Рішення № 28896197, 28.01.2013, Миронівський районний суд Київської області

28.01.2013 Єдиний унікальний № 1017/6166/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м. Миронівка ЄУН 1017/6166/12

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Хоменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду із вказаними вимогами, посилаючись на те, що з 12 липня 2010 року по 1 вересня 2012 року працювала завідуючою медичним пунктом ТОВ «ВІК Р.С.Ф.». 1 вересня 2012 року була звільнена з роботи за власним бажанням. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 3741 грн. 97 коп. На неодноразові звернення за розрахунком відповідач не реагує. Невиплата заробітної плати негативно вплинула на її стан здоров»я та майновий стан, завдала моральної шкоди, яку вона оцінила в сумі 2000 грн. Просила в судовому порядку стягнути з відповідача розрахункові кошти у розмірі 3 741 грн. 97 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 6800 грн. 88 коп. та 2000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, в поясненнях послалась на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, представник відповідача вдруге не з»явився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані нею документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивача з 12 липня 2010 року було прийнято на роботу завідуючою медичним пунктом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф», 1 вересня 2012 року її звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, виданою 6 квітня 1978 року.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день

звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі в розмірі 3741 грн. 97 коп. В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем додана довідка відповідача № 303 від 4 грудня 2012 року.

Зазначені письмові докази вказують на те, що розрахунок при звільненні з роботи з позивачем у встановленому порядку не було проведено.

Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 1 вересня 2012 року по даний час.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення, тобто з виплат за липень та серпень 2012 року. Середньомісячний заробіток позивача, виходячи з вказаних сум, складає 541 грн. 63 коп. Відповідно середньоденний заробіток при п»ятиденному робочому дні відповідача (за 22 дня) становить (541,63 : 22) 24 грн. 62 коп. За 109 робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 1 вересня 2012 року по 23 січня 2013 року, виплаті підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2683 грн. 58 коп.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.

Відповідач був зобов»язаний при звільненні позивача з роботи видати їй розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення. Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює їй моральної шкоди. Позивачем доведено в судовому засіданні, що вона зазнає моральних страждань та переживань через порушення її трудових прав. Після звільнення з роботи позивач не мала коштів на проживання, порушився звичний спосіб її життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім»ї, що вимагало додаткових зусиль для організації життя.

З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначає в розмірі 1000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору, розраховані відповідно до вимог майнового та немайнового характеру.

На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 131, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.»(р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк»міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3741 гривню 97 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2683 гривні 58 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, всього 7425 гривень 55 копійок (сім тисяч чотириста двадцять п»ять гривень п»ятдесят п»ять копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.»судовий збір в розмірі 321 гривню 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з часу проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення у десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук