Рішення № 28886801, 25.01.2013, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/59/13- ц

Провадження 2/587/121/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Клочко Б.М., при секретарі Скрипка -Соіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто»про захист прав споживачів, визнання угоди недійсною, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем 06 листопада 2009 року було укладено угоду про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля Шевроле Авео за ціною 91300,00 гривень. Відповідно до даної угоди, він сплатив вступний внесок в сумі 3286 грн. 80 коп., а в подальшому сплачував інші внески, зокрема, здійснив 35 щомісячних внесків на загальну суму 34948 грн. 10 коп., а всього сплатив 38234 грн. 90 копійок. Представник відповідача, зловживаючи довірою позивача, завірив останнього, що той отримає автомобіль після другого щомісячного платежу, однак до цього часу автомобіль не отриманий. Вважає, що угода про надання послуг порушує його права та інтереси, а також не відповідає вимогам ст. 19, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка вказує на те, що забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. Позивач зазначив також, що ТОВ «Авто Просто»є пірамідальною групою, яка здійснює нечесну підприємницьку діяльність. З цих підстав він просить визнати недійсною угоду між ним та відповідачем, стягнути з відповідача всі сплачені кошти та завдану йому моральну шкоду, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду заперечення проти позову, в якому позов не визнає та просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову за безпідставністю позовних вимог, з мотивів, наведених ним у письмовому поясненні-запереченні на позовну заяву зареєстрованому судом 21.01.2013 року.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Просто»було укладено угоду № 380079, предметом якої є надання учаснику послуг програми "АвтоТак" через систему придбання автомобілів в групах (а.с. 6-10).

Згідно додатку № 1 до вказаної Угоди ОСОБА_1 отримав право на придбання автомобіля марки "Chevrolet", модель "Aveo" за ціною 91300 грн.(а.с.7).

В угоді та додатках до неї не вказано підприємство, з яким "АВТО ПРОСТО" укладено договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Із ст. 3 Угоди вбачається, що зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, згідно ст. 5 цієї Угоди учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Угодою, в порядку та строки, визначені угодою; статтею 7 визначено, що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Позивач, відповідно до умов угоди, сплатив вступний внесок в розмірі 3286,80 грн., що підтверджується квитанцією № 50 від 06.09.2009 року (а.с. 11).

Крім цього позивачем було зроблено ще 35 щомісячних внесків на загальну суму 34948 гривень 10 копійок, що підтверджується квитанціями (а.с. 12-17).

Суд приходить до висновку, що умови укладеної Угоди порушують права позивача, як споживача.

Здійснені позивачем виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. Відповідач фактично покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч.3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із угоди та додатків до них ТОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Покликаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, відповідач зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ "АВТО ПРОСТО" залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди.

Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в угоді.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2 до угоди, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись угодою, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "Авто Так". Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що угода № 307149 від 06 листопада 2009 року укладена ОСОБА_1 та відповідачем суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Також обґрунтованими суд визнає і вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди відповідно до ст. 25 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, враховуючи обставини заподіяння шкоди та розмір заподіяної шкоди, тривалість та глибину моральних страждань, суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України, до 500 гривень, відмовивши в іншій частині за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України -до судових витрат відносяться і витрати на правову допомогу.

Згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 уклали договір про надання правової допомоги (а.с. 18). За надану юридичну послугу ОСОБА_1 сплатив 5000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 19), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь держави сума судового збору.

Керуючись ст. ст. 4,18,19, Закону України «Про захист прав споживача», ст. ст. 203,215,1212 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Визнати недійсною угоду № 307149 від 06 листопада 2009 року укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»(р/р 26001014667000 в ПАТ «Креді Агріколь», МФО 300379, код ЗКПО 35509011) на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 38234 гривень 90 копійок сплачені за угодою, моральну шкоду розміром 1000,00 гривень та 5000,00 гривень понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»(р/р 26001014667000 в ПАТ «Креді Агріколь», МФО 300379, код ЗКПО 35509011) 442, 35 грн. витрат судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Б.М.Клочко