Постанова № 28871170, 15.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2013 року 12:19 № 2а-16205/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про скасування постанови про накладення стягнень №667 від 21.11.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Татієнко П. І., довіреність № 3, від 17.01.12 р.;

від відповідача: Карпенко А. М., довіреність № 94, від 09.01.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз», (далі - позивач), з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київський області, (далі - відповідач), про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Законом України «Про захист прав споживачів» № 667 від 21.11.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київський області оскаржуваної постанови є неправомірним, оскільки позивачем не допущено порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» № 833 від 15.06.2006 р., відповідно, висновки відповідача є помилковими, оскільки на споживчому маркуванні взуття наявна необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про адресу виробника, що підтверджується додатком до акту та фотокопіями такого маркування, в силу чого, спірна постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що вказана постанова прийнята на підставі відповідного Акту перевірки є обґрунтованою, прийнята на підставі вимог чинного законодавства України в межах компетенції відповідача, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.10.2010 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 301828.

08.11.2012 р. відповідачем було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства про захист прав споживачів при реалізації непродовольчих товарів у магазині Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз», що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 316.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000943 від 08.11.2012 р., яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» № 833 від 15.06.2006 р.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 667 від 21.11.2012 р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 5 499,60 грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

У першому розділі вище зазначеного Акту перевірки вказано про порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» № 833 від 15.06.2006 р. та у детальному описі виявленого порушення зазначено: «вибірковим інспектуванням встановлено: п. 1-10 на споживчому маркуванні відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про адресу виробника». Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» 12 травня 1991 року №1023-XII (з урахуванням змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 1023), який визначає права споживачів, а також встановлює механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до вимог статті 26 вказаного Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України № 1023 Кабінет Міністрів України постановою від 17 серпня 2002 року № 1177 затвердив Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - Положення № 1177), яке встановлює, зокрема, порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно положень п. 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 р., передбачено обов'язок суб'єкта господарювання надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Відповідно до статті 23 Закону України № 1023, на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 4 Положення №1177 визначено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

"Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами", затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104, регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через

роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.

Глава 3 вказаних правил визначає особливості продажу всіх видів шкіряного, текстильного, комбінованого, гумового, полімерного, валяного взуття (чоловічого, жіночого, дитячого). Так, п. 2 Глави 3 вказаних правил визначається, що маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак "Ст.", дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю. Маркувальні дані розміщують відповідно до вимог нормативних документів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про товар повинна містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник - це суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Судом встановлено, що у розділі 2 додатку № 7 до вказаного Акту перевірки, зазначено найменування продукції, артикул та дату виготовлення, а у розділі 3 інформацію про виробника, постачальника.

Як вбачається із матеріалів перевірки та доданих фотокопій маркування продукції, на маркуванні вказано найменування та місцезнаходження виробника, зокрема, вказано: «Виробник: Хуїчжоу Вандалі Шуз КО, ЛТД, промислова зона Дакенг, Хуанг бу таун, Хуідонг Кантрі, провінція Гуандонг, Китай», Виробник: Хужоу Шекісянг Футвіар Індастрі Ко, ЛТД, Шиконг віллідж, Шиконг таун, Хужоу сіті, Жейдзянг, Китай», Виробник: Донггуанг Хенронг Шуз Ко, ЛТД, № 16 Гуанг Мінг Роуд, Зона Донг Ченг, Дон Жуан Сіті, Гуанг Донг, Китай, що спростовує висновки відповідача про відсутність на маркуванні продукції необхідної інформації про адресу виробника.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено, що інформація про адресу виробника продукції, розміщена на маркуванні продукції, що перевірялась, є не доступною, не своєчасною чи не достовірною, в силу чого, суд констатує, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про відсутність на маркуванні продукції, що зазначена у Акті перевірки № 000943 від 08.11.2012 р. необхідної, достовірної, доступної та своєчасної інформації про адресу виробника.

Судом також встановлено, що на маркуванні продукції зазначено не тільки інформацію про найменування та місцезнаходження виробника товару, а й найменування та місцезнаходження імпортера.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» та правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення стягнень.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 667 від 21.11.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» (ідентифікаційний номер 37318684) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 15 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.01.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко