Постанова № 28871511, 18.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року 12:39 2а-5122/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Інтернешнл" до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» (далі-позивач) до Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 №0000672332 та №0000682332.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про сумнівний характер правочинів, укладений між ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») та ТОВ «Спіра Інтернешнл» на поставку останньому товарно-матеріальних цінностей. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; договорами поставки; актами здачі-прийняття робіт; дорученнями; податковими накладними тощо. Позивач зазначає, що до позивача не можуть застосовуватися будь-які санкції за порушення податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність мас індивідуальний характер та застосовується виключно щодо правопорушника. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. Пояснив, що ТОВ «Спіра Інтернешнл» мало взаємовідносини, що мають сумнівний характер, з ТОВ «Монтажбудінжиніринг (ТОВ «Севзапмеблі-К»). В свою чергу ТОВ «Монтажбудінжиніринг (ТОВ «Севзапмеблі-К») мало господарські взаємовідносини, що мають сумнівний характер, з ПП «Фан Тан» та ПП «Промислова група «Алекс». Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Тому зроблено висновок про те, що договори між ТОВ «Спіра Інтернешнл» та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К») не спричиняють реального настання правових наслідків; податкові накладні, які виписані ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К»), не взято до уваги, оскільки оформлені податкові накладні по нікчемному правочину не є підставою для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» є юридичною особою, що зареєстрована 22.10.2009 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 09.11.2009.

На підставі наказу від 26.09.2012 за №270 Баришівською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спіра Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за серпень 2011 р. За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року №631/22/36812020, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20456 грн.; п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17787 грн.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов’язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») у серпні 2011 р. товарно-матеріальних цінностей, тобто вчиняло операції, що мають сумнівний характер. Основним постачальником ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за липень та серпень 2011 р. було ПП «Фан Тан» та ПП «Промислова група «Алекс».

Згідно з актом перевірки відповідачем від ДПІ у Франківському районі м. Львова отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Фан Тан» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків за період: червень, вересень 2011 р. від 25.11.2011 за №359/234/33563040. Установлено, що за фактичною адресою ПП "Фан Тан" не знаходиться, складено акт виходу за фактичною адресою від 23.11 2011 за №97/23-4 та акт від 23.11.2011 за №98/23-4 «Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ППІ "Фан Тан" з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за період: червень, вересень 2011 року». Згідно з поданими деклараціями за липень-серпень 2011 р. ПП «Фан Тан» задекларовано обсяги оподатковуваних операцій в сумі 0 грн., податковий кредит - 0 грн., податкові зобов’язання - 0 грн. Згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних податкові зобов’язання - 0 грн., податковий кредит - 0 грн. Кількість працюючих становить 3 осіб, до сплати - 0 грн. ПП «Фан Тан» ймовірно занижено податкові зобов’язання за липень 2011 р. на суму 188950 грн., а за серпень 2011 р. - на суму 606680 грн.

Від ДПІ у м. Житомирі відповідачем отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Промислова група «Алекс» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2011 р. від 07.11.2011 за №196/23-1/25306438/0100. В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв’язку з тим, що ПП «Промислова група «Алекс» за юридичною адресою не знаходиться. Станом на 07.11.2011 стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження. У підприємства ПП «Промислова група «Алекс» відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності; не встановлено наявності у ПП «Промислова група «Алекс» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб’єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності; відповідно підприємство має ознаки фіктивності, а відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К»).

В акті також вказано, що зустрічну звірку ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К») неможливо провести у зв’язку з тим, що товариством не надана відповідь на письмові запити ДПІ у Печерському районі м. Києва, а місцезнаходження товариства не встановлено.

У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Визнано, що правочини між ТОВ «Спіра Інтернешнл» та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К») не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними. У зв’язку з цим рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, складені між ТОВ «Спіра Інтернешнл» та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») є недійсними в силу закону, а тому податкові накладні, виписані ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Спіра Інтернешнл» сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

В результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), ТОВ «Спіра Інтернешнл» завищено податковий кредит в сумі 17787 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»).

На підставі висновків Акту перевірки №631/22/36812020 від 28.09.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000672332 від 12.10.2012, яким визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20456 грн., та №0000682332 від 12.10.2012, яким визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 17787 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у серпні 2011 р. ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за договором купівлі-продажу передав позивачу товарно-матеріальні цінності (деталі, запасні частини, ремонтні комплекти тощо). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»).

На виконання умов цих правочинів ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») поставило покупцю товар у серпні 2011 р. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином дві видаткові накладні (№8 від 02.08.2011 та №27 від 29.08.2011), а також дві податкові накладні на суму 65057,99 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 106724,66 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (у т.ч. податкові накладні від 02.08.2011 та від 29.08.2011). Крім того, наявність, кількість та вартість товару підтверджено рахунками-фактурами №8 від 02.08.2011 та №27 від 29.08.2011, виписаними контрагентом позивачу.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період - серпень 2011 р..

Після придбання товару у ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), ТОВ «Спіра-Інтернешнл» реалізувало його на користь свої контрагентів, що підтверджено, зокрема: контрактом на продаж № 2010401 із ТОВ «Грундлаге»; договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання №0102/10 з ЗАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна»; договором №426/23/0210 з ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»; договором поставки №9003; договором на поставку №ТМ173SPR7 з ТОВ «Тамбрандс Інтернешнл»; замовленнями №Р01509, №Р01120, №Р01597; наказами на відрядження №1, №2, №3, №4, №5; специфікаціями товару; заявкою на отримання №5 від 05.06.2011; оборотно-сальдовими відомостями за серпень та жовтень 2011 року; посвідченнями про відрядження №5, №4, видатковими накладними від 12.08.2011 за №РН-0000057, від 02.08.2011 №РН-000056, від 22.08.2011 №РН-0000060, від 17.08.2011 №РН-0000058, від 17.08.2011 №РН-0000059, від 29.08.2011 №РН-0000012; актом здачі-прийняття робіт; довіреністю №670; дорученням №958; податковими накладними від 22.08.2011, 26.08.2011, 17.08.2011, 17.08.2011, 12.08.2011, 02.08.2011, 29.08.2011.

Наведені докази підтверджують факт отримання позивачем товару від контрагента та його подальшої реалізації іншим контрагентам, а також наявність господарської мети при вчиненні цих дій.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування валових витрат, прибутку, податкових зобов’язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з’ясовано, що відповідач пов’язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)», та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з заниженням податку на прибуток та завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» за серпень 2011 р., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу контрагентом - ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що товар з урахуванням його незначного розміру і кількості отримувався від контрагента і передавався іншим контрагентам без оформлення товарно-транспортних накладених. Відтак, відсутність цих накладних не може свідчити про відсутність реальності вчинених господарських операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2011 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Надаючи правової оцінки Акту перевірки позивача, суд бере до уваги, що відповідачем зроблено висновки на підставі не достовірно встановлених фактів, а на підставі припущень. Так, в акті зазначається, що позивач з контрагентом «вчиняв операції, що мають сумнівний характер», а в актах, які стосувалися перевірок (звірок) інших контрагентів по ланцюгу постачання зазначалося про «ймовірне заниження податкових зобов’язань».

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за серпень 2011 р. та неправомірне віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000672332 та №0000682332 від 12.10.2012, видані Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Інтернешнл" судовий збір у сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 грудня 2012 р.