Рішення № 28888272, 18.01.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2208/4788/12

Провадження № 22-ц/792/160/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого -судді Харчука В.М.

суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.

при секретарі: Врублевського П.С.

з участю: представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням №22-ц/792/160/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду і після уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 71932 грн. 50 коп.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 означене рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі і покласти на відповідача судові витрати. Посилається на те, що заявлений ним позов грунтується на письмовій борговій розписці, яка містить безумовне грошове зобов'язання відповідача повернути позивачеві 9000 доларів США протягом 6 місяців з дати видачі розписки і наявності цього обов"язку, як факту власноручного написання розписки відповідачка не заперечила протягом всього вирішення спору. Натомість, суд за відсутності жодних підстав для недійсності правочину, який мав місце між сторонами, дійшов неправомірного висновку про те, що позивачем не доведено в суді факт передачі 19 липня 2011 року коштів в сумі 9000 доларів США відповідачу за договором позики.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з постановленням нового рішення наступних підстав.

Відповідно до вимог п. п 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено факт передачі 19 липня 2011 року коштів в сумі 9000 доларів США відповідачу за договором позики, оскільки з наданого позивачем оригіналу розписки не вбачається, що позивач

______________ Головуючий у першій інстанції -Барабаш К.А. провадження №22-ц/792/160/13 Доповідач -Переверзєва Н.І. Категорія № 19

передав, а відповідач отримав в борг визначену суму грошей. Крім того, суд вважав доведеним існування між сторонами правовідносин, які виникли із спільної діяльності без укладання письмового договору, .що підтверджено показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Однак, такі висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи і зроблені без врахування норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, принципів належності і допустимості доказів, тому означене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 64 ЦПК України визначає, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Ці докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в письмовій формі було укладено договір позики, за умовами якого відповідачка зобовязувалась повернути позивачеві протягом 6 місяців 9000 доларів США (а.с.6). Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка не виконала умови договору, борг позивачеві не повернула, посилаючись на існування між сторонами спільної діяльності по реалізації весільних суконь. Однак, належних і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції вона не подала,

Відповідно до вимог ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відсутність письмового договору визнали обидві сторони, не здобуті докази про його існування і судом першої інстанції, який у рішенні послався на усну домовленість про спільну діяльність .

Згідно роз"яснень, що містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" не може стверджуватись показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких установлено письмову форму. Тому, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є допустимими доказами на доведення існування між сторонами договору про спільну діяльність і спростування наявності між ними договору позики.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Позивач ведення із відповідачкою підприємницької діяльності заперечував і заявляв, що лише періодично позичав їй гроші для закупівлі товару, які вона раніше йому завжди повертала і підтвердив це копіями двох інших розписок, що на а. с. 56,57 і цю його позицію ОСОБА_1 належними доказами не спростувала.

Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про існування між сторонами договору позики знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню в повному об"ємі, а саме із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути суму боргу в розмірі 9000 доларів США, що на день звернення до суду за курсом Національного банку України становить 71932,5 грн. ( 7,9925 грн. за 1 долар США х 9000 доларів).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме 359 грн. 66 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 57, 59, 60, 64, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 218, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України колегія суддів,

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9000 доларів США боргу, що еквівалентно 71932 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 359 грн. 66 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно. Суддя: Н.Переверзєва