Рішення № 28883217, 21.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5538/12 21.01.2013 21.01.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/784/108/13 Головуючий у першій інстанції Селіщева Л.І.

Категорія 30 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Белеверя В.А.,

за участі: позивача ОСОБА_4,

представника позивача ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 рішення Корабельного районного суду Миколаєва від 01 листопада 2012 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проживає в кімнаті АДРЕСА_1.

26 грудня 2008 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було прийнято рішення №2584 «Про дозвіл департаменту житлово-комунального господарства на виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт по реконструкції гуртожитку по вулиці Металургів №28 (двадцять вісім) під житловий будинок».

Відповідно до проектної документації по реконструкції вищевказаного гуртожитку, з якою були ознайомлені усі мешканці гуртожитку, у тому числі і відповідачі, всі місця загального користування повинні бути переобладнанні під однокімнатні квартири.

Йому було надано дозвіл на переобладнання під однокімнатну квартиру кімнати загального користування за №701 (сімсот один) та №702 (сімсот два), з послідуючим звільненням кімнати №805 (вісімсот п'ять).

Разом з тим, мешканці гуртожитку ОСОБА_7 і ОСОБА_6 постійно чинили позивачу перешкоди у користуванні вказаними кімнатами, самовільно зайняли зазначені приміщення, зберігали там свої речі та перешкоджали позивачу у проведені ремонтних робіт. І лише у липні 2011 року за рішенням суду останні були зобов'язанні усунути перешкоди у користуванні вказаними кімнатами шляхом звільнення їх від речей та передачі ключів від вказаних приміщень ОСОБА_4

Посилаючись на те, що такими неправомірними діями йому була завдана матеріальна шкода, яка складається з витрат на проведення ремонтних робіт в наданих йому кімнатах із врахуванням росту цін на будівельні матеріали за останні п'ять років, просив позов задовольнити, стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з кожного.

Крім того, вказував на те, що внаслідок таких дій відповідачів йому спричинена також моральна (немайнова) шкода, компенсацію якої він оцінив в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та просив стягнути її в рівних частках з відповідачів на свою користь.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 01 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач та його представник просили зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені ст.1166 ЦК України підстави для задоволення позову.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до положення ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Окрім того, акт завдання шкоди необхідно поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; г) вина завдавача шкоди.

До того ж, перераховані підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 зареєстрований та проживає у кімнаті АДРЕСА_1.

З листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 травня 2007 року вбачається, що позивачу був наданий дозвіл на переобладнання під однокімнатну квартиру місця загального користування - кухня та пральна кімната (кімнати №701 (сімсот один) та №702 (сімсот два)), зі звільненням в подальшому кімнати №805 (вісімсот п'ять) вищевказаного гуртожитку. Разом з тим, протягом тривалого часу, вказаним правом останній не мав можливості скористатись, оскільки відповідачі зайняли вказані приміщення та не бажали їх звільняти.

У зв'язку з чим, у вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування. Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11 липня 2011 року зобов'язано ОСОБА_7, який діяв в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні кімнатою загального користування АДРЕСА_2 шляхом звільнення приміщення кухні від їх речей та передачі ключів позивачу. Також, зобов'язано ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей - доньки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_9, усунути перешкоди у користуванні кімнатою загального користування АДРЕСА_3 шляхом звільнення приміщення пральні від їх речей та передачі ключів позивачу.

Позивач посилалася на те, що діями відповідачів йому була завдана майнова шкода. При цьому, останній виходив з того, що із - за дій відповідачів він не зміг вчасно провести ремонті роботи у наданих кімнатах, вартість яких, на теперішній час значно зросла порівняно з минулими роками.

За таких обставин, та враховуючи той факт, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що йому заподіяні матеріальні збитки не знайшли свого підтвердження, а лише його припущенням. А відповідно до положень ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про відсутність передбачених правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.3 ст.23, ст.1167 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Тому, виходячи з указаних засад цивільного законодавства та враховуючи обставини конкретної справи, характер і обсяг моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок дій відповідачів щодо самовільного зайняття ними спірних кімнат та небажання останніх їх звільняти, тривалість негативних наслідків, а також ступінь відповідальності відповідачів, колегія суддів вважає, що достатнім розміром такого відшкодування буде 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., тобто по 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з кожного з відповідачів.

Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст.88 ЦПК України, є присудження з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат: 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 62 (шістдесят дві) грн. 15 коп. (08 грн. 50 коп. + 53 грн. 65 коп. - вимоги немайнового характеру) судового збору, а всього - 182 (сто вісімдесят дві) грн. 15 коп., тобто по 91 (дев'яносто одна) грн. 08 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 01 листопада 2012 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 91 (дев'яносто одна) грн. 08 коп. судового збору, а всього - 1 091 (одна тисяча дев'яносто одна) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 91 (дев'яносто одна) грн. 08 коп. судового збору, а всього - 1 091 (одна тисяча дев'яносто одна) грн. 08 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: