Постанова № 28870850, 17.01.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/8945/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.

за участю секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представника позивача - Клєцової А.М.,

представника відповідача - Євенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503/39063 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 286, 85 грн та податкову вимогу форми "Ю" від 04.10.2012 № 814. Позивач мотивує свої вимоги тим що, підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідача не було, оскільки факти звертання платника до продавця про надання податкових накладних підтверджені заявами про відмову постачальника надати податкову накладну та копіями товарних чеків. Таким чином, позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" було правомірно включено до податкового кредиту суми, сплачені Товариством у зв'язку з придбанням паливно-мастильних матеріалів. Крім того, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503/39063 не було ним отримане, а тому сума грошового зобов'язання, вказаного у податковій вимозі форми "Ю" від 04.10.2012 № 814, не є узгодженою, податкова вимога винесена відповідачем з порушенням вимог абзацу 4 п. 56.18 ст. 56, п. 59.1 ст. 59 Податкового Кодексу України, п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010, а тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503/39063 та податкову вимогу форми "Ю" від 04.10.2012 № 814.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.55-56), просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, а саме включення ПДВ при розрахунках касовими чеками на суму більше 200 грн. без отримання від постачальника податкових накладних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив та просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" зареєстроване як юридична особа (а.с. 35), діє на підставі статуту ( а.с. 92-100), включене до ЄДРПОУ за № 737013 (а.с. 101).

За пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При цьому, компетенцією (повноваженнями) є право суб'єкту владних повноважень на активні юридичні дії, тобто це надані органу, організації, установі можливості своїми односторонніми діями (актами) створювати, змінювати або припиняти конкретні правовідносини. Характерною рисою повноважень суб'єкту владних повноважень є поєднання наданого права та встановленого обов'язку.

20.07.2012 посадовою особою ДПІ в м. Сумах на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податковго Кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податковго Кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності податку на додану вартість за травень 2012 року ТОВ "Водолій Авто".

Результати перевірки були оформлені актом від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913 (а.с. 12-14), в висновках якого було зазначено, що позивачем в порушення вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України був занижений податок на додану вартість на суму 13 029, 48 грн. В акті було вказано, що ТОВ "Водолій Авто" було вчинено порушення шляхом включення сум ПДВ з придбання паливно-мастильних матеріалів по касовим чекам без отримання податкових накладних в господарських операціях, де загальна вартість отриманих товарів (послуг) перевищує 200 грн. за день, що призвело до завищення податкового кредиту.

На підставі акту перевірки від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913 ДПІ в м. Сумах прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503 (а.с. 58) про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 286, 85 грн., в тому числі за основним платежем - 13 029, 48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 257, 37 грн. Як свідчить розрахунок (а.с. 59), штрафні санкції були застосовані позивачем на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 % від суми заниженого податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Відповідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Тобто, при дотриманні вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України платник податків має право формувати податковий кредит на підставі касових чеків, в тому числі у випадку, коли загальна сума отриманих товарів/послуг в касовому чеку перевищує 200 грн.

Позивач в якості доказів того, що під час формування податкового кредиту спірного періоду дотримувався вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, надав копію заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), які подавалися до ДПІ в м. Сумах у спірному періоді за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (а.с. 19-20). До справи позивачем в якості підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року було також надано належним чином завірені копії податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 16-17), запитів до постачальника про надання податкових накладних (а.с. 105-148) та касових чеків (а.с. 72, 73, 76, 79, 82, 86, 87). Копії касових чеків направлені позивачем разом з додатком № 8 до ДПІ в м. Сумах і були використані відповідачем під час здійснення перевірки, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

Відповідач наполягав на тому, що в додатках № 8, затверджених наказами ДПА України та Міністерства фінансів України, позивач зазначив в якості пояснень відсутності податкової накладної - ненадання їх на АЗС, але не вказав номер і дату документу, який засвідчує факт відмови постачальника всупереч того, що формою додатку передбачено посилання на ці документи.

З цього приводу суд зазначає, що абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено надання до податкового органу в якості підтвердження правомірності формування податкового кредиту заяви зі скаргою на такого постачальника, при цьому форма заяви передбачена додатком № 8, а форма скарги на постачальника, періодичність її надання (кожного дня за кожною господарською операцією або кожного звітного періоду - місяця) кодексом не передбачені. Крім того, Податковим кодексом не передбачена залежність права платника податку формувати податковий кредит з огляду на наявність чи відсутність письмових документів, які засвідчують факт відмови постачальника надати податкову накладну.

Згідно із підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Співставлення вимог пунктів 201.10 та пункту 201.11 статті 201 ПК України, наказу ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 та наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 свідчать про наявність неоднозначного трактування прав та обов'язків платника податку під час формування податкового кредиту у разі відмови постачальника надати податкову накладну, тому виходячи з вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України рішення приймається на користь платника податку.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом подавати одночасно з щомісячними деклараціями з ПДВ заяви про відмову постачальника надати податкову накладну за формою № 8 з копіями касових чеків, а в акті перевірки від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913 в порушення вимог пунктів 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, не міститься опис та аналіз цих обставин, не надана їм юридична оцінка, що мало наслідком неправильні висновки податкового органу й прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкової вимоги № 814 від 04.10.2012, суд зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.39 п.14.1 с. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим, слід звернути увагу позивача на те, що враховуючи те, що підстави для скасування податкової вимоги № 814 від 04.10.2012 у суду відсутні, враховуючи наступне.

Підпунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у Кодексі, а якщо такі строки не визначено, то протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Кодексу). Відповідно до ст. 56.15 ст. 56 Кодексу скарга, подана із дотриманням строку, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Так, п. 56.10 ст. 56 ПК України визначено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п. 57.2 - 57.3 ст. 57 Кодексу, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного та тридцятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.

Водночас відповідно до п. 56.18 ст. 56 Кодексу з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 985, у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати, сума грошового зобов'язання, нарахована у картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з цієї картки до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто у разі надходження до органу ДПС ухвали адміністративного суду до АС "Аудит" заноситься інформація щодо дати отримання органами ДПС ухвали про відкриття провадження у справі. Інформація про оскарження експортується з АС "Аудит" до АІС "Облік податків та платежів", на підставі чого сума грошового зобов'язання виключається із картки особового рахунка платника податків та переноситься до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2012 № 0005801503 позивач отримав 03.09.2012, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

Враховуючи викладене, податковим органом правомірно було сформовано спірну податкову вимогу від 04.10.2012 № 814 (а.с. 11), в якій зазначено про суму узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 14 918, 14 грн.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 8 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій щодо прийняття 04.10.2012 оскаржуваної податкової вимоги, але на даний час відсутні підстави для скасування податкової вимоги в судовому порядку, враховуючи те, що сума боргу, визначена в податковій вимозі № 814 від 04.10.2012 вважається неузгодженою, заходи примусового стягнення до підприємства не можуть бути застосовані, і після набрання законної сили судовим рішенням, відповідно п. 60.1.4 ст. 64 ПК України податкова вимога вважається відкликаною в силу норм Податкового кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 28.08.2012 № 0005801503/39063 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 286 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 85 коп., у тому числі: за основним платежем - 13 029 (тринадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 48 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 257 (три тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 37 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складено та підписано 22 січня 2013 року.