Ухвала суду № 28872028, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-16890/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.01.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010

у справі № 2-а-44090/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Крюківський вагонобудівний

завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення -рішення №0000022302/0/12 від 06.03.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з березень - листопад 2008 року та складено акт №679/23-309/05763814 від 25.02.2009

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022302/0/12 від 06.03.2009, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 61735052 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень-листопад 2008 року у розмірі 61735 052 грн.

В акті перевірки зазначено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Камелор" були відсутні власні (орендовані) складські приміщення на території ВАТ „Кременчуцькії сталеливарний завод" або угоди про відповідне зберігання товару на складах ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод", у зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що ТОВ „Камелор" у транспортуванні товару участі не брав, а взаємовідносини між ВАТ „Кременчуцьке сталеливарний завод" та ТОВ „Камелор" відбувалися лише на папері та про обізнаність позивача при укладенні угоди на поставку литва з підприємством „Камелор" про виробника литва ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод".

Між позивачем та ТОВ „Камелор" було укладено договір поставки №3080627 від 27.06.2008, за умовами якого ТОВ „Камелор" зобов'язується поставити товар, вироблений заводом виробником ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод".

На виконання вищевказаного договору ТОВ „Камелор" були виписані та видані позивачу податкові накладні на загальну суму 370410312 грн., у тому числі податок на додану вартість склав 61735052 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір поставки від 27.06.2008 №3080627, був спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені ним, і ці наслідки настали, що підтверджується належним виконанням умов договору обома сторонами. Доказів, які б свідчили про спрямованість умислу позивача на настання протиправних наслідків, що суперечать інтересам держави і суспільства Кременчуцька

об'єднана державна податкова інспекція не надала.

Позивачем були вжиті всі заходи з метою зниження ціни продукції, що придбавалась, а також укладення прямих договорів на придбання литва безпосередньо з ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод". Доказів на спростування цього відповідачем не надано.

Крім непідтверджених сумнівів стосовно завищення вартості литва відповідачем не наведено жодного факту порушення позивачем вимог безпосередньо податкового законодавства.

Отже, висновок суду про відсутність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, може вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, якщо він обґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, а отже і факт обізнаності платника податку покупця з фіктивністю підприємницької діяльності постачальника, припиненого судовим рішенням з підстав державної реєстрації з порушенням вимог закону.

Первинні бухгалтерські документи, підтверджують фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, зокрема, господарських операцій з придбання товарів, що були використанні в подальшій господарській діяльності, в тому числі дія виконання договірних зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочин, укладені між позивачем та ТОВ „Камелор" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону України „Про податок на додану вартість", не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2-а-44090/09/1670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2-а-44090/09/1670 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко