Ухвала суду № 28872051, 16.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-12116/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників позивача -ОСОБА_1

відповідача -Білого В.В., Костишина Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопіського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року у справі №2-а-6961/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвіс»до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Тернопіського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвіс»до Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000862300/0 від 21.05.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства у розмірі 1800000,00грн., у тому числі 1000000,00грн. основного платежу та 800000,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.04.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Тернопіського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №286/23-21135193 від 13.05.2008, складеного за результатом виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.205 по 31.12.2007, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862300/0 від 21.05.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства у розмірі 1800000,00грн., у тому числі 1000000,00грн. основного платежу та 800000,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1 п.п.8.2.2, п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок безпідставного включення витрат на придбання у СПД ОСОБА_1 робіт по створенню окремого програмного продукту -«Інтегрований модуль» загальною сумою 4000000,00грн. до валових витрат підприємства.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включається до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпункт 8.1.2 пункту 8.2 ст.8 вказаного Закону передбачає, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, до яких відповідно до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносять комп'ютерні програми, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до визначення, встановленого Законом України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» та Законом України «Про авторське право і суміжні права»комп'ютерна програма -це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» програмне забезпечення -це набір однієї «програми»або «мікропрограм»а6о більше зафіксованих на будь-якому матеріальному носії. Програма -це послідовність команд для виконання або перетворення у форму, яка підлягає виконанню електронним комп'ютером.

Згідно ст. 155 Господарського кодексу України комп'ютерні програми є об'єктами прав інтелектуальної власності.

За змістом п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку, - це нематеріальні активи.

За результатом розгляду справи було встановлено, що комп'ютерна програма ІСУ «МЕЛВІС»належить позивачеві та відноситься до основних фондів четвертої групи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що програмне забезпечення «Інтегрований модуль» використовувалося позивачем для комп'ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС»одноразово, та за відсутності доказів, що вказане програмне забезпечення було створено для удосконалення комп'ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС», яка на даний час використовується вже як удосконалена, позивач правомірно відніс вартість затрат по створенню програмного забезпечення до валових витрат.

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що відповідно до договору №100 від 05.07.2007, укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_1, останній зобов'язувався виконати роботи по створенню програмного забезпечення для комп'ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС»з метою об'єднання баз даних, для удосконалення бухгалтерського обліку, що лежить в основі комп'ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС».

А тому, для правильного вирішення спору необхідно дослідити можливість використання створенню програмного забезпечення - «Інтегрований модуль», як окремого програмного продукту, незалежного від комп'ютерної програми ІСУ «МЕЛВІС».

Проте, вирішення даного питання потребує спеціальних знань, а питання щодо призначення судової експертизи програмних продуктів судами попередніх інстанцій не вирішувалось, вказані обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Тернопіського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв