Ухвала суду № 28871852, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-16743/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

на постанову господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року

у справі №1/321/07

за позовом Казенного дослідно-проектного центру кораблебудування

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Казенний дослідно-проектний центр кораблебудування (далі по тексту -позивач, КДПЦК) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (далі по тексту -відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу КДПЦК, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень-липень 2006 року, за результатами якої складено акт від 21 вересня 2006 року № 180/23-700/14307618.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, 6.2, 6.5 ст. 6, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем застосовано в червні 2006 року нульову ставку податку на додану вартість при поставці послуг по договору комісії № 3/69-Д від 06 травня 2005 року з ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗІФ «Укрінмаш».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2007 року № 0011852370/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 677859 грн. і застосування штрафної санкції у розмірі 203357 грн. 70 коп., а всього на загальну суму 881216 грн. 70 коп..

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» передбачено, що до товарів військового призначення в сукупності чи окремо відносяться вироби військового призначення, послуги військового призначення, технології військового призначення (технічні дані, технічна допомога, базові технології).

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1807, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» передбачено, що митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між КДПЦК (комітент) та ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗІФ «Укрінмаш»(комісіонер), укладено договір комісії № 3/69-Д від 06 травня 2005 року на укладання контрактів з нерезидентом (покупець) на розробку, виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тон.

Здійснення експортної операції по вказаному договору підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією № 100000012/6/982827 від 29 червня 2006 року на поставку комплекту технічної документації на суму 3728112 грн.

Наявність у позивача дозволу Державної служби експортного контролю України за № 25697002 від 01 грудня 2005 року на передачу саме товарів військового призначення встановлено під час перевірки податковим органом.

Крім того, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що органи митного контролю оформленням вантажно-митної декларації № 100000012/6/982827 від 29 червня 2006 року підтвердили здійснення позивачем поставки товарів військового призначення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві відхилити.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов