Рішення № 28872559, 23.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.13 Справа№ 5015/5065/12

Суддя О.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровест", м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область.

Про: визнання договору дійсним.

За участю представників:

Від позивача: Дужич Л.С. - представник;

Від відповідача: не з'явився;

Стороні роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровест"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" про: визнання договору дійсним.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 03.12.2012 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 11.12.2012року.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити та визнати дійсним договір оренди земельної ділянки від 03.01.11р. №03/01/03 в період з 03.01.2011р. по 01.02.2012р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач фактично використовував земельну ділянку, яка передавалась йому за договором та сплачував орендну плату.

Щодо нездійснення державної реєстрації даного договору, представник позивача пояснив, що кожна з сторін вважала, що інша здійснить таку реєстрацію, однак всупереч законодавству реєстрацію проведено не було.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання направив на адресу суду клопотання в якому позовні вимоги визнав та підтримав і просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника ТзОВ «Агроль».

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивіача сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровест» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №03/01/03, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення на ній стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Жорниська.

Відповідно до п. 2.1 договору зі змінами внесеними додатковою угодою від 08.04.11р. №2 до договору оренди, в оренду передається земельна ділянка та складські приміщення.

Згідно з п. 6.4 договору при передачі земельної ділянки та складських приміщень складається акт приймання-передачі, що підписується сторонами.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання -передачі від 03.01.11р. (а.с. 8 ).

В позовній заяві позивач просить суд визнати дійсним договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами в період з 03.01.11р. по 01.02.12р., оскільки Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області, провівши планову перевірку позивача стверджує, що операції щодо оренди позивачем земельної ділянки у відповідача є нереальними.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровест» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №03/01/03, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення на ній стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Жорниська.

Відповідно до п. 2.1 договору зі змінами внесеними додатковою угодою від 08.04.11р. №2 до договору оренди, в оренду передається земельна ділянка та складські приміщення.

Зокрема, згідно умов спірного договору, відповідач зобов'язався передати позивачу земельну ділянку загальною площею 60 м.кв, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Жорниська

До матеріалів справи долучено копію державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно якого ТзОВ «Агроль» є власником земельної ділянки площею 1,4407 га., яка розташована на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, частина якої за твердженням позивача була передана йому в оренду.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів того, що дана земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 1,4407 га., яка розташована на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області та власником якої є відповідач.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо такий не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази (в тому числі судові рішення), які свідчать про недійсність вказаного Договору (ст.ст. 203, 215 ЦКУ). Крім того жодна із сторін не подавала вимогу про визнання вказаного правочину недійсним.

Вимога про визнання договору дійсним не може бути способом захисту прав сторони за відсутності прямих вказівок чинного законодавства про відповідну можливість, оскільки наведений спосіб захисту права не передбачений вимогами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.16, 204, 210, 220 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.125 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 13 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 33, 34, ,43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровест" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 03.01.11р. №03/01/03 в період з 03.01.2011р. по 01.02.2012р. - відмовити за безпідставністю.

2. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.01.2013р.

Суддя Запотічняк О.Д.