Постанова № 28896691, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року № 2а-15368/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Приватного підприємства «Юнікс»

про

стягнення податкової заборгованості у розмірі 2157,10 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС (далі – позивач) з позовом до Приватного підприємства «Юнікс» (далі –відповідач) про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості у розмірі 2157,10 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуваючи за неосновним місцем обліку на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва як платник податків не сплатив у повному обсязі до державного бюджету самостійно задекларовані суми податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень, липень, серпень, вересень 2012 року. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року відкрито скорочене провадження у даній справі, враховуючи пред’явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття провадження направлялась відповідачу за його місцезнаходженням, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та, у зв’язку із поверненням поштового відправлення з незалежних від суду причин, відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою.

Ухвалою від 09 січня 2013 року справа прийнята до провадження судді Патратій О.В. Відповідно до частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу було встановлено десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для подання заперечень проти позову та інших документів, що витребовувались ухвалою суду від 12 листопада 2012 року.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову та доказів на спростування доводів позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на такі обставини.

Приватне підприємство “Юнікс” зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.10.2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 31750384.

Як платник окремого податку (плати за землю) відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з розрахунком податкового боргу платника податків обліковується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 2157,10 грн., яка утворилась на підставі податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №3912 від 20.02.2012 р.

Згідно п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

20 лютого 2012 року відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з плати за землю (вх. № 3219 від 20.02.2012 року) за 2012 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2012 рік у розмірі 6474,68 грн. (по 539,56 грн. щомісячно).

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56, п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, визначене відповідачем у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік вважаються узгодженими у день подання вказаної податкової декларації, не можуть бути оскарженими та підлягають сплаті протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було сплачено податкові зобов’язання з плати за землю за 2012 рік, а саме: 538,42 грн. за червень 2012р., 539,56 грн. за липень 2012р., 539,56 грн. за серпень 2012р., 539,56 грн. за вересень 2012р.

З урахуванням наявної переплати у розмірі 1,14 грн., у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2157,10 грн.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95– 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пп. 59.3 ст. 59 ПКУ податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно зі ст. 59 ПК України у разі коли платник не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень законодавства, 02 серпня 2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми “Ю” № 1499 на суму податкового боргу у розмірі 538,42 грн., яка була повернута поштовим відділенням 18.08.2012р. за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту (а.с.18).

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкова вимога №1499 від 02 серпня 2012 року вважається врученою відповідачу 18.08.2012 року.

При цьому, як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Позивачем надано суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків – відповідачу податкової вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу. Станом на момент розгляду справи загальний розмір податкової заборгованості відповідача з плати за земельні ділянки становить 2157,10 гривень.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 2157,10 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків-відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Юнікс» (ідентифікаційний номер 31750384, адреса: 01133, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 2) до Державного бюджету України заборгованість у розмірі 2157,10 гривень (дві тисячі сто п’ятдесят сім грн. 10 коп.) на рахунок № 34122999700005 в УДК в Дніпровському районі міста Києва, ідентифікаційний код 38012871, банк одержувача ГУ УДКСУ у м. Києві, МФО 820019.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій