Рішення № 2887217, 18.12.2008, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №2-7289/2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМенеМ УкрАїНи

18 грудня 2008 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Послєдовій О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції , третя особа – Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив відшкодувати йому майнову шкоду у розмірі 2475 грн. та моральну шкоду у розмірі 9900 грн., заподіяну внаслідок бездіяльності відповідача. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що згідно листа Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції цвинтар в районі АДРЕСА_1 є давно закритим і через порушення санітарно-гігієнічних норм на цьому цвинтарі забороняється поховання померлих. Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області було прийняте рішення НОМЕР_1 від 27.07.2005 року «Про часткове припинення поховання померлих на цвинтарях», проте, Павлоградська міська санітарно-епідеміологічна станція перестала виконувати нагляд за дотриманням Закону України «Про поховання та похоронну справу» і дотримання вимог санітарних нормативно-правових актів при підпохованні померлих. Бездіяльність відповідача полягає в тому, що на думку позивача, він не виконує нагляд за дотриманням обов’язкових екологічних та санітарно-гігієнічних вимог при похованні померлих шляхом підпоховання в родинних могилах на закритому для поховань цвинтарі в районі АДРЕСА_1 . У зв’язку з цим, у позивача наявна матеріальна шкода, яка полягає в тому, що поховання померлих здійснюється в кількох десятках метрів від його водозабірної свердловини і він змушений купляти питну воду в магазині, тому матеріальна шкода складає 2475 грн., із розрахунку: 990х5х0,5=2475 грн. Де, 990 – кількість днів, які позивач обчислює з дати прийняття рішення Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області – 27.02.2005 року і до дати подання до суду позовної заяви – 11.04.2008 року, 5 - літрів норми споживання води однією людиною на день для приготування їжі, 0,5 грн. - ціна за 1 літр води. Моральну шкоду позивач оцінює в 9900 грн., із розрахунку: 990х10=9900 грн., де 990 – кількість днів, які позивач обчислює з дати прийняття рішення Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області – 27.02.2005 року і до дати подання до суду позовної заяви – 11.04.2008 року, 10 грн. – за кожний день бездіяльності відповідача, і яка полягає в тому, що позивач, для поливу овочевих культур і фруктових дерев на території свого домогосподарства, змушений використовувати воду, забруднену виділеннями підпохованих трупів. У зв’язку з чим, позивач вимушений був звернутися до суду з позовною заявою.

При проведенні попереднього судового засідання позивач уточнив заявлені позовні вимоги, просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 1001 грн., заподіяної внаслідок бездіяльності відповідача, із розрахунку: 1001х1=1001 грн., де 1001 – кількість днів, які позивач обчислює з дати прийняття рішення Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області – 27.02.2005 року і до дати зроблення заяви відповідачем до прокуратури м. Павлограда Дніпропетровської області з вимогою опротестувати рішення виконкому – 22.04.2008 року, 1 грн. – за кожний день бездіяльності відповідача, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача - Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, заперечував проти їх задоволення, пояснивши суду, що Павлоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією неодноразово комісіонно, за участю спеціалістів, виконкому Павлоградської міської ради розглядалися скарги позивача і приймалися відповідні заходи реагування відповідно до діючого законодавства. 28 березня 2008 року, 09 квітня 2008 року наказами головного державного санітарного лікаря м. Павлограда були проведені перевірки по виконанню Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення» на території кладовищ м. Павлограда Дніпропетровської області. За результатами перевірок, невиконання приписів Головного державного санітарного лікаря м.Павлограда, за неналежне виконання санітарно-оздоровчих заходів, був притягнутий до адміністративної відповідальності директор комунального підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , направлені доповідні у виконком Павлоградської міської ради Дніпропетровської області. 23 квітня 2008 року Павлоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією прокурору м.Павлограда була направлена заява про опротестування пункту 2 рішення НОМЕР_1 від 27 липня 2005 року виконкому Павлоградською міської ради у частині дозволу поховання або підпоховання померлих на цвинтарях, у тому числі по вул. Дружби. За результатами розгляду заяви прокурор повідомив, що рішення виконкому є законним. У сукупності, всі докази свідчать про те, що у відповідача Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції, відсутні ознаки бездіяльності, які могли порушувати права та інтереси позивача та завдати йому моральну шкоду, крім того, у відповідача відсутні вина та причинний зв’язок на заподіяння позивачу моральної шкоди. На підставі цього, просив повністю відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

Представник третьої особи – Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області , у судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, заперечувала проти їх задоволення, пояснивши суду, що рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 27.07.2005 року НОМЕР_1 , на яке посилається позивач, прийнято в порядку ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі ст.ст.23, 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Вказане рішення прийнято законно, згідно повноважень, якими виконком наділений згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, вказане рішення не суперечить, як посилається позивач, а відповідає нормам ст. ст.23, 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу". Так, відповідно до п.1 вказаного рішення, виконком міської ради вирішив припинити поховання померлих на цвинтарях у зв’язку з тим, що на їх території немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а саме на цвинтарях по вулицям Шутя, Калініна (район лісу), Калініна (район СШ №13), Енгельса, Плєханова, Пролетарської, Котовського, Фрунзе (район СШ №12), Дружби (район сел. РТС) в місті Павлограді. Згідно ст.23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" орган місцевого самоврядування, в даному випадку виконком, може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 Закону. Відповідно до п.2 вказаного рішення, виконком вирішив дозволяти поховання померлих на цвинтарях, зазначених в п. 1 рішення, лише на місцях родинного поховання або шляхом поховання в могилах за згодою користувачів місць поховання, що відповідає нормам ст. 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу". В 2008 році з питання законності прийнятого рішення виконкомом Павлоградської міської ради та відповідність його вимогам діючого законодавства, була проведена перевірка прокуратурою міста Павлограда. Відповідно до листа від 20.05.2008 року №530 прокуратури міста Павлограда, рішення виконкому Павлоградської міської ради від 27.07.2008 року НОМЕР_1 є законним. У зв’язку з чим, просила повністю відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст.14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення, здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач - Павлоградська міська санітарно-епідеміологічна станція є закладом державної санітарно-епідеміологічної служби та здійснює нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення.

Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 27 липня 2005 року було прийняте рішення НОМЕР_1 «Про часткове припинення поховання померлих на цвинтарях» (арк.с.7), згідно повноважень, якими виконком наділений згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"./span>

Відповідно до п.1 вказаного рішення, виконком міської ради вирішив припинити поховання померлих на цвинтарях у зв’язку з тим, що на їх території немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а саме на цвинтарях по вулицям Шутя, Калініна (район лісу), Калініна (район СШ №13), Енгельса, Плєханова, Пролетарської, Котовського, Фрунзе (район СШ №12), Дружби (район сел. РТС) в місті Павлограді (арк.с.7).

Згідно ст.23 Закону України "Про поховання та похоронну справу", орган місцевого самоврядування, в даному випадку виконком, може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 Закону. Відповідно до п.2 вказаного рішення, виконком вирішив дозволяти поховання померлих на цвинтарях, зазначених в п.1 рішення, лише на місцях родинного поховання або шляхом поховання в могилах за згодою користувачів місць поховання, що відповідає нормам ст. 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу"./span>

23 квітня 2008 року Павлоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією прокурору м.Павлограда була направлена заява про опротестування пункту 2 рішення НОМЕР_1 від 27 липня 2005 року виконкому Павлоградською міської ради у частині дозволу поховання або підпоховання померлих на цвинтарях, у тому числі по вул. Дружби (арк.с.113). За результатами розгляду заяви, прокурор м. Павлограда, відповідно до листа від 20.05.2008 року №530, повідомив, що рішення виконкому Павлоградської міської ради від 27.07.2008 року НОМЕР_1 є законним. Підстави для прокурорського реагування відсутні (арк.с.112).

Доводи позивача про те, що рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 27.07.2005 року НОМЕР_1 є таким, що суперечить державним санітарним правилам та нормам та не відповідає Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не основані на законі. Крім того, такі ствердження позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки, вони спростовуються доказами, наданими відповідачем у матеріали справи.

Суд також не може прийняти до уваги вимогу позивача щодо винесення судом окремої ухвали на адресу виконавчого комітету Павлоградської міської ради з пропозицією скасувати рішення НОМЕР_1 від 27.07.2005 року як таке, що суперечить державним санітарним правилам та нормам і частині 2 статті 23 Закону України „Про поховання та похоронну справу", оскільки вона не основана на законі.

Посилання позивача на бездіяльність відповідача, є безпідставною, оскільки зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, позивач, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини бездіяльності відповідача, таких доказів він не надав суду.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1001 грн., не підлягають задоволенню і у зв’язку з наступним. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз’яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

При таких обставинах, суд вважає, що у відповідача Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції, відсутні ознаки бездіяльності, які могли порушувати права та інтереси позивача та завдати йому моральну шкоду, крім того, у відповідача відсутні вина та причинний зв’язок на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Посилання позивача на спричинення йому моральної шкоди, правового значення для вирішення зазначеного спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не мають, вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.82 ЦПК України, суд стягує за судовим рішенням у справі з позивача судові витрати, які були відстрочені позивачу згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2008 року .

На підставі викладеного, керуючись ст.14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами, внесеними згідно постанови № 5 від 25.05.2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 82, 131, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Павлоградської міської санітарно-епідеміологічної станції , третя особа – Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн. на користь держави на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 місцевий бюджет м. Павлограда 22090100.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 (тридцять) грн. на користь державного бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України./span>

Суддя Н.В. Токар