Рішення № 28874310, 14.01.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/25207/2012

Провадження №2/761/2128/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 січня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Просить визнати припиненим договір поруки №490009140-П від 22.08.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.08.2006 року між позивачем та відповідачем будо укладено договір поруки №490009140-П (далі Договір поруки) За умовами Договору поруки позивач виступила поручителем перед відповідачем за виконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором №490009140 від 22.08.2006 року(далі основне зобов'язання, Кредитний договір). Пунктом 1.1. Кредитного договору було встановлено процентну ставку за користування кредитом 12% річних. Пунктом 5.4. Договору поруки передбачено, що у разі збільшення відповідності боржника за основним Договором, передбачена Договором порука діє тільки у випадках, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Після підписання Договору поруки, позивач дізналася, що відповідач збільшив процентну ставку за основним зобов'язанням до 14% річних. Позивач зазначає, що про збільшення процентної ставки відповідач не повідомляв її та згоди на таке збільшення вона не надавала.

Ухвалою від 26.10.2012 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях зазначив, що можливість зміни відповідачем процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку передбачена п. 5.2. Кредитного договору. За умовами кредитного договору, відповідач про зміну процентної ставки повинен був повідомити лише позичальника. Зазначив, що умовами договорів не передбачено обов'язку відповідача повідомляти поручителя про зміну умов договору, в тому числі розміру процентної ставки. На думку представника відповідача, позивач була ознайомлена з умовами основного зобов'язання, тому повинна була знати про можливе збільшення процентної ставки.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 22.08.2006 року між позивачем та відповідачем будо укладено договір поруки №490009140-П.

За умовами Договору поруки позивач виступила поручителем перед відповідачем за виконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором № 490009140 від 22.08.2006 року.

Як передбачено ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 Постанови Пленуму від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Суд звертає увагу, що Договір поруки не містить умов, які би передбачали можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.

Як вбачається з п. 5.4. Договору поруки у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним Договором, передбачена цим Договором порука діє тільки у випадках, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Враховуючи те, що з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука позивача припинилася, оскільки, відповідачем було змінено основне зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача.

Щодо твердження представника відповідача, що можливість зміни відповідачем процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку передбачена п. 5.2. кредитного договору, суд зазначає наступне.

Позивач в даному випадку просить припинити поруку з тих підстав, що вона не надавала згоди на збільшення обсягу її відповідальності внаслідок зміни умов основного зобов'язання, а не через наявність факту збільшення зобов'язання.

Твердження представника відповідача, що умовами договорів не передбачено обов'язку відповідача повідомляти поручителя про зміну умов договору, в тому числі розміру процентної ставки спростовується матеріалами справи.

Окрім цього, суд зазначає, що згідно з ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які би свідчили про те, що позивач була повідомлена про зміну розміру процентної ставки за основним зобов'язанням, та що вона надавала згоду на таку зміну.

Враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 490009140-П від 22.08.2006 року укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(код 23494714) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_1) судовий збір у сумі 107(сто сім)грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: