Рішення № 28872713, 24.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/17273-2012 24.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення 15 409,22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Лисенко В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі-відповідач) про стягнення 15 181,50 грн. основного боргу та 227,72 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом №19G-0194319 від 17.09.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

20.12.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав заяву про застосування позовної давності, в якій просить застосувати позовну давність до вимог позивача про відшкодування шкоди, оскільки основне зобов'язання з відшкодування шкоди було виконано позивачем 25.02.2009 р., відповідно строк позовної давності закінчився 25.02.2012 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

23.01.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності, в якій зазначає, що позовна давність переривалась у зв'язку із зверненням до Господарського суду міста Києва та відмовою у позові через те, що станом на день пред'явлення позову не сплинув 90-денний строк від дня подання позивачем відповідачеві заяви про виплату страхового відшкодування. Крім того, представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

23.01.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності.

У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив застосувати строк позовної давності.

Представник позивача у дане судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.01.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, оформлений полісом №19G-0194319, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ.

Найменування Відкритого акціонерного товариства "Дженералі Гарант" 28.04.2011 р. було змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 27.01.2009 р. на бульварі Дружби народів в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ, під управлінням Прийменка Олексія Васильовича на законних підставах, що підтверджується копією посвідчення водія ААВ 924326 та автомобіля «ВАЗ-2105», державний номер АА 0644 ТС, під керуванням Коноплянки Віталія Володимировича.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" автомобіль «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ.

У відповідності до постанови Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2009 р. Коноплянку В.В. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 27.01.2009 р. на бульварі Дружби народів в м. Києві за участю автомобілів «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ та автомобіля «ВАЗ-2105», державний номер АА 0644 ТС.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку №3552 від 17.02.2009 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ склала 15925,82 грн.

23.02.2009 р. позивачем було складено страховий акт № 66952, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 15 691,50 грн.

Відповідно до зазначених вище звіту з визначення вартості матеріального збитку, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15 691,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14818 від 25.02.2009 р. (копія - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ-2105», державний номер АА 0644 ТС застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" за полісом №ВВ/3793572, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ВАЗ-2105», державний номер АА 0644 ТС визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Коноплянки В. В. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ-2105», державний номер АА 0644 ТС була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" за полісом №ВВ/3793572.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Коноплянкою В.В. автомобіля «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ у розмірі 15 691,50 грн., було сплачено Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі договору страхування.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля ««Фольксваген Кадді», державний номер АА 9336 НТ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна".

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 р. у справі №5011-38/2545-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 15 181,50 грн. у задоволенні позову відмовлено через те, що позивач подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування лише 16.02.2012 р., а вже 27.02.2012 р. подав до суду позов про стягнення з відповідача спірних коштів. При цьому, встановлений законом строк у 90 днів протягом якого відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування або відмовити у виплаті у останнього не закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності у спорі між сторонами переривався у зв'язку із зверненням позивача до суду та на момент винесення рішення по справі не пропущений, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2012 р. відповідачем отримана заява позивача №66952 про виплату страхового відшкодування, що підтверджується відтиском печатки відповідача про отримання вхідної кореспонденції.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.

Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах від 06.12.2011 р. у справі №23/279, від 06.12.2011 р. у справі №16/335, від 28.02.2012 р. у справі №7/088-11.

За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 15 181,50 грн. виник саме з 16.02.2012 р. та починаючи з 24.02.2012 р. відбулось порушення відповідачем свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги позивача та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 15 181,50 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 227,72 грн. 3% річних за період з 17.05.2012 р. по 17.11.2012 р.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 227,72 грн. за період з 17.05.2012 р. по 17.11.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 48-А, код ЄДРПОУ 20113829), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 15 181 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 50 коп. - боргу, 227 (двісті двадцять сім) грн. 72 коп. - 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.01.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.