Рішення № 28873157, 18.12.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р.Справа № 9/53/5022-764/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт", вул. Дальницька, 25, м. Одеса, Одеської області, 65005

до відповідача Приватного підприємства "СК Захід", вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в сумі 10 000 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Пеньонжко Владислав Ігорович - довіреність від 02.02.2012р. №17

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач -Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Ніка Пласт", вул. Дальницька, 25, м. Одеса, Одеської області (далі по тексту -позивач, або ППВКФ «Ніка Пласт») звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "СК Захід", вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області (далі по тексту -відповідач, або ПП «СК Захід») про cтягнення заборгованості в сумі 10 000 грн.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: накладної №РН-0000859 від 26.04.2011р. на суму 13888,50 грн.; вимоги про оплату (лист №1/08-ю від 05.08.2011р.) з доказом (квитанцією) направлення її на адресу відповідача ; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 02.10.2012 р. о 16 год. 00 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 23.10.2012р. на 14 год. 40 хв., на 13.11.2012р. на 14 год. 20 хв., на 27.11.2012р. на 16 год. 00 хв., на 03.12.2012р. на 14 год. 20 хв. та на 18.12.2012р. о 15 год. 10 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів.

За клопотанням відповідача від 13.11.2012р. та позивача від 03.12.2012р. №3/12-с у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалами від 13.11.2012р. та від 03.12.2012р. строк вирішення спору продовжував на п'ятнадцять днів.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, проте до судового засідання факсом надав суду клопотання №2/12-с від 03 грудня 2012р., в якому просить відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що ПП ВКФ "Ніка Пласт" звернулося до Одеського філіалу "Укрпошта" для отримання відомостей про обставини вручення відповідачу листа підприємства від 08.08.2011р., однак Укрпошта такі відомості надає протягом місяця.

Одночасно повідомив, що до цього часу не отримував від відповідача Акту звірки розрахунків по накладній № РН-0000859 від 26.04.11р., ініціатива про складення якого покладена судом на відповідача.

З огляду на зазначене, позивач клопотанням №3/12-с від 03.12.2012р. звернувся до суду з проханням продовжити строк розгляду справи для надання можливості отримати від Одеського філіалу Укрпошти за заявою №8/11-з від 27.11.2012р. та надати суду, витребувані ухвалою від 13.11.2012р., документи на підтвердження надсилання відповідачу вимоги про оплату товару.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що і позивач і відповідач уже скористались, кожен окремо один від одного, своїм правом передбаченим ч. 3 ст. 69 ГПК України. При цьому вказана стаття передбачає, що суд може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судове засідання прибув. Проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у запереченні від 26.11.2012р. №12/45. Зокрема, в судових засіданнях підтвердив факт отримання відповідачем товару згідно накладної №РН-0000589 від 26.04.2011р., проте, вважає позовні вимоги ППВКФ «Ніка Пласт»необґрунтованими з огляду на те, що відповідач не отримував листа позивача з проханням оплатити поставлений товар від 05.08.2011р. №1/08ю. Також, зазначив, що не вбачає квитанцію долучену представником позивача до позовної заяви як доказ надіслання відповідачу вищезазначеного листа, а тому вважає, що позивач не надав належних доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із змісту ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 26 квітня 2011 р., ПП «СК Захід»придбав у Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Ніка Пласт" товар (пакети поліетиленові), у кількості 118200 шт. на суму 13888 грн. 50 коп. (з урахуванням ПДВ).

Зазначений товар відповідач отримав у позивача по видатковій накладній № РН-0000859 від 26.04.2011р. (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи) (далі по тексту -видаткова накладна). При цьому, вказана видаткова накладна завірена підписом представника відповідача в графі накладних про отримання продукції від позивача. Зазначена накладна, також, завірена печаткою ПП ВКФ "Ніка Пласт".

Факт отримання товару за накладною не заперечується і відповідачем у поданому відзиві та безпосередньо його представником у судових засіданнях.

Розглянувши та оцінивши подану видаткову накладну суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі -продажу товару у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Можливість вчинення правочинів в усній формі законодавцем передбачено у ст.ст. 205-206 ЦК України, якими визначено, що сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними умови договору купівлі-продажу - предмет і ціна. Разом з тим, договори купівлі-продажу вважаються укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).

При цьому як встановлено уже судом у підписаній сторонами накладній дотримано істотних умов характерних для договорів купівлі - продажу, зокрема, у накладній визначено предмет угоди: передача у власність (купівля-продаж) товару -"Пакетів поліетиленових", а також визначено їх кількість -118200шт., ціна за одиницю продукції та остаточна ціна з ПДВ -13888,50грн. Також, додатковою "Умовою продажу" визначено безготівковий розрахунок.

Вказана накладна підписана сторонами та завірена їх печатками без зауваження та заперечення.

При цьому правовідносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, в т.ч. і усних, носять переважно одноразовий, оплатний, консенсуальний характер, угоди укладаються переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене до відчуження. Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

На відміну від договорів купівлі-продажу, правовідносини за договорами поставки, переважно носять тривалий (довгостроковий) характер, момент укладення договору і його виконання, як правило, не збігаються.

Враховуючи те, що суду надано сторонами лише одну видаткову накладну, за якою здійснюється стягнення і не надано інших, які б свідчили про тривалий (довгостроковий) характер відносин з купівлі - продажу товару між сторонами, суд вважає, що в даному випадку мали місце саме правовідносини з купівлі -продажу товару.

Додатково, слід зазначити, що і згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем шляхом підписання видаткової накладної, підтверджують, що сторони таким чином уклали правочин з купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, що не заборонено законом для даного виду договорів.

За видатковою накладною відповідачеві було передано товар, загальна вартість якого становить 13888,50 грн. При цьому матеріалами справи доведено, що відповідач проданий йому товар прийняв без зауважень чи заперечень, проте, станом на 18.07.2012 р. сплатив за отриманий товар лише 3888,50 грн., а саме:

- за платіжним дорученням № 982 від 09.09.11 р. -888,50 грн. (виписка по рахунку від 09.09.2011 р.);

- за платіжним дорученням № 1056 від 10.10.11 р. -1000,00 грн. (виписка по рахунку від 10.10.2011 р.);

- за платіжним дорученням №1142 від 03.11.11 р. - 1000,00 грн. (виписка по рахунку від 03.11.2011 р.);

- за платіжним дорученням № 1347 від 12.01.12 р. - 1000,00 грн. (виписка по рахунку від 12.01.2012 р.).

Таким чином, на час розгляду справи несплаченим залишився борг в сумі 10000,00 грн.

Факт наявності боргу та його розмір визнається також і відповідачем у відзиві на позов та його представником у судових засіданнях. Разом з цим ними заперечується настання права вимоги у позивача щодо сплати вартості за проданий відповідачу товар.

При цьому як вбачається із змісту видаткової накладної у ній не визначено строку оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В позовних вимогах та в судовому засіданні 23.10.2012р. позивач вказує на те, що ним направлявся на адресу відповідача лист №1/08ю від 05.08.2011р. з вимогою в 3-денний термін повністю оплатити товар (належним чином засвідчена копія зазначеного листа та фіскального чека №7067 від 08.08.2011р. про направлення листа-вимоги на адресу відповідача ПП «СК Захід», знаходиться в матеріалах справи). Однак, зазначений лист-вимога залишений останнім без відповіді та задоволення.

Разом з тим, присутній в судових засіданнях представник відповідача зазначив, що не вбачає квитанцію, долучену представником позивача до позовної заяви, доказом надіслання відповідачу вищезазначеного листа та заперечує отримання ним такої. У зв'язку з чим посилаючись на вимоги ч.2 ст.530 ГПК України, відповідач вважає, що строк його оплати не є порушеним, а звернення позивача до суду, передчасним.

З огляду на зазначене, суд витребовував у позивача - ППВКФ «Ніка Пласт», серед іншого, інші докази в підтвердження отримання відповідачем листа (претензії) від 05.08.2011р. №1/08ю (опис вкладення з відміткою про вручення, довідка Укрпошти, тощо).

Однак, як повідомив позивач (лист №2/12-с від 03.12.20112р.) та надав відповідні докази, ним направлено звернення №8/11юз від 27.11.2012р. до Одеського філіалу Укрпошти з проханням надати відомості щодо адреси, на яку був надісланий Лист та обставин отримання зазначеного листа Приватним підприємством «СК Захід». Проте, у зв'язку з тим що Укрпошта надає такі відомості протягом місяця з об'єктивних причин підприємство не в змозі отримати дані Укрпошти та надати їх у визначений судом строк.

Розглянувши та оцінивши наведені сторонами твердження та заперечення в частині строків з оплати товару, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як уже зазначалось судом сторони підписавши видаткову накладну № РН-0000859 від 26.04.2011р. таким чином уклали правочин з купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

Факт отримання товару як і його часткова оплата визнається відповідачем. Щодо його заперечення про застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, то суд має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1,2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у п. 1 листа від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому як вбачається із видаткової накладної товар переданий позивачем та прийнятий відповідачем 26.04.2011р. і відповідно перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі зазначеної накладної, розпочався з наступного дня після прийняття товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "СК Захід" 10 000 грн. 00 коп. -основного боргу.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380 грн.

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним взятих зобов'язань, суд судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача. Одночасно, Приватному підприємству виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" підлягає поверненню з Державного бюджету України 43 грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СК Захід", вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 36687532 на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Ніка Пласт", вул. Дальницька, 25, м. Одеса, Одеської області, ідент. код 24777928 - 10 000 (десять тисяч) грн. заборгованості, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету Приватному підприємству виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт", вул. Дальницька, 25, м. Одеса, Одеської області, (ідент. код 24777928) - 43 (сорок три) грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 24.12.2012р.

Суддя В.Л. Гевко