Постанова № 288732, 24.11.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24 листопада 2006 р. Справа № 7/325-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чібо”, м. Мукачево

до відповідача Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Мукачево

про скасування рішення Мукачівської ОДПІ від 25.11.2005р. №3907/30600938/2200/18147 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в частині суми 93371,28 грн.

Суддя С. Швед

від позивача – Шаланкі Й.Й., директор;

від відповідача –Скальський Є.В., начальник юридичного відділу, представник по довіреності від 11.100.2006р. №10-0;

Представники сторін у судовому засіданні 14.11.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 14.11.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чібо” (далі –Товариство) просить скасувати рішення Мукачівської ОДПІ від 25.11.2005р. №3907/30600938/2200/18147 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в частині суми 93371,28 грн., прийняте органом державної податкової служби за результатами позапланової документальної перевірки з питань дотримання Товариством вимог валютного законодавства за період з 28.10.2002р. по 11.11.2005р. (акт від 16.11.2005р. 1/22-00/30600938/17654), якою встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” від 23.09.1994р. №185/94-ВР (далі –Закон №185/94-ВР) щодо строків здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема дотримання 90-денного терміну здійснення розрахунків за лісопродукцію по зовнішньоекономічних контрактах від 28.03.2005р. №3/0305 з фірмою „OLD FLOOR”, Угорщина та від 01.10.2004р. №5/1004, від 18.10.2004р. №6/1004, від 12.01.2004р. №8/0105 з фірмою „TUTTO TIPO”, Угорщина.

На підставі ст. 4 Закону №185/94-ВР до Товариства за порушення термінів розрахунків по вищезазначених зовнішньоекономічних контрактах застосовані фінансові санкції у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки на загальну суму 93378,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються помилковістю висновків перевірки податкового органу щодо порушення підприємцем норм законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема ст. 1 Закону №185/94-ВР щодо строків здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій резидентами по зовнішньоекономічних контрактах, оскільки при проведенні перевірки відповідачем не взято до уваги укладені між позивачем та іноземними контрагентами угод про зарахування однорідних зустрічних вимог, з укладенням яких зобов’язання між сторонами за зовнішньоекономічними контрактами у частині суми 93719,20 вважалися припиненими.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення суб’єктом господарювання термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності підтверджено актом перевірки та іншими матеріалами справи, тому оспорюване рішення слід залишити в силі. Відхиляючи аргументи позивача щодо неврахування контролюючим органом угод про зарахування однорідних зустрічних вимог, представник відповідача зазначив, що на момент проведення перевірки будь –яких підтверджуючих документів відносно наведеної обставини позивач не надав, тому нарахування фінансових санкцій є правомірним.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Згідно з ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема, зовнішньоекономічні контракти від 28.03.2005р. №3/0305 з фірмою „OLD FLOOR”, Угорщина та від 01.10.2004р. №5/1004, від 18.10.2004р. №6/1004, від 12.01.2004р. №8/0105 з фірмою „TUTTO TIPO”, Угорщина на експорт лісопродукції, акт перевірки Мукачівської ОДПІ від 16.11.2005р. 1/22-00/30600938/17654 та розрахунок пені (а.с. 55) підтверджують недодержання Товариством термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у періоді охопленому перевіркою.

Факт прострочення оплати за поставлену лісопродукцію не заперечується і позивачем, аргументи якого відносно підстав для задоволення позову стосуються лише наявності контрактів про надання консалтингових та маркетингових послуг від 01.03.2004р. з фірмою „OLD FLOOR”, Угорщина та від 02.08.2004р. з фірмою „TUTTO TIPO”, Угорщина, з урахуванням яких, між договірними сторонами було укладено угоди про зарахування зустрічних вимог (Угоди про визначення умов та строків розрахунків від 30.08.2004р. та від 20.10.2004р.), тому зобов’язання по зовнішньоекономічних контрактах від 28.03.2005р. №3/0305 з фірмою „OLD FLOOR”, Угорщина та від 01.10.2004р. №5/1004, від 18.10.2004р. №6/1004, від 12.01.2004р. №8/0105 з фірмою „TUTTO TIPO”, Угорщина вважалися припиненими.

Однак, як свідчать дані акту перевірки Мукачівської ОДПІ від 16.11.2005р. 1/22-00/30600938/17654, на момент проведення перевірки вищезазначених доказів Товариством представлено не було. Акт перевірки підписаний директором Товариства без зауважень. Крім того, ним зазначено (а.с. 12), що первинні документи, використані при проведенні перевірки є достовірними, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність Товариства за період, що перевіряється, немає.

Відповідно до приписів Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 03.08.2006р. №450, припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за обов'язкової наявності певних умов, а саме:

наявність заборгованостей на момент зарахування зустрічних однорідних вимог;

вимоги повинні бути зустрічні, що витікають із різних взаємних зобов'язань між двома сторонами і строк виконання по яких настав;

вимоги повинні бути однорідними (грошові кошти);

припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог повинно здійснюватися у визначені Законом терміни.

У разі встановлення органами державної податкової служби під час документальної перевірки випадків припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог без дотримання наведених вище умов та з порушенням встановленого Законом 185/94-ВР терміну розрахунків в іноземній валюті, до таких суб'єктів господарської діяльності застосовується відповідальність, передбачена статтею 4 Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що дії позивача та іноземних контрагентів по зарахуванню зустрічних вимог, про які зазначається позивачем, не відповідають вищезазначеним умовам, наведеним в Узагальнюючому податковому роз’ясненні, оскільки оплата нерезидентами вартості поставленої позивачем лісопродукції була проведена в повному обсязі, тому зарахування однорідних зустрічних вимог, в даному випадку, проведено не було.

Крім того, зарахування однорідних вимог повинно було бути проведено у визначені Законом №185/94-ВР терміни (90 днів), що підтверджується розрахунком пені (а.с. 55).

Заслуговують на увагу також і аргументи податкового органу, наведені у відзиві на позов (а.с. 54) щодо невідображення позивачем даних про отримані від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами від 01.03.2004р та від 02.08.2004р. консалтингових та маркетингових послуг (виконаних робіт) у податковій звітності Товариства (рядок 7 податкових декларацій з ПДВ, а.с. 57-70) за спірний період, наявність яких могла б свідчити про їх фактичне виконання (надання).

З урахуванням вищенаведеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та скасування рішення Мукачівської ОДПІ від 25.11.2005р. №3907/30600938/2200/18147 в оспорюваній позивачем частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до сплину вказаного строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С. Швед