Рішення № 28884964, 23.01.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/1140/2012 Головуючий у 1-й інст. Ковалик Ю.А.

Категорія 23 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Любарського району Житомирської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Житомирській області, Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області до Любарської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, додаткової угоди та повернення земельної ділянки до земель запасу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Любарської районної державної адміністрації Житомирської області

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор в інтересах Головного управління Держкомзему у Житомирській області, Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області звернувся до суду з вказаним позовом. Просив постановити рішення суду, яким скасувати:

розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації "Про надання згоди на передачу земель водного фонду" від 11.04.2001 року № 158, в частині надання згоди на передачу земель водного фонду в оренду громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ставок в с. Мала Деревичка, площею 28,2 га із земель запасу Глезненської сільської ради;

розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації "Про передачу водного об'єкта в оренду" від 28.09.2007 року № 249; розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації "Про поновлення договору оренди земель водного фонду від 23.07.2010 року № 205;

розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації "Про продовження терміну дії договору оренди водного об'єкта" від 16.05.2012 року №181.

Також просив визнати недійсними: договір оренди землі від 16.07.2001 року, укладений між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_1, ОСОБА_2;

договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.10.2007 року, укладений між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_1, ОСОБА_2;

додаткову угоду від 16.12.2010 року про зміну договору оренди земельної ділянки від 16.07.2001 року, укладену між Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_1 повернути до земель запасу Глезненської сільської ради земельну ділянку, яка розташована на території с. Мала Деревичка, Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області, загальною площею 28,2 га, в тому числі 28,2 га під водою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржувані розпорядження голови Любарської райдержадміністрації Житомирської області та укладені на їх основі договори оренди не відповідають діючому законодавству. Зокрема переданий в оренду водний об'єкт відноситься до місцевого значення, а тому його розпорядником є Глезненська сільська рада, а не Любарська райдержадміністрація.

Тобто голова Любарської РДА вийшов за межі своїх повноважень при виданні оскаржуваних розпоряджень та при укладенні спірних договорів оренди.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також те, що рішення суду ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Зазначає, що на протязі більше 10 років, тобто з 2001 року і по даний час вони разом з ОСОБА_2 орендують водний об»єкт, своєчасно та в повній мірі сплачують орендну плату, яка поступає до бюджету сільської ради, сплачують податки визначені для суб»єктів підприємницької діяльності, землі водного фонду використовують за цільовим призначенням. Тому підстав для визнання договору оренди недійсним або ж його розірвання немає. Також вважає хибним висновок суду про те, що переданий в оренду водний об'єкт є водним об»єктом місцевого значення і що передача водного об»єкта в оренду належить до повноважень сільської ради.

Крім того, звертає увагу на наявність по даному спору судового рішення Любарського районного суду від 15.05.2007 року, що набрало законної сили, яким було визнано, що розпорядження райдержадміністрації про передачу водного об»єкта в оренду та договір оренди земель водного фонду прийняті у відповідності до закону.

У поданій апеляційній скарзі Любарська районна державна адміністрація Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а провадження у справі закрити у зв»язку з непідвідомчістю даного спору суду загальної юрисдикції.

Зазначає, що договір оренди водного об»єкта -це господарський договір, де орендодавцем виступила райдержадміністрація, а орендарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які являлись суб»єктами підприємницької діяльності.

Предметом договору оренди є водний об»єкт, що передавався орендарям для риборозведення та виробництва товарної риби, тобто для здійснення підприємницької діяльності. У відповідності до ст.ст.1, 12 Господарського-процесуального кодексу України, такі спори підвідомчі господарським судам, а не судам загальної юрисдикції.

Хибним також вважає висновок суду про те, що даний ставок є водним об»єктом місцевого значення і що передача водного об»єкта в оренду належить до повноважень сільської ради.

Крім того, звертає увагу на наявність по даному спору судового рішення Любарського районного суду від 15.05.2007 року, що набрало законної сили, яким було визнано, що розпорядження райдержадміністрації про передачу водного об»єкта в оренду та договір оренди земель водного фонду прийняті у відповідності до закону та було зобов»язано Глезненську сільську раду не чинити перешкод в користуванні водним об»єктом.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а скарга Любарської райдержадміністрації задоволенню частково, враховуючи наступне.

Так, прокурор звертаючись з даним позовом до суду підставами для скасування розпоряджень голови Любарської РДА вказувавав на те, що: а) РДА не уповноважені в сфері земельних орендних відносин, а такими є сільські Ради;

б) ставок (водний об'єкт) не відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, тому орендодавцем повинна бути обласна Рада, а не РДА;

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в розпорядженні голови РДА від 11.04.2001 року „Про надання згоди на передачу водного фонду в оренду" не зазначено строк та розмір орендної плати, який погоджено з сільською Радою. Також зазначено, що рішенням сільської ради від 23.02.2001 року погоджено передати в оренду частину земель водного фонду ОСОБА_2, а розпорядженням РДА від 11.04.2001 року -ОСОБА_2.

Скасовуючи розпорядження РДА від 28.09.2007 року „Про передачу водного об'єкта в оренду" суд вважав, що водний об'єкт є водним об'єктом місцевого значення, а тому орендодавцем може бути орган місцевого самоврядування, а не РДА.

Також зазначив, що водний об'єкт передано для господарської діяльності, хоча орендарі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали погодження як фізичні особи.

Скасовуючи розпорядження РДА від 23.07.2010 року „Про поновлення договору оренди водного фонду" суд визнав, що таке розпорядження не погоджено з сільською Радою.

Скасовуючи розпорядження РДА від 16.05.2012 року „Про продовження терміну дії договору оренди" суд визнав, що відповідно до ч.3 ст.51 Водного Кодексу спірний водний об'єкт відноситься до водного об'єкту місцевого значення, а тому продовження терміну і переукладання договору оренди є компетенція сільської ради, а не РДА.

Визнаючи недійсною угоду про зміну Договору оренди земельної ділянки від 16.07.2001 року суд виходив з того, що не дотримано форму додаткової угоди від 16.12.2010 року про зміну Договору оренди земельної ділянки від 16.07.2001 року, оскільки вона нотаріально не посвідчена.

Проте з висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, виходячи з наступного.

Згідно до ст.1 Водного кодексу України водний об'єкт -природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини), що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення надаються водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також в лікувальних і оздоровчих цілях в комплексі з прибережними захисними смугами, землями, зайнятими водою та гідротехнічними спорудами. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Договір оренди водного об'єкта укладається після прийняття розпорядження голови райдержадміністрації про передачу водного об'єкту відповідній юридичній або фізичній особі.

Тобто, передача водних об'єктів ( їх частин) загальнодержавного значення в оренду регламентується ст.51 Водного кодексу України, та п.4 ст. 59 Земельного кодексу України, згідно якої орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Категорія водного об'єкта визначається у відповідності з ст. 5 Водного кодексу України і наказом Державного Комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.97 р., зареєстрованим в Мін'юсті України 06.01.98 р. № 2/2442.

До водних об'єктів загальнодержавного значення, відповідно до статті 5 Водного кодексу України, належать серед інших поверхневі води ( озера, водосховища, річки і канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області та їх притоки всіх порядків, а також ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення.

До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

З наведеного вбачається, що законом зазначений вичерпний перелік об'єктів загальнодержавного значення (ст.5 Водного кодексу України).

Крім того, відповідно до Наказу Держводгоспу України N 41 від 03.06.97 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 січня 1998 року за N2/2442 „Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення" затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Згідно даного Переліку водних об'єктів місцевого значення у Житомирській області немає.

Таке ж підтверджено письмовими рекомендаціями Житомирської обласної ради від 23.01.2001 року №Р-5-46/22 щодо надання в оренду земельних ділянок водного фонду, де роз'яснено, що у Житомирській області відсутні водні об'єкти місцевого значення, тому орендодавцем земель водного фонду, які знаходяться на території одного району є відповідні районні державні адміністрації згідно зі ст.51 Водного кодексу України (а.с.55).

Тому доводи позивача та висновок суду, що переданий в оренду водний об'єкт є об'єктом місцевого значення не відповідають вимогам ст.5 Водного кодексу України та є помилковими.

Що стосується правомірності розпоряджень щодо передачі в оренду земель водного фонду колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст.3 Закону України „Про внесення змін і доповнень до Земельного Кодексу, 1991 року,

власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 року, що був чинним на час видачі оскаржуваних розпоряджень (втратив чинність відповідно до закону від 06.09.2012 року №5245) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема:

- землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України.

Наряду з цим відповідно до рішення Любарської районної ради Житомирської області від 12.06.1998 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок передано Любарській РДА (а.с.58).

Також рішенням сесії Глезненської сільської ради Любарського районуЖитомирської області від 23.02.2001 року погоджено надання частини земель водного фонду в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для вирощування товарної риби (а.с.53).

З огляду на наведене та враховуючи, що оскільки переданий в оренду водний об'єкт відноситься до водного об'єкта загальнодержавного значення, то розпорядження землями під зазначеним об'єктом знаходиться в компетенції райдержадміністрації.

Інші обставини, які встановив суд та на які посилався як на підставу задоволення позову, а саме те, що розпорядження РДА від 23.07.2010 року „Про поновлення договору оренди водного фонду" не погоджено з сільською Радою, та що не дотримано форму додаткової угоди від 16.12.2010 року про зміну договору оренди земельної ділянки від 16.07.2001 року, оскільки вона нотаріально не посвідчена, не підтверджують незаконність розпоряджень Любарської РДА про передачу в оренду водного об'єкта та недійсність договорів оренди враховуючи наступне.

Так, діючим на час спірних правовідносин законодавством (ст. 33 Закону України „Про оренду землі) погодження з сільською Радою на поновлення договору оренди земель водного фонду не вимагалося. Також, у зв'язку з внесенням змін до ст.14 Закону України „Про оренду землі" (Законом від 11.06.2009 року) необхідність нотаріального посвідчення договорів оренди землі скасовано.

Не впливають при визначенні питання законності оскаржуваних розпоряджень встановлені судом обставини про те, що в оскаржуваних документах не вірно вказані анкетні дані орендаря ОСОБА_2, та те, що водний об'єкт передано для господарської діяльності, хоча орендарі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали погодження як фізичні особи.

Крім того, по питанню щодо законності розпоряджень про передачу в оренду земель водного фонду є судове рішення Любарського районного суду Житомирської області від 15.05.2007 року, яким підтверджено, що розпорядження райдержадміністрації про передачу водного об»єкта в оренду прийняті у відповідності до закону та було зобов»язано Глезненську сільську раду не чинити перешкоди в користуванні водним об»єктом.

Зазначене рішення не скасоване та є чинним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що при видачі оскаржуваних розпоряджень та при укладенні спірних договорів оренди Любарська районна державна адміністрація Житомирської області діяла в межах наданих їй законом повноважень, права та інтереси позивачів не порушено. Відтак, заявлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, а постановлене судом рішення не можливо визнати законним та обгрунтованим.

Тому рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Любарської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Любарського району Житомирської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Житомирській області, Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області до Любарської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів, додаткової угоди та повернення земельної ділянки до земель запасу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді