 49564,81 грн..

На підставі п.6.3 договору від 06.08.2007р. за необґрунтовану затримку замовником оплати виконаних робіт позивач нарахував відповідачу 28453,87 грн. пені.

Позивачем позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому, за висновком суду першої інстанції, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийняти рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2012р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення відхилено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва справи №5011-59/12224-2012 за позовом приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод" до публічного акціонерного товариства „Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств „Укранафтохімпроект" про визнання недійсною додаткової угоди №3 до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р.

Такий висновок суду зроблений в порушення ст.79 ГПК України, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за додатковою угодою №3 до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р., укладеною між сторонами. Отже, господарським судом міста Києва досліджується правомірність укладення вказаної угоди, стягнення заборгованості за якою є предметом спору у справі №5024/1270/2012. У разі встановлення судом недійсності спірної додаткової угоди стягнення за нею заборгованості у даній справі є безпідставним.

Технічна документація, яка міститься в матеріалах справи, підтверджує виконання позивачем лише першого та другого етапів (збір вихідних даних для розробки ТЕО та складання технічних умов на проектування; розробка варіантів матеріального балансу заводу з техніко-економічними показниками та вибір варіанта розробки ТЕО), які визначені календарним планом, і вказані роботи за цими двома етапами не коштують суми, яку просить стягнути позивач.

На підтвердження передачі технічної документації за іншими етапами, передбаченими календарним планом, позивачем не надано жодного доказу.

Всупереч п.4.2 розділу 4 договору №1259/82/8 від 06.08.2007р. та в порушення вимог ст.890 ЦК України, позивачем не надано суду документів (поштової квитанції чи супровідного листа про направлення проектної документації на адресу відповідача, розписки представника відповідача про отримання такої документації), що б підтверджували фактичне виконання проектних робіт та передачу проектної документації відповідачу. Тобто, позивачем фактично не підтверджено та не доведено виконання вимог ні по договору, ні у відповідності до ст.890 ЦК України в частині передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації та її погодження з уповноваженими органами державної влади.

Посилання позивача на банківські виписки є безпідставним, оскільки ці виписки не містять банківських реквізитів, вони не підтверджені банківською установою, в якій обслуговується позивач, а тому не можуть бути прийняті судом, як належний доказ.

Відсутність доказів фактичного виконання робіт, результатом яких повинна бути проектно-кошторисна документація -ТЕО реконструкції нафтопереробного заводу, її передача замовнику та погодження з державними органами, підтверджує невиконання позивачем зобов'язань перед відповідачем за додатковою угодою №3 до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач її не визнав, виходячи з наступного.

Є необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарський суд в порушення вимог ст.79 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншим судом пов'язаної з нею справи. Позивач вважає, що у суду першої інстанції не існувало жодних підстав для зупинення провадження до розгляду господарським судом міста Києва справи №5011-59/12224-2012, оскільки ця справа не встановлювала обставин та фактів, які б унеможливлювали самостійний розгляд справи №5024/1270/2012.

Також, є необґрунтованими твердження відповідача щодо порушення судом ст.890 ЦК України, оскільки в апеляційній скарзі не вказано обставин, що свідчать про таке порушення. В матеріалах справи міститься позитивний висновок комплексної державної експертизи №22-00166-2010 щодо проекту „Техніко-економічне обґрунтування реконструкції ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод", отже позивачем належно виконано свої зобов'язання за спірною угодою до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р. по розробці техніко-економічного обґрунтування „Реконструкція ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод".

Факт приймання робіт відповідачем підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (актами здачі-прийому виконаних робіт від 27.12.2011р. та податковими накладними від 27.12.2011р.).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги, оскільки відповідачем не були виконані зобов'язання згідно спірної угоди та у останнього виникла заборгованість в сумі 2921210,88 грн.

Представники відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 06.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством „Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств „Укрнафтохімпроект" (виконавець), правонаступником якого є позивач та закритим акціонерним товариством „Херсонський нафтопереробний завод" (замовник), правонаступником якого є відповідач був укладений договір №1259/82/8 на виконання проектних робіт та надання інших інжинірингових послуг.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець виконує передпроектні, проектно-вишукові, проектно-кошторисні роботи та авторський нагляд по реконструкції та модернізації Херсонського нафтопереробного заводу, в об'ємі ТЕО, розробленому по окремій угоді до даного договору, проводить експертизу та погодження в експертних та наглядових організаціях, в об'ємах, які достатні для проходження державної експертизи, отримання дозволу на будівництво та реалізацію проекту, здійснює авторський нагляд при реалізації проекту .

Відповідно до п.3.12. договору оплата робіт виконавцю по окремим угодам здійснється замовником на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після оформлення сторонами акта приймання-передачі робіт (послуг), як це описано в розділі 4 даної угоди і отримання від виконавця рахунку на оплату.

Відповідно до п.3.13. договору виконавець на кожний платіж виставляє замовнику рахунок на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання замовником Акта здачі-приймання робіт.

Розділом 4 договору сторони регламентували порядок здачі і приймання робіт, відповідно до якого, необхідними документами, що підтверджують факт передачі виконаних робіт є накладна, підписана замовником, акт здачі-прийняття робіт, рахунок на оплату, податкова накладна.

Також між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №3 до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р., предметом якої є розробка техніко-економічного обґрунтування „Реконструкція ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод".

Даною додатковою угодою №3 встановлено, що вартість виконуваних робіт на дату підписання, визначена на підставі протоколу угоди про договірну ціну (додаток №2 до додаткової угоди №3), у розмірі 4075000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 815000,00 грн. Загальна вартість робіт за додатковою угодою №3 з урахуванням ПДВ складає 4890000,00 грн.

Пунктом 3.2 додаткової угоди №3 передбачено, що замовник до початку робіт за додатковою угодою № 3 виплачує аванс у розмірі 30% від вартості робіт за етапам 1-3 -665872,80 грн., крім того ПДВ 20% - 133 174,56 грн., всього 799047,36 грн. за виставленим виконавцем рахунком.

Відповідно до п.3.4. додаткової угоди №3, замовник протягом 20 робочих днів від дати підписання сторонами актів здачі -приймання виконаних робіт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця оплату за виконані роботи за вирахуванням 30% авансу, перерахованого згідно п. п.3.2, 3.3 даної додаткової угоди №3.

Відповідно до п.4.1. додаткової угоди №3 встановлено, що в решті, що не суперечить даній додатковій угоді, сторони керуються договором №1259/82/8 від 06.08.2007р.

Угодою №1 від 08.05.2008р. сторони внесли зміни до п.3.1 розділу 3 додаткової угоди №3, Календарного плану та Протоколу договірної ціни, а саме, вартість виконаних робіт згідно даної угоди №1 до додаткової угоди №3 на дату підписання, визначена на підставі Протоколу договірної ціни в розмірі 4152500,00 грн. Крім того ПДВ 20% - 830500,00 грн. Загальна вартість робіт складає 4983000,00 грн.

Крім того, сторонами був затверджений Календарний план робіт по розробці техніко-економічного обґрунтування „Реконструкція ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод", відповідно до якого всі роботи були розподілені на етапи та визначена вартість робіт по кожному етапу.

Проаналізувавши зміст договору №1259/82/8 та додаткової угоди №3 до нього, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що порядок оформлення факту передачі виконавцем виконаних робіт замовнику, визначений договором, додатковою угодою №3 не змінювався. Змінився лише термін оплати.

Разом з тим, позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надав суду належним чином оформлених накладних та рахунків на оплату виконаних робіт.

Рахунок-фактура №СФ-0000729 від 26.09.2012р. судовою колегією не приймається до уваги, оскільки він виписаний вже після порушення справи у суді.

Накладні №72 від 27.07.2008р. та №96 від 11.12.2009р. не свідчать про те, що зазначена в них документація стосується конкретних етапів робіт, визначених Календарним планом робіт по розробці техніко-економічного обґрунтування „Реконструкція ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод" (додаток №1 до додаткової угоди №3 до договору №1259/82/8 від 06.08.2007р.)

Протоколи технічних нарад від 16-18 квітня 2008р. та від 03.07.2009р. також судовою колегією не приймаються до уваги, як належні докази виконання робіт по конкретних етапах, оскільки предметом обговорення на цих нарадах була видача вихідних даних для розробки ТЕО, строки виконання робіт та їх фінансування, а Календарним планом передбачено за результатом виконання конкретного етапу робіт підписання Протоколу узгодження із замовником.

Критично оцінюються судовою колегією також надані позивачем банківські виписки, як докази часткової оплати, а відповідно і визнання відповідачем свого боргу. Надані виписки датовані 2007-2008р.р., а акти здачі-приймання виконаних робіт підписані в 2011р. Крім того, з наданих виписок неможливо встановити, що оплата стосувалась саме спірних робіт.

В матеріалах справи міститься копія Позитивного висновку комплексної державної експертизи №22-00166-2010 щодо проекту „Техніко-економічне обґрунтування реконструкції ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод", складеного філією ДП „Укрдержбудекспертиза" у Херсонській області 15.02.2011р.

Як вбачається з цього висновку, позивач фізично не міг передати відповідачу належним чином виконані роботи раніше, ніж 15.02.2011р., що додатково ставить під сумнів його доводи про виконання договірних зобов'язань в 2008-2009р.р.

Сам по собі висновок не є доказом передачі робіт по конкретних етапах відповідно до Календарного плану.

Відповідно до положень ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту належного виконання робіт по кожному етапу відповідно до Календарного плану та їх передачі замовнику в порядку, встановленому договором.

За таких умов позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню як обґрунтована та підтверджена нормами законодавства.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення щодо задоволення позову, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної юридичної оцінки фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.

Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2012 року у справі №5024/1270/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств „Укранафтохімпроект" на користь приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод" 29992,30 грн. понесення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.