Рішення № 28873249, 09.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 9/31/5022-607/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, майдан Волі, 4, м.Тернопіль, 46001

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, АДРЕСА_2

про надання інформації та встановлення порядку отримання інформації.

За участю представників сторін:

позивача: Козак Надія Василівна - довіреність № 7/1 від 11.01.12 р.

відповідача: не з'явився

третьої особи : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони та третя особа, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 09.10.2012р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач -Тернопільська обласна спілка споживчих товариств, майдан Волі, 4, м.Тернопіль (далі по тексту -Позивач) звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1, (далі по тексту -Відповідач або СПД ОСОБА_3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, АДРЕСА_2 (далі по тексту - третя особа або СПД ОСОБА_4) про зобов'язання відповідача СПД ОСОБА_3, АДРЕСА_1 надати Тернопільській обласній спілці споживчих товариств копії і оригінали для огляду договорів , які діяли за період з 16.06.2011 року по 11.05.2012р., торгових місць укладених з СПД ОСОБА_4 чи іншими суб'єктами господарювання споруди ринку промислових товарів, яка розташована за адресою АДРЕСА_3.; встановлення порядку доступу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств до інформації відповідача СПД ОСОБА_3, яка проживає АДРЕСА_1 стосовно використання нею торгового місця (торгових місць) в приміщенні споруди ринку промислових товарів площею 661,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 як: вільно одержувати інформацію з підтверджуючими первинними документами на першу вимогу позивача.

Позовні вимоги підтверджуються оглянутими в судовому засіданні оригіналами та наданими суду належним чином завіреними копіями: свідоцтва про право власності від 06.12.2005р.; листа від 11.05.2012р. № 7/78, та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 07.08.2012р. о 15 год. 10 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.08.2012р. на 14 год. 20 хв., на 14.09.2012р. на 11 год. 00 хв., на 02.10.2012р. на 12 год. 00 хв., та на 09.10.2012р. на 15 год. 20 хв., а також в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2012р. на 14 год. 40 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та не подачею представниками сторін та третьою особою витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 28 серпня 2012 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі № 9/31/5022-607/2012 встановлено до 27.09.2012р. За клопотанням представника позивача від 21.09.2012р. з метою подання ним додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог, у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 21.09.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 12.10.2012р.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до позовної заяви докази. Разом з тим, до судового засідання відповідно до супровідного листа від 21.09.2012р. №7/171 подав додаткові докази в підтвердження того, що позивачем вживалися заходи для врегулювання порядку користування спільним майном позивача та третьої особи, а саме копію листа облспоживспілки від 08.06.2012р. з пропозицією ФОП ОСОБА_4 про виділення облспоживспілці для використання частини споруди ринку промислових товарів частки, що відповідає 97,3 кв.м, приміщення в т.ч. 62,5 кв.м торгової площі, що відповідає торговим місцям з 1 по 8 включно.

Разом з тим, представник позивача надав пояснення від 09.10.2012р., в якому повідомляє суд про неможливість виконання вимог щодо підтвердження факту орендних відносин з відповідачем, оскільки ні співвласник приміщення і третя особа у спорі ОСОБА_4, ні відповідачка СПД ОСОБА_3 не надають інформації в добровільному порядку щодо використання нежитлового приміщення споруди ринку промислових товарів, що по АДРЕСА_3. Поряд з тим, вважає доведеним факт зайняття відповідачем торгового місця -41 згідно акту обстеження приміщення від 26.04.2012р. укладеного Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств.

Відповідач СПД ОСОБА_3 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України. Разом з тим, присутній в попередніх судових засіданнях уповноважений представник СПД -ОСОБА_3 у відзиві на позов від 14.09.2012р. (вх. №15275(н) від 14.09.2012р.) зазначає, що СПД ОСОБА_3 будь-яких договорів, стороною в яких зацікавленою особою була б Тернопільська обласна спілка споживчих товариств не укладала. Також, відповідачем не укладалось будь-яких угод, які могли вплинути на права чи охоронювальні законом інтереси позивача. Крім того, з посиланням на ст.ст.5,20,21 Закону України "Про інформацію" вважає будь-яку інформацію, пов'язану із своєю господарською діяльністю -конфіденційною, оскільки ця інформація містить економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище відповідачки, на розмір одержаних нею прибутків. Разом з тим, зазначає, що позивачем не наведено жодних доказів, якими би обґрунтовувались позовні вимоги, зокрема, і твердження про те, що нібито СПД ОСОБА_3 здійснює користування приміщенням.

Третя особа СПД ОСОБА_4 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, витребуваних судом матеріалів не подала, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України. Разом з тим, представник СПД ОСОБА_4 був присутній у попередніх судових засіданнях, у яких проти позовних вимог заперечив, зокрема, у відзиві на позовну заяву від 07 серпня 2012р.(вх. №14377(н) від 07.08.2012р.) зазначено, що твердження позивача про те, що СПД ОСОБА_3 здійснює користування приміщенням на умовах договору з СПД ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки між СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3 договорів, які б діяли в період з 16.06.2011р. по 11.05.2012р., не укладалось.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін та третьої особи, не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, суд розглядає спір без участі представника відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, заперечення представників відповідача та третьої особи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд вважає, що позов не підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, з 16.06.2011 року згідно рішення господарського суду Тернопільської області №15/176-3468 від 16.11.2010р., ухвали господарського суду Тернопільської області №15/176-3468 від 13.05.2011р., ухвали господарського суду Тернопільської області №15/176-3468 від 03.06.2011р. споруда ринку промислових товарів за адресою АДРЕСА_3 (речовий ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1") (далі по тексту -приміщення) належить Тернопільській обласній спілці споживчих товариств, м.Тернопіль та фізичній особі ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 06.12.2005р. з відміткою від 16.06.2011р. та Витягом про державну реєстрацію прав за №30311165. Загальна площа споруди ринку промислових товарів -661,8 кв.м. (копію Витягу державної реєстрації прав долучено до матеріалів справи).

Зазначений факт пов'язаний з тим, що з 16.06.2011року ОСОБА_4 набув право приватної спільної часткової власності на частку 853/1000 споруди ринку промислових товарів за адресою АДРЕСА_3.

За твердженням позивача, оскільки ринок промислових товарів (речовий ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1") належить Тернопільській облспоживспілці та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (853/1000 частин споруди ринку промислових товарів по АДРЕСА_3, що відповідає 564,5 кв.м), то будь-які цивільно-правові договори, які укладаються ФОП ОСОБА_4 з третіми особами, повинні укладатись за участі Тернопільської облспоживспілки.

При цьому позивач стверджує, що відповідач СПД ОСОБА_3 здійснює користуванням приміщенням споруди ринку промислових товарів, що за адресою АДРЕСА_3 на умовах договору з СПД ОСОБА_4 без згоди позивача.

У зв'язку із цим листом-вимогою №7/78 від 11.05.2012р. за підписом Голови правління Тернопільської облспоживспілки Лазара М.П. просила СПД ОСОБА_3 з метою врегулювання питання користування майном надати до облспожив спілки оригінали договорів, які діяли за період з 16.06.2011р. по даний час, торгових місць укладених з ФОП ОСОБА_4 (чи третім особам яким надано в оренду приміщення ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_6) та повідомити про суму сплачених платежів ФОП ОСОБА_4 (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6) за торгові місця, орендовані відповідачем в зазначений період, представити первинні платіжні документи (платіжні доручення, ордери).

Проте, такої інформації та доказів в її підтвердження СПД ОСОБА_3 не було надано Тернопільській обласній спілці споживчих товариств, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до статей 355,356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

За умовами статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Статтею 360 ЦК України, визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 361 ЦК України, також, передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. В свою чергу, стаття 362 передбачає переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. А в силу приписів ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач - СПД ОСОБА_3 здійснює користування приміщенням споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, на умовах договору з СПД ОСОБА_4 чи іншими особами без згоди позивача, що є порушенням статті 358 ЦК України.

Разом з цим, на думку суду, вказане твердження позивача не підтверджено ним, належними доказами.

Зокрема, як вбачається із поданих доказів, а саме - Свідоцтва про право власності від 06.12.2005р. з відміткою від 16.06.2011р. та Витягу про державну реєстрацію прав за №30311165. споруда ринку перебуває у спільній частковій власності позивача - Тернопільської обласної спілки споживчих товариств та третьої особи - ОСОБА_4 а не відповідача - СПД ОСОБА_3 Вказаний факт підтверджується також усіма учасниками спору.

Отже, саме у позивача Тернопільської обласної спілки споживчих товариств та третьої особи ОСОБА_4 виникли правовідносини спільної часткової власності, на які поширюються положення статтей 355 -367 ЦК України в тому числі і здійсненні права спільної часткової власності за згодою співвласників.

Проте, такі правовідносини відсутні у позивача з відповідачем.

Не підтверджено позивачем належними доказами і того факту, що саме у відповідача СПД ОСОБА_3 укладені цивільно -правові угоди із іншими третіми особами, на підставі яких вона займає торгове місця у приміщенні.

Зокрема, така інформація не підтверджується листом ДПІ від 26.04.2012 № 3751/17-40, у якому зазначено про те, що дане приміщення третьою особою СПД ОСОБА_4 було надано в оренду ФОП ОСОБА_5 (228,4м2) та ОСОБА_6 (228,3 м2) і не вказано, про те, що саме у відповідача СПД ОСОБА_3 з останніми існують укладені будь-які цивільно-правові угоди на користування спільним приміщенням.

Одночасно, розглянувши як доказ поданий позивачем Акт обстеження споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, від 26.04.2012 року, складеного після обстеження споруди, проведеного на виконання розпорядження Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 23.04.2012р. №19 "Про проведення обстеження споруди ринку промислових товарів, що за адресою АДРЕСА_3" суд оцінює його критично як доказ з огляду на наступне.

Як вбачається із представленого Акту споруда ринку промислових товарів, містить ряд торгових місць, нумерація яких визначена не в арифметичному порядку. Торгові місця зайняті суб'єктами підприємницької діяльності. В переліку прізвищ, серед інших зазначено, що торгове місце №41 зайняте суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3

Проте, вказаний Акт обстеження складений комісією виключно за участю представників позивача - Тернопільської обласної спілки споживчих товариств. І у склад комісії не було включено ні відповідача чи його представників - ні представників третьої особи.

Одночасно, слід зазначити, що і представником позивача у судових засіданнях зазначалось, що місце № 41 при огляді та обстеженні приміщення та складенні Акта займала не безпосередньо СПД ОСОБА_3, а інші не встановлені особи -продавці.

А тому, вказаний Акт суд розцінює як документ, який складений в односторонньому порядку позивачем, та не є належним доказом, який би доводив існування певних укладених правочинів за участю відповідача що давали б йому право користуватись приміщенням, що належить на праві спільної часткової власності позивачу Тернопільській обласній спілці споживчих товариств та третій особі - ОСОБА_4

Згідно із статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

В свою чергу, згідно до ч. 1,2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

При цьому відповідачем подано суду Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю СПД ОСОБА_3 від 01.01.2009р., згідно якої вбачається, що інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності СПД ОСОБА_3, за її визначенням, є конфіденційною.

Оцінивши вказане положення, суд має за необхідне зазначити, що в силу статей 20,21 Закону України "Про інформацію" фізична особа -підприємець вправі обмежити доступ до інформації визначивши таким чином, яка інформація про її діяльність є конфіденційною, про що відповідачем надано суду відповідні докази у вигляді наведеного Положення.

В свою чергу, позивачем не доведено суду, що інформація, яку відповідач визнав конфіденційною не є такою, а є відкритою інформацією із загальним доступом на отримання якої має право позивач.

Не надано позивачем і належних доказів в обґрунтування обставин, зазначених в позовній заяві, які б підтверджували порушення права позивача на отримання ним інформації саме зі сторони відповідача - СПД ОСОБА_3 так як правовідносини, щодо спільного користування майном в тому числі право на інформацію про стан використання цього майна виникли у позивача не з відповідачем - СПД ОСОБА_3, а з третьою особою - СПД ОСОБА_4 в силу зареєстрованого права спільної часткової власності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога Позивача - Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, майдан Волі, 4, м.Тернопіль не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування обов'язку відповідача - СПД ОСОБА_3 по наданню зазначеної у позові інформації на вимогу позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується в розмірі мінімальної заробітної плати. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи зазначене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 29 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України Тернопільській обласній спілці споживчих товариств, майдан Волі, 4, м.Тернопіль, ідент. код 01767413 - 29 (двадцять дев'ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2012 р.

Суддя В.Л. Гевко