Постанова № 28871481, 26.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року 15:53 2а-4765/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство теплових мереж "Миронівкатепломережа" (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281601 від 27.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято незаконно, оскільки позивачем усі узгодженні податкові зобов'язання сплачено повністю та в установлені терміни. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймалося податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству, що він не порушував граничні строки сплати податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Пояснив, що податковий орган безпідставно та всупереч рішенню Вищого адміністративного суду України не визнає відсутність у позивача податкового боргу минулого періоду (з 2005 р.), на цій підставі самостійно змінює призначення платежу, який визначено платником податку, унаслідок чого поточні платежі спрямовуються в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу минулого періоду та штучно створюється заборгованість за поточними платежами з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Пояснив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем здійснено несвоєчасну сплату податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року, чим порушено п.57.1 ст. 57 та п.203.2 ст. 203 ПК України. Крім того, відповідач зазначає, що у позивача з 2005 р. наявний податковий борг по сплаті податку на додану вартість, що підтверджується обліковою карткою платника за попередні періоди, тому податковий орган зобов'язаний зараховувати поточні платежі позивача в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у позивача борг утворився ще з 2005 року. Для погашення боргу відповідач звертався до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості, але рішенням суду боргу з ПДВ не визнано. Суму боргу, щодо якої винесено вказане рішення суду, внесено до облікової картки платника податку - позивача, у зв'язку з чим подальші платежі позивача спрямовувалися на погашення вказаної суми боргу минулого періоду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Комунальне підприємство теплових мереж "Миронівкатепломережа" є юридичною особою, зареєстрованою Миронівською районною державною адміністрацією 27.01.1999, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість позивачу видано 26.07.2009.

27 серпня 2012 р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання своєчасності сплати податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року, про що складено акт № 93/1601/20595254. Перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст. 57 та п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, тобто несвоєчасна сплата податкового зобов'язання, зазначеного у поданій декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року. При цьому, згідно з Актом перевірки предметом дослідження були не декларації з ПДВ за червень-серпень 2012 р., а декларація №9013959428 від 19.01.2012 та декларація №2598 від 20.12.2011. Перевіркою встановлено, що граничний термін сплати податкового зобов'язання по декларації від 19.01.2012 - 30.01.2012, а фактично сплачено 20.08.2012, по декларації від 20.12.2011 - 30.12.2011, а фактично сплачено 22.06.2012 та 13.07.2012. За визначене порушення відповідальність платника передбачена п.126.1 ст. 126 ПК України. Директор з актом перевірки не погодився, вказав що по наведених деклараціях ПДВ сплачено в установлені законом терміни, про що в акті зроблено запис.

27 серпня 2012 р. на підставі акту перевірки №93/1601/20595254 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000281601, яким позивачу визначено грошове зобов'язання в сумі 37141,35 грн. за затримку сплати ПДВ на 203 дня та по сплаті штрафних санкцій у розмірі 7427,27 коп.

Судом досліджено податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2012 року, в яких позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість до державного бюджету, а також платіжні доручення за січень-серпень 2012 р. про сплату ПДВ згідно з поданими деклараціями у 2012 р.

Установлено, що позивачем згідно з платіжним дорученням №34 від 26.01.2012 на суму 134119 сплачено податок на додану вартість за грудень 2011 року; платіжним дорученням №76 від 23.02.2012 на суму 99819 грн. сплачено податок на додану вартість за січень 2012 року; платіжним дорученням №122 від 27.03.2012 на суму 159083 грн. сплачено податок на додану вартість за лютий 2012 року; платіжним дорученням №164 від 25.04.2012 на суму 110934 грн. сплачено податок на додану вартість за березень 2012 року; платіжним дорученням №186 від 18.05.2012 на суму 17874 грн. сплачено податок на додану вартість за квітень 2012 року; платіжним дорученням №215 від 14.06.2012 на суму 20000 грн. сплачено податок на додану вартість за травень 2012 року; платіжним дорученням №225 від 22.06.2012 на суму 12351 грн. сплачено податок на додану вартість за травень 2012 року; платіжним дорученням №253 від 13.07.2012 на суму 13463 грн. сплачено податок на додану вартість за червень 2012 року; платіжним дорученням №293 від 20.08.2012 на суму 139904 грн. сплачено податок на додану вартість за липень 2012 року.

Згідно з довідкою від 22.09.2005 №3093/10, виданою начальником Миронівського відділення Обухівської ОДПІ у Київській області, КПТМ «Миронівкатепломежа» станом на 01.01.2005 має заборгованість по податку на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнта - 170 грн., по прибутковому податку з громадян - 2,76 грн., по податку на прибуток -21496,66 грн. та пені - 942,31 грн. Відомостей щодо заборгованості позивача з податку на додану вартість ця довідка не містить.

ДПІ у Миронівському районі в березні 2007 року звернулась з позовом до суду про стягнення з КПТМ «Миронівкатепломежа» заборгованості в сумі 294035,42 грн., у тому числі з податку на додану вартість в сумі 143928,62 грн. Постановою Господарського суду від 15.08.2007 в адміністративній справі №А18/087-07 позов ДПІ у Миронівському районі задоволено в частині стягнення заборгованості з податку на додану вартість (згідно з описовою частиною постанови) в сумі 143928,62 грн. (в резолютивній частині вказано, що стягнуто цю суму боргу з податку на прибуток). Не погодившись з рішення господарського суду КПТМ «Миронівкатепломежа» подано апеляційну скаргу на цю постанову господарського суду від 15.08.2007. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу КПТМ «Миронівкатепломежа» задоволено частково; вказану постанову господарського суду від 15.08.2007 змінено в частині стягнення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 143758,62 і в цій частині постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ДПІ у Миронівському районі Київської області до КПТМ «Миронівкатепломережа» про стягнення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 143758,62 грн. відмовлено; в іншій частині постанову від 15.08.2007 залишено без змін. При цьому судом установлено, що станом на 01.01.2005 заборгованості позивача з податку на додану вартість не було, що підтверджується довідкою від 22.09.2005 №3093/10. Проте, підприємству 28.03.2005 р. нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ у розмірі 104433,53 грн. Факт несвоєчасності сплати податку податковим органом не доведений. Подальший розрахунок заборгованості ґрунтується на зарахуванні поточних платежів підприємства на погашення штрафних санкцій і збільшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникає заборгованість за поточний період. Ці відомості наведено в обліковій картці платника податку. Судом зазначено, що через недостатність інформації визначити розмір податкового боргу підприємства з ПДВ неможливо.

Не погодившись з рішення Київського апеляційного адміністративного суду ДПІ у Миронівському районі Київської області подано касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 касаційну скаргу ДПІ у Миронівському районі Київської області відхилено, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 залишено без змін. У своєму рішенні Вищий адміністративний суд України зазначив, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що станом на 01.01.2005 заборгованості КПТМ «Миронівкатепломережа» по податку на додану вартість не було. Проте, 28.03.2005 підприємству було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у розмірі 104433,53 грн. факт несвоєчасності сплати податку позивачем не доведений. Подальший розрахунок ґрунтується на зарахуванні поточних платежів підприємства для погашення штрафних санкцій і збільшенні розміру штрафних санкцій, оскільки виникає заборгованість за поточний період.

17 лютого 2012 за №91 КПТМ «Миронівкатепломережа» звернулась з листом до ДПІ у Миронівському районі з проханням дослідити ухвалу Вищого адміністративного суду України та зняти заборгованість та штрафні санкції з КПТМ «Миронівкатепломережа» по ПДВ, оскільки судом доведено факт безпідставного нарахування заборгованості та штрафних санкцій.

ДПІ у Миронівському районі 27.02.2012 №508/10 на це звернення надано відповідь КПТМ «Миронівкатепломережа», в якій вказано, що Київський апеляційний адміністративний суд та Вищий адміністративний суд посилаючись на п.33.2 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не врахували приписи ч.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно з якою ставки, механізм справляння податків і зборів обов'язкових платежів і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Відповідно до преамбули Закону України «Про платіжні системи переказ коштів в Україні», цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок зведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу, отже не є законом про оподаткування. Таким чином, ДПІ у Миронівському районі зараховуючи поточні кошти боржника для погашення заборгованості минулих періодів керувалися п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який за своєю суттю є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Порядок відкликання податкових повідомлень-рішень був передбачений «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема у разі якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про кування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження або за наявності судового рішення щодо скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій), тобто «при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення» предметом позову являється визнання недійсним та скасування рішення органу ДПС із зазначенням його номеру та дати. Таким чином КПТМ «Миронівкатепломережа» не використали свого права на звернення до контролюючого органу чи суду з вимогами визнання недійсним та скасування рішення органу ДПС про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій). Отже, на момент здійснення правових відносин, ДПІ у Миронівському районі не мало правових підстав діяти не в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

Фактично цим листом відповідач вказав, що не погоджується з вищезазначеними судовими рішеннями.

Судом досліджено також постанови Миронівського районного суду Київської області у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.163-2 ч.1 КУпАП директора позивача ОСОБА_1 та головного бухгалтера позивача ОСОБА_2 Цими постановами (від 12.03.2012 у справі №3\1017\166\2012, від 09.12.2011 у справі №3\1017\1306\2011, від 01.11.2011 у справі №3\1017\1089\2011 щодо директора позивача ОСОБА_1, від 09.09.2011 у справі №3\1017\945\2011, від 26.01.2012 у справі №3\1017\60\2012, від 28.12.2011 у справі №3\1017\1411\2012 щодо головного бухгалтера позивача ОСОБА_2) судом установлено, що задекларовані суми ПДВ за жовтень-грудень 2011 р. сплачено позивачем у визначений законодавством строк, тому судом закрито провадження у цих справах за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях зазначених посадових осіб позивача.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами статті 49 ПК України визначено строки подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Зокрема, пунктом 49.1 цієї статті передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.18 цієї статті визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом визначено в статті 203 ПК України. Пунктом 203.1 цієї статті передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. В пункті 203.2 визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У відповідності до пп. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Пунктом 87.9. статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкової боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплаті визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошової зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що суму податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями за листопад-грудень 2011 р., січень 2012 р., червень-серпень 2012 р. своєчасно сплачено позивачем вищевказаними платіжними дорученнями у відповідні періоди за червень-серпень 2012 р., в яких у рядках «призначення платежу» вказано - податок на додану вартість за відповідний місяць 2011-2012 рр.

Суд бере до уваги, що фактично в Акті перевірки досліджувалися податкові декларації з ПДВ від 20.12.2011 та від 19.01.2012, які не стосуються зазначеного в цьому акті періоду червень-серпень 2012 р. А вказаними в акті платіжними дорученнями від 22.06.2012, 13.07.2012, 20.08.2012 позивачем сплачено податок з ПДВ відповідно за травень, червень та липень 2012 р.

Це означає, що позивачем при погашенні самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за листопад-грудень 2011 р. та за червень-серпень 2012 р. не було порушено граничних строків сплати податку на додану вартість, передбачених п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 ПК України.

Обов'язок щодо сплати поточних податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними податковими деклараціями позивачем виконано, ці обставини підтверджено документально (копіями поданих декларацій з ПДВ, платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів, випискою з банківського рахунку, зворотнім боком облікової картки платника податків), а факт сплати позивачем податкових зобов'язань згідно з поданими деклараціями з ПДВ за вказані періоди не заперечується відповідачем.

Відповідачем фактично перераховані позивачем грошові кошти на сплату поточних податкових зобов'язань за деклараціями з ПДВ віднесено в рахунок оплати існуючого, на думку відповідача, податкового боргу за минулі періоди. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що таким боргом є заборгованість позивача з ПДВ, яка утворилася на початку 2005 р. і стосовно якої є рішення суду.

Суд зазначає, що такі дії податкового органу можливі лише в порядку, передбаченому пунктом 87.9. статті 87 ПК України, тобто виключно за наявності податкового боргу у платника податку.

З цього приводу суд бере до уваги, що судовими рішеннями Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України встановлено, що у позивача немає зазначеного відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість, що виник у 2005 р., а твердження податкового органу щодо наявності такого боргу є безпідставними і спростовуються цими судовими рішеннями.

При цьому відповідач, не зважаючи на зазначені рішення Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного адміністративного суду, які набрали законної сили, продовжує зараховувати поточні платежу з ПДВ позивача на погашення заборгованості минулих періодів, яка, як встановлено цими судовими рішеннями, відсутня.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт відсутності у позивача податкового боргу в розмірі 104433,53 грн., який виник як наслідок застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у березні 2005 р. та в подальшому збільшувався через дії відповідача щодо зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашення цього боргу та збільшення штрафних санкцій, у відповідності з ч.1 ст.72 та ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи не доказуються.

Отже, беручи до уваги встановлення судом відсутності заборгованості у позивача та набрання законної сили рішень Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного адміністративного суду, суд дійшов висновку, що позивачем своєчасно сплачено узгодженні суми податкового зобов'язання, а самовільне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, наявність якого у платника податків ним не доведено, є неправомірним.

Оскільки судом встановлено протиправність цих дій відповідача, то суми коштів, сплачених позивачем відповідно до платіжних доручень у період січня-серпня 2012 р., є виключно сплатою податкового зобов'язання за відповідні періоди 2011-2012 рр., а тому застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати податкового зобов'язання є протиправним, оскільки позивачем строки сплати самостійно нарахованого податкового зобов'язання не порушено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000281601 від 27.08.2012, видане Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" судовий збір у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2012 р.