Ухвала суду № 28893036, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К/9991/70929/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача -Кушнір Н. Ф.,

від відповідача -Козелько Є. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року

у справі № 2а-8668/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка»

до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка»(далі -позивач, ТОВ «Торговий дім «Кохавинка») звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000762305, 0000752305від 14.06.2012р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0000762305, 0000752305 від 14.06.2012р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р. скасовано постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012р. у справі № 2а-8668/12/2670 та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012р.

ДПІ у судовому засіданні 23.01.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечувала, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Кохавинка»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р., та іншого законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт за №1621/22-5/32345451 від 31.05.2012р.

На підставі зазначеного акту відповідач 14.06.2012р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0000762305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 295 574грн. та №0000762305про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255 206грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 276 042 грн., у т.ч. за ІV квартал 2010 р. в сумі 78 125 грн., за І квартал 2011 р. в сумі 78 125 грн., за ІІ квартал 2011 р. в сумі 47 917грн., за ІІІ квартал 2011 р. в сумі 71 875 грн.; пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 229 163 грн.

При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про те, що документально відносини між позивачем, ТОВ «Катрман»та ТОВ «Ново-Світ»не підтверджені належним чином.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду м. Києва та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з висновку, що позивачем не було надано доказів реальності здійснення спірних операцій, а саме: не доведено витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не надано доказів продажу позивачем товарів, а також не підтверджено зв'язок виконаних робіт з маркетингу у торгових центрах та роздрібних магазинах з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (замовником) та ТОВ «Картман»(виконавець), ТОВ «Ново-Світ»(виконавець) були укладені договори про надання послуг по просуванню товарів № 768 МК від 09.09.2010р. та № 102 МК від 21.02.2011р. відповідно.

Судом першої інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, актів прийму-передачі наданих послуг, податкових накладних, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки апеляційного суду щодо відсутності доказів виконання робіт за договорами, а саме: звітів про проведення аналізу коливання цін, зроблених висновків, наданих рекомендацій, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки за умовами договорів контрагенти позивача не були зобов'язані складати та надавати у письмовій формі будь-які звіти, в той час як висновки та рекомендації надавались позивачу, про що зазначено в актах приймання-передачі.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних договорів, укладених платником податку з контрагентами, на що не було звернуто увагу судом апеляційної інстанції. А саме, відповідно до довідки ЄДРПОУ № 211 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесених до інших угруповань (52.48.9). Таким чином, угоди що були укладені ТОВ «Торговий дім «Кохавинка»з ТОВ «Катрман»та ТОВ «Ново-Світ» щодо просування товару (туалетного паперу під маркою «Кохавинка»), проведення маркетингових досліджень щодо такого товару, направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для усіх сторін угод.

Вищезазначені положення Закону № 334/94-ВР та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були, в той час як суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № № 0000762305, 0000752305 від 14.06.2012 р.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. у справі № 2а-8668/12/2670 -скасувати, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012р. -залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська