Ухвала суду № 28878437, 07.11.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________

Справа № 703/4715/12

У Х В А Л А

07.11.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі судді Оприск З.Л., розглянувши заяву Перечинської районної кредитної спілки "Тур"я" про забезпечення позову, поданого до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Перечинська районна КС "Тур"я" звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В пункті 3 прохальної частини позовної заяви, крім змісту позовних вимог, позивач просив в забезпечення позову накласти арешт на майно ( в тому числі - грошові кошти в банківських та/або інших фінансових установах) відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали позовної заяви, суддя прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є такою, що не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України і підлягає поверненню позивачу, з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст.151, п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною другою ст.151 ЦПК України встановлено імперативні вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема, така має містити, крім причини звернення, виду забезпечення та обґрунтування його необхідності, також і інші відомості, що потрібні для забезпечення позову.

Згідно із офіційною позицією Пленуму ВСУ, викладеною у Постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, при обранні як виду забезпечення позову арешту майна відповідача слід переконатися, що при цьому не буде порушено конституційно гарантоване право власності інших осіб (наприклад, право спільної сумісної власності). Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Однак, ні заява про забезпечення позову, ні матеріали позовної заяви не містять достатніх відомостей про особу боржника, зокрема, вид його діяльності, його сімейний стан, які є необхідними для врахування можливих інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із накладенням арешту на майно.

Таким чином, оскільки на час розгляду заяви в заяві та матеріалах справи відсутні достатні відомості, які необхідні для вирішення питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову у виді, який просить обрати позивач, тому суддя зобов"язаний згідно з вимогами п.3 ч.2 ст.151 ЦПК України та на підставі ч.8 ст.153 ЦПК України, повернути таку заяву заявнику.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 року №9, -

У Х В А Л И В:

Заяву Перечинської районної КС "Тур"я" про забезпечення позову, поданого 07.11.2012 року до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу - повернути заявнику.

Суддя З. Л. Оприск