Ухвала суду № 28872016, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 року м. Київ К-44500/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2008

у справі № 4/103

за позовом Повного товариства «Заставне Товариство «Скарбниця-Ломбард»за участю «Колтом Консалтінг Лімітед», «Чопард Лімітед»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Заставне Товариство «Скарбниця-Ломбард»за участю «Колтом Консалтінг Лімітед», «Чопард Лімітед»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 24.10.2007 № 0000852200/0, від 17.12.2007 № 0000852200/1 та від 05.02.2008 № 0000852200/2 і № 0000222200/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2008 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано філію позивача, а саме: Відособлений підрозділ «Чернігівська філія № 2 «Повного товариства «Заставне Товариство Скарбниця», що знаходиться у м. Чернігові, з правовим статусом без права юридичної особи.

За результатами проведеної виїзної перевірки зазначеної філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, складено акт № 875/22/26350476 від 10.10.2007, в якому зафіксовано порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», пп. 1.1 п. 1, пп. 4.3 п. 4, пп. 5.1 п. 5 Положення про комунальний податок, додатку № 3 до Рішення Чернігівської міської ради від 17.05.2000 «Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради по місцевих податках і зборах в редакції рішення міської ради від 25.12.2003, а саме: заниження комунального податку на суму 195,50 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2007 № 0000852200/0, яким філії визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку у розмірі 2 065,50 грн, у т.ч.: 195,50 грн. основного платежу та 1 870 грн. штрафних санкцій.

Згодом, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звертався зі скаргами до ДПІ у м. Чернігові та ДПА України, за результатами розгляду яких були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 17.12.2007 № 0000852200/1 та від 05.02.2008 № 0000852200/2 на суму 2065,50 грн. і № 0000222200/2 на суму 1 530 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди поперердніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 «Про місцеві податки і збори»до місцевих податків і зборів, крім іншого, належить комунальний податок.

Згідно зі ст. 15 зазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

У відповідності із ч. 1 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Статтею 19 зазначеного Декрету встановлено, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Рішення Чернігівської міської ради від 17.05.2000 «Про внесення змін та доповнень до рішень Чернігівської міської ради по місцевих податках і зборах»(12 сесія 23 скликання) в редакції рішення міської ради від 25.12.2003 (10 сесія 24 скликання) комунальний податок у розмірі 10 відсотів річного фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадям сплачують підприємства, їх обєднання, установи, організації, незалежно від форми власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, розміщені на території м. Чернігова, крім бюджетних установ (організацій), планово-дотаційних; сільськогосподарських підприємств, асоціацій (об'єднань) органів місцевого самоврядування, до складу яких входить міська рада, а також підприємства, де інваліди або громадяни віком до 18 років становлять більше як 59 відсотків від загальної чисельності працюючих. Підприємства, які використовують працю інвалідів та громадін віком до 18 роківзвільняються від сплати комунального податку в частині фонду оплати праці зазначених категорій.

Аналізуючи вищезазначені норми, судами обох інстанцій вірно зазначено, що комунальний податок працівників, які працюють на філії позивача має справлятися головним підприємством до місцевого бюджету, а саме до бюджету м. Чернігова.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірними рішеннями податкове зобов'язання по сплаті комунального податку та штрафних санкцій визначено саме філії позивача, що є порушенням вимог ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Крім того, в матеріалах справи наявне Положення про філію, зі змісту якого вбачається, що філія не є юридичною особою, не має відокремленого майна, не може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах.

За таких обставин суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що сплачувати комунальний податок за філію мало головне підприємство, а податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з комунального податку органом державної податкової служби повинні були прийматися до суб'єкта господарювання -юридичної особи із зазначенням рахунків місцевого бюджету за місцезнаходженням філії.

Таким чином, спірні повідомлення-рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріально права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Муравйов