Ухвала суду № 28893080, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К/9991/56781/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Сі-Термінал»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

та постанову Запорізького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010

по справі № 2а-6591/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Сі-Термінал»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Сі-Термінал»звернулось до суду, з урахуванням зміни позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000182304/0/3533 від 05.05.2009, № 0001412305/2/191/50 від 17.09.2009.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182304/0/3533 від 05.05.2009; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001412305/2/191/50 від 17.09.2009 в частині донарахування штрафної санкції у розмірі 401,40 грн.; в іншій частині позову -відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Враховуючи, що судові рішення окружного та апеляційного адміністративних судів оскаржені лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та межі перегляду, передбачені ст. 220 КАС України, слід зазначити таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної перевірки ТОВ «Азов-Сі-Термінал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, складено акт № 63/23-508/31376578 від 21.04.2009, в якому зафіксовані порушення: пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 38 958 грн., в тому числі: 2007 рік на суму 38 958 грн., півріччя 2008 року на суму 130 223 грн.; пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 520 890 грн., у тому числі за 2008 рік у розмірі 520 890 грн.; п.13.1 й) п. 13.2. ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не сплачувався податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України у II кварталі 2007 р. в розмірі 15 909,75 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем 17.09.2009 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001412305/2/19150 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 935,60 грн., в т.ч.: 38 958 грн. основного платежу та 15 977,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій 59 486,40 грн.

Приймаючи вказане податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем до валових витрат віднесено витрати по укладеному договору страхування, не врахувавши, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в перевіряємий період між ТОВ «Азов-Сі-Термінал»(Страхувальник) та ЗАТ «Страхова компанія МД-Гарант»(Страховик) укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків, відповідно до яких предметом договорів є майновий інтерес Страхувальника, пов'язаний із його фінансовими збитками внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами Страхувальника зобов'язань за укладеними Страхувальником з контрагентами комерційними контрактами (угодами), а саме: невиконання ТОВ «Рось»(контрагент Страхувальника) договірних зобов'язань, встановлених договором від 14.03.2007 № 2-03/2007 та додатковими угодами. Страховий платіж за цими договорами встановлюється у розмірі 2.85 % у 2007 році, 2.15% у 2008 році від страхової суми, без ПДВ.

Позивачем до складу валових витрат віднесено суми страхування фінансових ризиків, за якими фактично відсутня перша подія - перерахування страхових внесків у розмірі 660 809,96 грн., в т.ч. за 2007 рік - 139 920,03 грн., півріччя 2008 року - 520 889,93 грн. Однак, відповідно до банківських виписок, карток по рахункам 377, 685 заборгованість по страховим платежам ТОВ «Азов-Сі-Термінал»перед ЗАТ «Страхова компанія МД-Гарант»на кінець відповідних податкових періодів становила: за 2007 рік - 139 920,03 грн., за 2008 рік - 520 889,93 грн.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Позивач, відносячи до складу валових витрат суми страхування фінансових ризиків за вищевказаними договорами страхування, виходив з того, що момент набрання чинності договору є «00 год. 00 хв. за київським часом дня, наступного за днем підписання договору сторонами».

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування майна платника податку.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат є дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, списання коштів з банківських рахунків позивача не було, що підтверджується банківськими виписками, карток по рахункам 377, 685, тобто у позивача існувала заборгованість по страховим платежам на кінець відповідних податкових періодів: за 2007 рік - 139 920,03 грн., за 2008 рік - 520 889,93 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя сума штрафних санкцій розрахована невірно, правильна сума штрафу повинна складати 59 085 грн., а не 59 486,40 грн.

Аналізуючи викладене, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 17.09.2009 № 0001412305/2/19150 у частині нарахування суми штрафу у розмірі 401 грн. є незаконним, а в іншій частині -законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Сі-Термінал»залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 та постанову Запорізького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Муравйов