Рішення № 28896363, 24.01.2013, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"24" січня 2013 р.

Справа № 2/2024/1453/12

№ 2024/5874/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Іванісової Л. О.,

за участю секретаря - Бондаренко В. П.,

прокурора - Пилипенка О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання дій Ленінського ВДВС ХМУЮ незаконними, визнання прилюдних торгів недійсними та визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії «Торговий дім «Укрспецреалізація», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання дій Ленінського ВДВС ХМУЮ незаконними, визнання прилюдних торгів від 14.11.2011 року недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання квартири з прилюдних торгів, визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, зобовязання ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»повернути кошти, сплачені за придбання квартири з прилюдних торгів, зобовязання Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перерахувати кошти, отримані від продажу квартири з прилюдних торгів, на рахунок ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 13.12.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобовязання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 сплачені за придбання квартири кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на допущення Ленінським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції грубих порушень законодавства при провадженні примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.02.2011 року, що суттєво вплинуло на результат проведення прилюдних торгів, що позбавило позивачів права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 постанова про відкриття зведеного виконавчого провадження отримана не була, в постановах, що надійшли на її адресу не було зазначено строку на їх добровільне виконання, у звязку з чим ОСОБА_1 була позбавлена можливості в добровільному порядку виконати вимоги постанов. Крім того, акт опису і арешту майна, належного ОСОБА_1 був складений одноособово старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ без участі стягувача, представників житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування та без участі понятих без виходу на місцезнаходження квартири, вищезазначений акт про відсутність майна був підписаний ОСОБА_1 в кабінеті державного виконавця під примусом.

ОСОБА_1 в період проведення виконавчих дій офіційно працювала провідним бібліотекарем у Харківському національному університеті мистецтв імені ОСОБА_6 та отримувала щомісячно заробітну плату у середньому розмірі 2400,00 грн., мала у спірній квартирі майно, на яке могло бути звернено стягнення та вона не була б позбавлена права власності на квартиру; копія звіту про оцінку належної ОСОБА_1 квартири їй не направлялась, чим було порушено право на оскарження такої оцінки, оскільки вартість квартири згідно звіту про оцінку є заниженою.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії «Торговий дім «Укрспецреалізація»при проведенні прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 також були допущені порушення норм діючого законодавства, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про продаж належної їй на праві приватної власності квартири, таким чином була позбавлена права подати заявку, предявити необхідні документи для придбання квартири та прийняти участь в торгах. ОСОБА_1 не отримувала будь-яких актів, повідомлень, їй була невідома а ні кількість учасників прилюдних торгів, а ні стартова ціна лоту, документи, на підставі яких були проведені прилюдні торги нею не отримані по сьогодення.

Крім того, спірна квартира була придбана ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_2 за спільно нажиті кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю, тому незаконно проведеними прилюдними торгами було порушено право власності не тільки ОСОБА_1, а й її чоловіка ОСОБА_2, тому, враховуючи, що прилюдні торги за своєю юридичною природою фактично є договором купівлі-продажу майна, тобто вони є право чином та можуть бути визнані недійсними, у звязку з чим позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1, її та позивача ОСОБА_2 представник ОСОБА_7 зявилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином.

Представник відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, письмові заперечення Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції просила до уваги не приймати, посилаючись на те, що Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вважає незаконними дії старшого державного виконавця Близнюкова Ю. В. в частині невстановлення права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, чим були порушені права ОСОБА_2, та наявності недоліків у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо ненадання ОСОБА_1 строку на самостійне виконання рішення.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»в судове засідання не зявився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності свого представника не надав.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 в судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові пояснення, згідно до яких позовні вимоги вважав незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.11.2011 року за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_9 скарга задоволена частково, постанова старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в сумі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення суду про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 0,0035 га біля квартири № 10 шляхом зносу навісу з приведенням земельної ділянки в придатний для подальшого використовування стан та повернути її Харківській міській раді та постанову старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в сумі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення суду про зобовязання ОСОБА_1 відновити несучу стіну будинку № 14 по вул. Карла Маркса в м. Харкові шляхом демонтування конструкцій додаткового входу до квартири АДРЕСА_1 та закладення дверного пройому, скасовано, в задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено. Вищезазначеною ухвалою встановлено та не оспрюється позивачем ОСОБА_2, що він особисто 08.07.2011 року отримав постанову від 21.06.2011 року про накладення штрафу в сумі 170,00 грн., постанову від 04/07/2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3709,00 грн.; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 680,00 грн. від 04.07.2011 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5585,00 грн. від 04/07/2011 року, постанову від 04/07/2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 680,00 грн., постанову від 04/07/2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 680,00 грн., таким чином ОСОБА_2 знав та міг знати про існування виконавчого провадження з виконання рішення суду, жодні постанови, акти опису й арешту майна він не оскаржував, майно з акту опису майна не виключав. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09/02/2012 року ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 10/11/2011 року залишена без змін. Ленінський ДВС повідомляло ОСОБА_1 про оцінку майна боржника ОСОБА_1, оцінка оскаржена не була, про проведення торгів ОСОБА_1 В була повідомлена, вказані дії не оскаржувала. Оскільки ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1, то вважається, що чоловік та дружина діють спільно, відомості були відомі як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2

Крім того, в договорі купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 27/01/2004 року відсутні відомості щодо придбання квартири подружжям за спільні кошти, право власності зареєстровано лише за ОСОБА_1, право власності на інших осіб не зареєстровано, тому ОСОБА_1 є одноособовим власником спірної квартири, ОСОБА_1 не повідомила свого чоловіка ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру, тому саме вона порушила його права, та не повідомила Ленінський ДВС про права третіх осіб, тому дії Ленінського ВДВС є законними і правомірними.

Відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно було реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів в порядку, встановленому для виконання судових рішень, ним були виконані всі умови законодавства України для прийняття участі в прилюдних торгах та за результатами їх проведення став переможцем, тому оскільки протиправних дій з боку ОСОБА_3 не встановлено, не доведено, що він є недобросовісним набувачем, він не повинен нести цивільно-процесуальну відповідальність.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_8, який є також представником ОСОБА_3, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові пояснення, аналогічні запереченням від імені відповідача ОСОБА_3, додатково пояснив, що 13.12.2011 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, продавцем ОСОБА_3 не було повідомлено жодних відомомстей про недоліки в квартирі, перед здійсненням правочину нотаріусом були отримані відповідні витяги з реєстрів про відсутність заборон, арештів, обтяжень, тому ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно належним чином, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Прокурор, що діє в інтересах Держави, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Суд, вислухавши позивачку, представника позивачів, представника Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прокурора, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з повторного свідоцтва про реєстрацію шлюбу ІV-ВЛ № 260098 від 18/01/1992 року, виданого Комінтернівським ЗАГС м. Харкова, 17.06.1989 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1, про що в паспорті громадянина України ОСОБА_2 серії ММ № 413461, виданого Комінтерновським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 02 грудня 1999 року, зроблена відмітка. (а. с. 6, 8).

Згідно акту від 20/05/2008 року, завіреного Комунальним підприємством «Жилкомсервіс»ОСОБА_2 дійсно з 2004 року по теперішній час постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7).

З договору купівлі продажу від 27.01.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, вбачається, що ОСОБА_1 придбала квартиру № 10, що знаходиться в м. Харкові по вул. Карла Маркса в будинку № 14; право власності підтверджується витягом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 27/09/2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічним паспортом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 05/06/2006 року на квартиру АДРЕСА_3. (а. с. 9 - 12).

Згідно листа Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції № 4526 від 15/02/2012 року для задоволення вимог Держави при примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 14.11.2011 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири № 10, що знаходиться в м. Харкові по вул. Карла Маркса в будинку № 14; на підставі протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна майно продано, заборгованість погашена в повному обсязі, залишок коштів у розмірі 221647,44 грн., який знаходиться на депозитному рахунку відділу з 14.11.2011 року, підлягає поверненню ОСОБА_1, у звязку з чим просять повідомити банківські реквізити фінансової установи в Україні на імя ОСОБА_1 для перерахування вищезазначених коштів. (а. с. 13).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10/11/2011 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_9 на дії старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9, постанову старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в сумі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення суду про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 0,0035 га біля квартири № 10 шляхом зносу навісу з приведенням земельної ділянки в придатний для подальшого використовування стан та повернути її Харківській міській раді та постанову старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в сумі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення суду про зобовязання ОСОБА_1 відновити несучу стіну будинку № 14 по вул. Карла Маркса в м. Харкові шляхом демонтування конструкцій додаткового входу до квартири АДРЕСА_1 та закладення дверного пройому, скасовано, в задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено. (а. с. 14-21).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08/02/2012 року ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 10/11/2011 року залишена без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. (а. с.22-24).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03/02/2011 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Є, ОСОБА_14, КП «Жилкомсервіс»про приведення обєкту самочинної реконструкції у первісний стан та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, позовні вимоги задоволено в повному обсязі: зобовязано ОСОБА_1 відновити несучу стіну будинку № 14 по вул. Карла Маркса в м. Харкові шляхом демонтування конструкцій додаткового входу до квартири АДРЕСА_1 та закладення дверного пройому та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 0,0035 га біля квартири № 10 шляхом зносу навісу з приведенням земельної ділянки в придатний для подальшого використовування стан та повернути її Харківській міській раді.(а. с. 27-28).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12/04/2011 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03/02/2011 року залишена без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. (а. с.29-30).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23/09/2011 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, ухвала апеляційного суду Харківської області від 12/04/2011 року та рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03/02/2011 року залишені без змін (а. с. 25-26).

Як вбачається з довідки про доходи Харківського національного університету мистецтв імені ОСОБА_6 № 950 від 16/08/2012 року ОСОБА_1 дійсно працює в Харківському національному університеті мистецтв імені ОСОБА_6 на посаді провідний бібліотекар, загальна сума доходу з 01.2011 року по 12.2011 року склала 30973,95 грн. (а. с. 73).

З довідки про доходи Харківського національного університету мистецтв імені ОСОБА_6 № 949 від 16/08/2012 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в Харківському національному університеті мистецтв імені ОСОБА_6 на посаді провідний бібліотекар, загальна сума доходу з 02.2012 року по 07.2012 року склала 22663,51 грн. (а. с. 74).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 06.06.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Ленінського районного суду м. Харкова, виданого 31.05.2011 року, про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 0,0035 га біля квартири № 10 шляхом зносу навісу з приведенням земельної ділянки в придатний для подальшого використовування стан та повернути її Харківській міській раді, виконавче провадження № 26892392. (а. с. 77).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 06.06.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Ленінського районного суду м. Харкова, виданого 31.05.2011 року, про зобовязання ОСОБА_1 відновити несучу стіну будинку № 14 по вул. Карла Маркса в м. Харкові шляхом демонтування конструкцій додаткового входу до квартири АДРЕСА_1 та закладення дверного пройому, виконавче провадження № 26892498. (а. с. 78).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат за проведення виконавчих дій згідно договору підряда № 6 від 21.06.2011 року в розмірі 3709,00 грн., виконавче провадження № 27385409. (а. с. 79).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 680,00 грн., виконавче провадження № 27385607. (а. с. 80).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 340,00 грн., виконавче провадження № 27385761. (а. с. 81).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 21/06/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 170,00 грн., виконавче провадження № 27385993. (а. с. 82).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 680,00 грн., виконавче провадження № 27386225. (а. с. 83).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат за проведення виконавчих дій згідно договору підряда № 5 від 21.06.2011 року в розмірі 5585,00 грн., виконавче провадження № 27386462. (а. с. 84).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 04/07/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 340,00 грн., виконавче провадження № 27386542. (а. с. 85).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ від 21/06/2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 170,00 грн., виконавче провадження № 27386623. (а. с. 83).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 04.07.2011 року відкрито зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, виконавчі провадження № 7-488/10 та № 7-516/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості обєднані у зведене виконавче провадження. (а. с. 87).

06.07.2011 року згідно реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції Ленінським ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4, було направлено 8 листів. (а. с. 88).

Згідно відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»№ 6169/1 від 15.07.2011 року на запит старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5, та на частину квартири АДРЕСА_6 на праві спільної сумісної власності. (а. с. 89).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2011 року при примусовому виконанні постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій згідно договору підряда № 6 від 21.06.2011 року в розмірі 3709,00 грн. був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 11504,00 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4, що було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 11.08.2011 року.

Згідно акту старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 15.09.2011 року в ході виїзду за адресою: АДРЕСА_4 в присутності ОСОБА_1 та двох понятих майна належного боржнику та придатного для реалізації не встановлено.

Як вбачається з акту старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 16.09.2011 року на підставі постанови Ленінського ДВС Харківського МУЮ від 04.07.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на загальну суму 11674,00 грн. в присутності двох понятих та директора ТОВ «ТД Укрспецреалізація»був проведений опис майна боржника ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3, з зазначенням, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 21.09.2011 року.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 09.2011 року був призначений експерт, субєкт оціночної діяльності субєкт господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_15, яким 23.09.2011 року був складений висновок про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_3, згідно до якого вартість вищезазначеної квартири на момент оцінки складає 34239,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 273012,00 грн.

26.09.2011 року на адресу ОСОБА_1 Ленінським відділом ДВС Харківського МУЮ був направлений лист з повідомленням того, що початкова вартість квартири АДРЕСА_1 на публічних торгах може скласти 273012,00 грн. та розяснено право на надання державному виконавцю заперечень протягом 10 днів з моменту надходження повідомлення.

27.10.2011 року між Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі директора Харківської філії ОСОБА_16 був укладений договір № 1-2107 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_1

31.10.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»Харківська філія на адресу Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було направлено повідомлення про призначення проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1, на 10 год. 00 хв. 14 листопада 2011 року, повідомлення про торги № 397307 опубліковано 28.10.2011 року о 16:13 год.

Згідно протоколу ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, від 14.11.2011 року, в торгах прийняли участь двоє учасників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, переможцем торгів став ОСОБА_3, який запропонував ціну в розмірі 273600,00 грн.

15.11.2011 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_9 на підставі протоколу ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація»про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, від 14.11.2011 року був складений Акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів, який був виданий ОСОБА_3, який 15.11.2011 року був направлений на адресу ОСОБА_1 згідно супроводжувального листа Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

З договору купівлі продажу від 13.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 квартиру № 10, що знаходиться в м. Харкові по вул. Карла Маркса в будинку № 14 за 250000,00 грн.; право власності підтверджується витягом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 19.12.2011 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічним паспортом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 06.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_3. (а. с. 96-102).

Як вбачається з платіжних доручень № 1326 від 23.11.2011 року, № 1349 від 24.11.2011 року, № 1348 від 24.11.2011 року, № 1347 від 24.11.2011 року, № 1350 від 24.11.2011 року, № 145 від 28.11.2011 року, № 1326 від 23.11.2011 року, заборгованість ОСОБА_1 перед Державою погашена в повному обсязі, залишок коштів, надмірно сплачених, знаходиться на депозитному рахунку служби.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9 від 18.11.2011 року виконавче провадження з примусового виконання постанови № 26892498, виданої 04.07.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій згідно договору підряда № 6 від 21.06.2011 року в розмірі 3709,00 грн. закінчено.

Листами Ленінського ДВС Харківського МУЮ від 16.02.2012 року та від 10.08.2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про проведення 14.11.2011 року прилюдних торгів з реалізації арештованого майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, з зазначення про продаж майна, зворотне повідомлення поштового відділення про отримання листів в матеріалах справи відсутнє.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається зі ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання

шлюбу.

Згідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно ч. 1 ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно вимогам ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що (п. 2) згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_15 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

(п. 10) Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації

(п. 26) Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

В силу ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача (п. п. 13, 19 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 865/4158 від 15.12.1999 року,(далі Інструкція) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник

був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону. Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести

кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, установлений для добровільного виконання рішення.

Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з норми ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або

належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті,вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах

у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення

стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з

урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому

разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

В силу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем

штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня

після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 865/4158 від 15.12.1999 року, при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що Були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

В силу п. 5.6.9. Інструкції відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику).

Згідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

В силу статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Як вбачається з Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 85/2 від 27.10.99 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 745/4038 від 02.11.1999 року, (далі - Тимчасове положення) п. 3.6. - зміст інформаційного повідомлення про проведення торгів повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; 5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; п. 3.11. - спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна; п. 6.1. - після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби; п. 6.3. - копія акта надсилається стягувачу, боржникові та спеціалізованій організації.

Як вбачається з Узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися, то зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК ; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК ; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК є загальною. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК вона застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл. 29 ЦК є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація); ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

За правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції незаконними та визнання недійсними прилюдних торгів від 14 листопада 2011 року з продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_7, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», оскільки всупереч ст. ст. 11, 25, 31, 33 Закону України «Про виконавче провадження»матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про вручення постанови про відкриття зведеного виконавчого провадження в порядку, передбаченому нормами ЦПК України щодо вручення судових повісток, в самій постанові про відкриття зведеного виконавчого провадження відсутні зазначення строку для самостійного виконання рішення, що позбавило ОСОБА_1 можливості сплатити штрафні санкції та витрати, повязані з проведенням виконавчого провадження, в добровільному порядку у встановлений законом строк. Акт опису та арешту майна від 16.09.2011 року був складений без участі боржника, його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, за відсутності представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування, чим порушено п. п. 5.6.6, 5.6.9. Інструкції. Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо направлення на адресу ОСОБА_1 копії звіту про оцінку квартири № 10, розташованої в м. Харкові по вул. Карла Маркса, 14, що позбавило її можливості оскарження оцінки вартості належного їй майна; копія акту про проведені прилюдних торгів в супереч п. 6.3. Тимчасового положення копія акта не була надіслана боржникові.

Оскільки відповідно до ст. 52 ЗУ «Про виконавчу службу»боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем, порушення вищезазначених норм Закону України «Про виконавче провадження»унеможливило звернення стягнення за згодою ОСОБА_1 на її заробітну плату.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії на адресу Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 31.10.2011 року було направлено повідомлення про час та місце проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна - квартири № 10, розташованої в м. Харкові по вул. Карла Маркса, 14, що належала ОСОБА_1, однак суду не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про час та місце проведення зазначених торгів, стартову ціну лоту, у звязку з чим боржник ОСОБА_1 була позбавлена подати заявку на участь, прийняти участь в публічних торгах та бути присутньою при їх проведенні, чим порушено п.п. 3.6, 3.11. Тимчасового положення.

Крім того, квартира АДРЕСА_3 була придбана ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_2, у звязку з чим є спільно нажитим майном подружжя та є їх спільною сумісною власністю, тому суд приходить до висновку, що проведеними прилюдними торгами з реалізації спірної квартири були порушені права ОСОБА_2 як співвласника.

Суд вважає неможливим задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1, оскільки після проведення публічних торгів та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за переможцем торгів ОСОБА_3, право власноті на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила реституції й позивачці необхідно звернутися до суду з віндикаційним позовом, оскільки реституцій як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами одного укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, у зв'язку з чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сторона судового спору, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування судових витрат і в тому числі витрат на правову допомогу.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» вiд 20.12.2011 року № 4191-VI встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах. При цьому, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (стаття 1 Закону).

У звязку з тим, що суду не наданий розрахунок участі особи, яка надавала правову допомогу, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, суд позбавлений можливості розрахувати затрачений представником (адвокатом) ОСОБА_4 час, тому розрахунок проводиться виходячи з часу участі представника в судових засіданнях відповідно до журналу судових засідань, що складає 1722 грн. 70 коп. за 3,5 години.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 118, 119, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, ст. ст. 202, 203, 215, 216, 321, 346, 368, 369, 371, 386, 388, 391 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 69 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 11, 12, 25, 27, 31, 32, 33, 52, 57,63, 68 Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 85/2 від 27.10.99 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 745/4038 від 02.11.1999 року, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України N 865/4158 від 15.12.1999 року, Узагальненнями Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»вiд 20.12.2011 року, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при примусовому виконанні рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.02.2011 року по справі № 2-227/10 незаконними.

Визнати недійсними прилюдні торги від 14 листопада 2011 року з продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_7, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»в особі Харківської філії ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати в загальній сумі 429 (чотириста двадцять девять) грн. 20 коп. по 143 (сто сорок три) грн. 07 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 1722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 70 коп. по 861 (вісімсот шістдесят одна) грн. 35 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або якщо рішення було ухвалене за відсутності осіб, що приймають участь у справі, протягом 10 днів з моменту отримання рішення.

Суддя - Л. О. Іванісова