Ухвала суду № 28872018, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-27153/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Вінницяхліб"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року

у справі № 2-а-1298/07 (22-а-15456/08)

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Вінницяхліб"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниця

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Торговий дім "Вінницяхліб" (далі по тексту -позивач, Підприємство "Торговий дім "Вінницяхліб") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниця (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2007 року № 472/2350/31602344.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ встановлено порушення з боку позивача Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року в зв'язку з тим, що, документально не підтверджено факт придбання товарів останнім по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна»за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які, в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс»за договором комісії №81 від 03.11.2003 року і ця сума не є компенсацією за товар.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2007 року № 0000102350/2 вих. № 10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року № 0000112350/2 вих. № 10878/10/23-514 від 12.06.2007 року, позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 355 грн. (в т.ч. основний платіж - 176 903 грн. та штрафні санкції - 88 452 грн.) та визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 331 692 грн. (в т.ч. основний платіж - 221 128 грн. та штрафні санкції -110 564 грн.).

Суд апеляційної інстанцій погодився з такими висновками податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2003 року між позивачем та МПП «Макс»було укладено договір комісії №81, відповідно до умов якого останній зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, а саме висівок пшеничних гранульованих, що належить позивачу, укладати угоди, оформляти та підписувати необхідні документи та вчиняти інші дії, пов'язані з вказаними операціями необхідні для виконання доручень Комітента.

На виконання зазначеного договору 12.01.2004 року, між позивачем та ППФ «Діміна»укладено договір поставки №ПД/01, за яким ППФ «Діміна»зобов'язується передати позивачу у власність товар.

В період з першого півріччя 2004 року позивачем від ППФ «Діміна»було отримано товар, який реалізовано не резиденту України -GreatechCorp. Wilmington, USA, внаслідок здійснених господарських операцій, позивачем до складу валових витрат І кварталу 2004 року віднесено суму 618743 грн., за І півріччя 2004 року -884511 грн..

В свою чергу, судом апеляційної інстанцій було встановлено, що Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб»являється суб'єктом господарювання який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна, що передбачає інший порядок оформлення первинних документів, які позивачем до суду надані не були.

Таким чином, судом апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб»при визначені валових витрат у зв'язку з придбанням товарів, відповідно до вищезазначених операцій, не правомірно включило до складу валових витрат І кварталу 2004 року суму 618743 грн. та за І півріччя 2004 року - 884511грн., оскільки вони документально не підтвердженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Вінницяхліб" відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов