Рішення № 28895598, 23.01.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/2134/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення встановленого розміру аліментів, стягнення боргу, пені за прострочення сплати аліментів, судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення встановленого розміру аліментів у звязку із збільшенням прожиткового мінімуму та потребами дитини у розвитку і лікування, які виникли, до 1 000 гривень щомісячно з дня предявлення позову до суду до досягнення сином повноліття, а у разі продовження навчання до досягнення ним 23-річного віку, і додатково до цієї суми 300 гривень за травень на кваліфікаційні екзамени по карате та на внесок на ремонт школи, останній дзвінок та інше, стягнення пені за прострочку сплати аліментів у сумі 1 184 гривні 50 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 23 листопада 2006 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 02 листопада 2006 року до досягнення ним повноліття. Позивач зазначає, що прожитковий мінімум нарівні з 2006 роком значно збільшився, а дитина потребує додаткових витрат на всебічний розвиток, відвідування кружків та секцій, витрат на придбання одягу та інше, крім того, потребує зайняття з логопедом, відвідує секцію карате, що тягне за собою додаткових витрат на його утримання, проте відповідач відмовляється надавати будь-яку матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому враховуючи вищезазначене просить збільшити розмір аліментів до 1 000 гривень, а також стягнути з відповідача недоплату по аліментам за липень у розмірі 50 гривень і пеню за прострочку сплати аліментів у розмірі 60 гривень 50 копійок (121 день), за серпень 300 гривень і пеню у розмірі 270 гривень (90 днів), за жовтень 300 гривень і пеню у розмірі 87 гривень (29 днів) і пеню у розмірі 117 гривень (39 днів) прострочку за вересень.

Позивач неодноразово змінювала свої позовні вимоги, 23 січня 2013 року надала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 600 гривень, пеню за прострочку по сплаті аліментів у розмірі 1 130 гривень 50 копійок, збільшити визначений за рішенням суду розмір аліментів до 1 000 гривень щомісячно.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надав на адресу суду заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що значна кількість висновків, які викладені у позові, не відповідає дійсності та не підтверджено відповідними доказами, як то встановлено ст. 60 ЦПК України, зокрема, вказував, що позивачка з сином не проживає, оскільки проживає у м. Феодосія, син проживає з бабою матірю позивачки, витрат на утримання сина не несе, не підтверджено витрат позивачки на «потреби класу», що, до того ж, не передбачено діючим законодавством, позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження витрат на секцію карате, оскільки внесок є благодійним та не є обовязком батьків, позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження наявності заборгованості по аліментам, у тому числі заперечував проти стягнення аліментів до досягнення сином 23-річного віку. У тому числі просив розглянути справу за його відсутністю, оскільки він знаходиться на лікуванні у медичному закладі.

За таких обставин суд, з врахуванням думки позивачки, відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, що не зявився.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні також уточнюючи свої уточнені позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 300 гривень, пеню у розмірі 1 067 гривень 50 копійок, збільшити розмір стягнутих за рішенням суду аліментів до 1 000 гривень щомісячно, вказуючи що він має підлягати індексації відповідно до законодавства, стягнути на її користь також витрати на правову допомогу у розмірі 600 гривень.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів громадян передбачається визнання права.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 8).

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопада 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 02 листопада 2006 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).

Відповідно до ст. 192 ч. 1 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось з них.

Судом встановлено, що на час предявлення позову про збільшення розміру стягуваних аліментів матеріальний стан позивача погіршився.

На час предявлення позову про збільшення розміру стягуваних аліментів витрати на утримання дитини, порівняно з тими, які існували на час вирішення справи 23 листопада 2006 року, значно збільшились.

У звязку з викладеним, розглядаючи питання про зміну розміру аліментів, оскільки у судовому засіданні встановлено, що матеріальний стан позивача погіршився, суд виходить з положень ч. 1 ст. 192 СК України та, оцінюючи матеріальний стан позивача і відповідача, враховує матеріальне положення дитини, яка потребує матеріальної допомоги, відповідно до ст. 184 СК України, вважає, що є законні підстави для збільшення розміру аліментів, стягуваних з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, суд враховує думку відповідача, викладену у його запереченнях проти позову, та не приймає до уваги, зокрема, на підтвердження своїх витрат на секцію карате, яку відвідує дитина, відомостей зі сплати благодійних внесків за 2012 рік, оскільки ці внески є благодійними та не є обовязковими до сплати.

При цьому, при визначенні розміру аліментів суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на користь позивачка у розмірі 600 гривень щомісячно, саме такий розмір буде достатнім для утримання дитини.

До того ж, згідно з ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абз. 4 п. 23 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачка на теперішній час проживає у місті Феодосія, її малолітній син проживає у своєї баби матері позивачки у с. Завітне, Совєтського району АР Крим.

У тому числі, частково задовольняючи позовні вимоги у частині збільшення розміру аліментів, суд вважає за необхідне стягнути аліменти у збільшеному розмірі саме на користь позивачки ОСОБА_1, оскільки згідно до вимог діючого законодавства саме вона є стягувачем аліментних платежів незалежно від того, де на теперішній час проживає малолітній син сторін у справі, оскільки будь-яких питань щодо заміни сторін у виконавчому провадженні під час розгляду справи не ставилося.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 59 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по аліментам та пені за прострочку їх сплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист за рішенням Совєтського райсуду АР Крім від 23 листопада 2006 року знаходиться на виконанні у ВДВС Совєтського РУЮ в АР Крим з 19 грудня 2012 року.

Розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19 грудня 2012 року, з часу, з якого відкрито виконавче провадження, розраховується у розмірі 300 гривень щомісячно, що не оспорювалося сторонами (а.с. 73).

У звязку з тим, що ОСОБА_2 свої зобовязання по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина у спірний період здійснював нерегулярно та не у повному обсязі, за ним з цього часу утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, який зроблено державним виконавцем ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим, станом на 01 січня 2013 року заборгованість складає 300 гривень (а.с. 74), яка у порядку ст. 194 СК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач не довів суду, що несплата аліментів була наслідком незалежної від нього обставини, а виникла з вини боржника, який з субєктивних причин не виплачував своєчасно та у повному обсязі аліменти на утримання дитини, та враховуючи, що право одержувача аліментів на стягнення неустойки не повязується з дотриманням норм ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення державним виконавцем про заборгованість по аліментам, це є підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 196 СК України.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог у частині стягнення пені за прострочку сплати аліментів надано розрахунок ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим, яка містить відомості щодо розміру нарахування аліментів та їх оплати, яка сторонами не оспорена (а.с. 74).

Позивачкою неодноразово надавалися до суду розрахунки пені, які зроблені, виходячи з розміру заборгованості по сплаті аліментів за кожний місяць прострочення (а.с. 38, 52, 60, 72).

Однак, повністю погодитися з цими розрахунками суд не може погодитися, оскільки розмір заборгованості по сплаті аліментів, взятий позивачкою для розрахунку, визначений нею з наростаючим підсумком, а також за час, в якій проводилася сплата аліментів, що суперечить вимогам ст. 196 СК України.

До того ж, нею зроблено нарахування пені за поточний місяць січень 2013 року, включаючи заборгованість у 300 гривень за цей місяць, що також, на думку суду суперечить вимогам закону.

Так, частиною 1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника провадиться у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним.

Тобто, виходячи з положень діючого законодавства, на час розгляду справи заборгованість по аліментам за січень 2013 року не виникла, у звязку з чим відсутня прострочка по сплаті аліментів.

Виходячи з розрахунку заборгованості відповідача по аліментам ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим, з урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні.

Враховуючи, що згідно розрахунку заборгованості, який зроблено ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим, відповідачем проведено сплату аліментів у жовтні, листопаді, грудні 2012 року у розмірі, не меншому, який визначено за рішенням суду, пеня за прострочення сплати аліментів за ці місяці нарахуванню не підлягає.

При цьому, суд розглядає позовні вимоги у цій частині в порядку ст. 11 ЦПК України, у межах позовних вимог, починаючи з липня 2012 року.

Таким чином, розмір пені за прострочення оплати по аліментам, з урахуванням сум, сплачених відповідачем у відповідному місяці, складає: липень 2012 року (300:100*31 день)=93 гривні, серпень 2012 року (300:100*30 днів)=90 гривень, за вересень 2012 року (300:100*31 день)=93 гривні.

Таким чином, сума неустойки (пені ) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2012 року по грудень 2012 року загалом складає 543 гривні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги, то в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть ту звязку зі оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, котрі беруть участь у справі.

За правилами ст. 88 ЦПК України під час ухвалення рішення розподілу підлягають лише документально підтверджені судові витрати.

З наданих документів вбачається, що адвокат, прізвище якого не в повному обсязі визначено на печатці, не входить до складу адвокатського обєднання, на час надання правової допомоги ОСОБА_4, не виконував доручення адвокатського обєднання (юридичної особи), а діяв особисто, крім того, під час розгляду справи правову допомогу позивачу не надавав.

Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 не було надано суду доказів, які підтверджують укладання між ними договору (угоди) про надання юридичної допомоги, з визначенням обєму роботи адвоката і плати за виконання вказаної роботи, як це передбачено ст. 12 Закону України «Про адвокатуру».

Оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів, передбачених ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» про витрати на правову допомогу, а квитанція до прибуткового касового ордера № 62 від 30 жовтня 2012 року про сплату коштів, не містить банківських реквізитів щодо зарахування коштів на рахунок адвоката, у суду не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 600 гривень.

З відповідача в силу ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 173 гривні.

На підставі ст.ст. 180-182, 184, 192 ч.1 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 57, 81, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопада 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 300 (триста) гривень до розміру 600 (шістсот) гривень щомісячно, який підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 300 (триста) гривень.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 543 (пятсот сорок три) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 173 (сто сімдесят три) гривні у Державний бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач: УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, Код 22030001 Пункт 1.1».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова