Ухвала суду № 28881852, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2065/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 0004561501 від 06.03.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Сторони належним чином повідомлені в судове засідання не з'явилися. Представник апелянта подав заяву про відкладення справи в зв'язку з його хворобою, однак доказів на підтвердження неможливості явки в судове засідання через хворобу не надав. Причини неявки до суду представник відповідача не повідомив.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку,що сторони не з'явилися в судове засідання без поважних причин, що не перешкоджає розгляду справи за наявних в ній доказів. В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Полігон твердих побутових відходів»є юридичною особою, що зареєстрована 15.01.2010 р. Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

До основних видів діяльності позивача відноситься: збирання та знищення інших відходів; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; оброблення металевих відходів та брухту; оброблення неметалевих відходів та брухту; розбирання та знесення будівель, а також земляні роботи.

Позивачем подано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 р. від 09.02.2011 р., відповідно до якого позивач в рядку 4 самостійно визначив податкове зобов'язання по сплаті цього збору в розмірі 101361,38 грн.

20 лютого 2012 р. відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 р., за результатами якої складено Акт №356/1501/36890122 від 20.02.2012 р.

За висновками перевірки позивачем занижено суми податкових зобов'язань, заявлених у податковому розрахунку, оскільки визначено податкове зобов'язання у розмірі 101361,38 грн., тоді як фактично воно підлягає сплаті у 10-кратному розмірі, тобто в сумі 1013613,8 грн., сума відхилення - 912252,42 грн., чим порушено ст.39 Закону України «Про відходи», пункт 5.4 Порядку збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 р. №162/379, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору». Штрафні санкції за вказане порушення в розмірі 25% передбачено п.123.1 ст.123 ПК України.

Відповідачем направлено позивачу лист від 10.02.2012 р. за №1/152 про прибуття для ознайомлення та підписання Акту перевірки, проте представник позивача не прибув, про що відповідачем складено акт №43 від 20.02.2012 р.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004561501 від 06.03.2012 р. про визначення грошового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 1140315,53 грн., у тому числі 912252,42 грн. - за основним платежем та 228063,11 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень відповідача та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зауважити про наступне.

Щодо правомірності проведення відповідачем камеральної перевірки,слід зазначити, що згідно ст. 75 Податкового кодексу України (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Щодо суті виявленого порушення : порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України, - що кореспондується з положеннями статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 №1294-ХІІ ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1294-ХІІ визначено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Разом з тим, ст.18 Закону України «Про відходи» визначено компетенцію Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами, до якої належить в тому числі : затвердження порядку надання дозволів та встановлення умов збирання відходів (пп.д); визначення порядку обліку утворення, утилізації та видалення відходів (пп.і); встановлення порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (пп. л).

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження у сфері поводження з відходами відповідно до законів України.

Згідно з чинною до 02.12.2010 статтею 39 Закону України «Про відходи» за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів залежно від рівня їх небезпеки, кількості попередньо накопичених відходів, ступеня безпеки спеціально відведених місць чи об'єктів та цінності території, на якій вони розміщені. Базові нормативи плати за розміщення відходів встановлюються Кабінетом Міністрів України і є єдиними на всій території України. Плата за розміщення відходів в межах встановлених лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок збору на різницю між лімітами і гранично допустимими обсягами розміщення відходів та підсумовування отриманих результатів. Плата за понадлімітне розміщення відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за розміщення відходів у межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичного обсягу і множення цих сум на коефіцієнт, який дорівнює п'яти. У разі відсутності у суб'єкта підприємницької діяльності дозволу на розміщення відходів весь обсяг відходів враховується як понадлімітний. Плата за розміщення відходів у таких випадках визначається відповідно до цього Закону.

На виконання приписів ст.44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 №1294-ХІІ та ст.39 Закону України «Про відходи» постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору»(із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1050) затверджено порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Пунктом 8 цього порядку визначено, що у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі. Вказана постанова Кабінету Міністрів України була чинною до набрання законної сили Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не мав встановлених лімітів скидів та розміщення відходів станом на час вчинення порушення у 2010 р.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у позивача, як платника збору, були відсутні затверджені у встановленому порядку ліміти скидів та розміщення відходів, а тому згідно з вимогами п.8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, розмір збору, що підлягав сплаті позивачем, обґрунтовано обчислено відповідачем у десятикратному розмірі.

Крім того, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, висновки суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем штрафних фінансових санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного зобов'язання є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.