Рішення № 28866841, 21.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/113/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа № 5009/4533/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27, к. 88)

до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

про солідарне стягнення суми 13007,78 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Копил А.М. (дов. б/н від 30.12.2011 р.);

Від відповідачів-1,2,3 - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми 13007,78грн., яка складається з: 5968,00грн основного боргу; 1095,89грн. заборгованості за відсотками, 3682,47 грн. пені, 778,00 грн. - 3% річних, 1483,42 грн. суми збільшення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення.

Ухвалою суду від 04.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4533/12, справі присвоєно номер провадження 20/113/12, призначено до розгляду на 25.12.2012 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.01.2013р., 21.01.2013 р. Справу розглянуто 21.01.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

21.01.2013р. від позивача надійшла письмова заява вих. № 01-21/01-13 про зміну предмету позову, відповідно до якої в зв'язку з припиненням відповідачем-3 підприємницької діяльності, просить стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на користь позивача борг у сумі 13007,78 грн., який складається з: 5968,00 грн. основного боргу, 1095,89грн. заборгованості по відсоткам, 3682,47грн. пені за порушення строків оплати по договору, 778,00 грн. - 3% річних, 1483,42 грн. суми збільшення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права.

Виходячи із змісту даної заяви, позивач фактично не змінює предмет позову, відповідно до її змісту заявлено вимоги про стягнення суми (в тому ж розмірі) до двох відповідачів, оскільки один з відповідачів припинив підприємницьку діяльність. Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 21.01.2013р., які обґрунтовано ч. 2 ст. 625, ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 193, 196, 199, 230 ГК України та мотивовано наступним. На виконання умов договору кредиту № ДК 750-201 від 02.10.2008р. позивач надав позичальнику - ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн., який, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит до 23.03.2009р., сплатити відсотки за користування кредитом. Зобов'язання відповідачем-1 були виконані частково, розмір заборгованості з повернення отриманого ним кредиту становить 5968,00 грн, 1095,89 грн. - по відсотках. Позивачем нараховано пеню в розмірі 3682,47 грн. за порушення строків оплати по договору, 778,00 грн. - 3% річних з простроченої суми, 1483,42 грн. інфляційних втрат. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № ДК 750-201, між позивачем та ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 548 від 02.10.2008р. Відповідачі-2,3 прийняли на себе зобов'язання у випадку невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором кредиту здійснити виконання його зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором у письмовій вимозі, протягом 3 робочих днів із дати отримання такої вимоги. Відповідачі-2,3 не виконали свої зобов'язання і не сплатили борг відповідача-1. Просить стягнути солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суму 13007,78 грн., яка складається з: 5968,00грн. основного боргу, 1095,89грн. боргу по відсоткам, 3682,47грн. пені за порушення строків оплати, 778,000грн. - 3% річних, 1483,42 грн. суми збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення.

Відповідачі-1,2,3 в судові засідання не з'являлися, причин неявки суду не повідомили, письмовий відзив на позов не надали. Про час та місце судового слухання повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Ухвали про порушення провадження у справі отримані відповідачами завчасно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідачів за наявними в ній матеріалами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор, позивач у справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (позичальник, відповідач-1 у справі) було укладено договір кредиту № ДК 750-201 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 10000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 2,9% на місяць, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором (п. 2.1. договору). Кредит надається на розвиток бізнесу (п. 2.2).

Позичальник відповідно до п. 3.2 зобов'язався повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 23.03.2009 р. включно.

Кредит надається позичальником у день підписання договору шляхом видачі з каси кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору (п. 4.1.1).

Згідно з п.п. 4.2.3, 4.2.4, 4.2.7 договору позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору;. проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору) (днем погашення кредиту та/або відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора); погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2 договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого п. 4.3.5 договору.

Розділом 5 договору передбачено розмір та порядок нарахування процентів. Відповідно до п. 5.1 за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 2,9% на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 договору. Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2 договору (п. 5.2). Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) готівкою через касу кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати нарахованої пені, у другу чергу - прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу - нарахованих відсотків за користування кредитом, у четвергу чергу - простроченої заборгованості за кредитом, у п'яту чергу - платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав (п. 5.3).

У Додатку № 1 до договору встановлено графік сплати кредиту, відповідно до якого встановлено кожну дату місяця, починаючи з жовтня 2008 р., до якої належить сплатити кредит та відсотки, визначено щомісячний розмір суми, належної до сплати (відсотки, тіло кредиту). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 3.1).

На виконання умов договору 02.10.2008 р. позивач видав відповідачу-1 кредит у сумі 10000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 764 від 02.10.2008 р. (а.с. 23).

Матеріали справи свідчать, що 31.12.2010р. позивач направив на адресу позичальника за договором кредиту - ПП ОСОБА_1 вимогу б/н від 12.12.2010 р. (а.с. 26-27), згідно з якою повідомляв про наявність у нього заборгованості за договором кредиту № ДК 750-021, яка станом на 12.12.2010 р. складала 8032,89 грн.

У день укладення кредитного договору - 02.10.2008р. між позивачем (кредитором) та ПП ОСОБА_3 (поручитель, відповідач-3 у справі), ПП ОСОБА_2 (поручитель, відповідач-2 у справі) було укладено договір поруки № 548, відповідно до умов якого поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором за виконання ПП ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту № ДК 750-201 від 02.10.2008р., укладеного між кредитором та позичальником (п.1.1 договору). Предметом договору кредиту є передача кредитором у користування позичальнику грошових коштів у сумі 10000,00 грн. (п. 1.2). Основне зобов'язання позичальника за договором кредиту, виконання якого забезпечується цим договором, полягає у наступному: повернути кредит в розмірі 10000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі (надалі - основне зобов'язання) (п. 1.3). Термін виконання основного зобов'язання за договором кредиту: 23.03.2009р. (п. 1.5).

Відповідно до п. 1.4 договору поруки встановлено, що разом з підписанням цього договору поручителі підтверджують, що вони ознайомлені з положеннями договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов'язаннями позичальника за договором кредиту.

Згідно з п. 4.1 договору поруки - договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2, 3.1 договору поруки сторони договору визначили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту у сумі 10000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому кредитор має право вимоги до поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Поручителі прийняли на себе зобов'язання у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту здійснити виконання зобов'язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором у письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів із дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язання здійснюється поручителями внесенням відповідної суми у касу або на поточний рахунок кредитора (п. 2.3).

Так, на адреси поручителів - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, вказані у розділі 5 договору поруки, позивач направив вимоги вих. б/н від 13.12.2010 р. (а.с. 29, 31), в яких повідомляв, що у зв'язку з невиконанням позичальником за договором кредиту своїх зобов'язань, їм необхідно взяти активну участь у поверненні суми заборгованості. У разі невиконання цих умов кредитором будуть вжиті заходи щодо її примусового стягнення з поручителів.

Зазначені вимоги були направлені поручителям 20.12.2010 р., що підтверджується фіскальними чеками Укрпошти (а.с. 28, 30).

У грудні 2012 року кредитор звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, з вимогами про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_1, як позичальника за договором кредиту, та з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, як поручителів позичальника за договором кредиту, 13007,78 грн., в тому числі: 5968,00 грн. основного боргу, 1095,89грн. заборгованості по відсоткам, 3682,47 грн. пені, 778,00 грн. - 3% річних, 1483,42грн. індексу інфляції за період прострочення.

Дослідивши положення договору кредиту № ДК 750-201 від 02.10.2008 р., суд встановив, що за своєю правовою природою даний договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» (позивач) зареєстровано як фінансова установа (а.с.36).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 даного Кодексу встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредиту, видавши позичальнику (відповідачу-1) згідно з видатковим касовим ордером № 764 від 02.10.2008 р. обумовлені договором грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Договором передбачено щомісячна оплата відсотків по процентній ставці 2,9% на місяць. Повернення кредиту і сплата відсотків здійснюється у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (п. 5.3 договору кредиту).

Договором кредиту № ДК 750-201 від 02.10.2008р. визначено зобов'язання позичальника повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 23.03.2009 р. включно.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач-1 здійснив часткове погашення кредиту та нарахованих відсотків в сумі 4576,00 грн., із яких: 4032,00 грн. погашення кредиту (тіло) та 544,00 грн. погашення відсотків. Таким чином, заборгованість по договору кредиту позичальника (відповідач-1) становить суму 5968,00 грн. по кредиту (10000,00 грн. (сума виданого кредиту) - 4032,00грн. (повернуто кредит відповідачем-1)) та 1095,89 грн. по нарахованим відсоткам за період до 23.03.2009 р. включно (1639,89 грн. (нараховані відсотки за користування кредитом) - 544,00 грн. (сплачено відсотків відповідачем-1)).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів законодавства порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, тому поручитель несе відповідальність у об'ємі, передбаченому кредитним договором.

Згідно з п. 2.2 договору поруки від 02.10.2008р. № 548 у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 10000 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту. При цьому кредитор має право вимоги до поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо. У пункті 6.1 договору кредиту зазначено, що виконання позичальника за цим договором забезпечується договором поруки ДП 548 від 02.10.2008р., укладеним між кредитором та ОСОБА_3, ОСОБА_2

Частиною 2 ст. 196 ГК України визначено, що у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

За частиною 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначалося вище, договором поруки № 548 встановлено солідарний обов'язок поручителів щодо виконання зобов'язання, встановленого договором кредиту № ДК 750-201 від 02.10.2008р.

Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів (позичальника за договором кредиту та поручителів за договором поруки) заборгованості за договором кредиту, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, заявою від 21.01.2013р. у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності одним із відповідачів (ОСОБА_3.), позивач просить стягнути солідарно заборгованість та штрафні санкції з двох відповідачів (ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2.).

Право кредитора вимагати виконання обов'язку від будь-кого з солідарних боржників за його (кредитора) вибором встановлено законодавством.

Стосовно відповідача-3 у справі - ОСОБА_3 слід зазначити наступне. Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2012 р. (а.с. 34), державним реєстратором 26.04.2011р., тобто до моменту звернення позивача до суду було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за його рішенням.

Відповідно до п. 17 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо не має інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 03.12.2012р. Таким чином, на момент звернення до суду ОСОБА_3 втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності, а отже в силу ст. 21 ГПК України зазначена особа не може бути стороною в господарському процесі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи наведене вище, позов, з урахуванням заяви позивача від 21.01.2013р., у частині солідарного стягнення з відповідачів-1,2 (ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2) заборгованості за договором кредиту: 5968,00 грн. основного боргу та 1095,89 грн. заборгованості по відсоткам підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів-1, 2 інфляційних втрат в розмірі 1483,42 грн. за період березень 2009 р. - грудень 2011 р. та 3% річних в сумі 778,00 грн. за період з 24.03.2009 р. по 22.11.2012 р. включно.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних допущено арифметичні помилки у зв'язку з неправильним зазначенням кількості днів у році (2012рік мав 366днів, а не 365), до стягнення за період з 24.03.2009р. по 22.11.2012р. включно належить сума 777,48 грн. При розрахунку втрат від інфляції позивачем застосовано невірний період нарахування: з березня 2009р. по грудень 2011р. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено до 15 дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то - з врахуванням даного місяця. Оскільки останнім днем погашення кредиту згідно з договором є 23.03.2009р. (про що і зазначено позивачем у розрахунку індексу інфляції), то період, за який потрібно нараховувати втрати від інфляції, повинен бути з квітня 2009р. Зробивши перерахунок, судом визначено, що за період з квітня 2009 р. по грудень 2011 р. включно втрати від інфляції складають суму 1481,21 грн.

Позивачем також заявлено вимогу, з посиланням на п. 7.1 договору кредиту, про солідарне стягнення з відповідачів пені в сумі 3682,47 грн. за період з 01.12.2008р. по 21.11.2012 р., згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.1 договору кредиту сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до повного погашення поточної заборгованості. У разі несплати позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за наступним платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня прострочення платежу.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Факт порушення відповідачем-1 термінів виконання зобов'язань стосовно повернення кредиту та сплати відсотків, передбачених договором кредиту, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, вивчивши розрахунок суми пені, наданий позивачем, судом встановлено, що з наведеного розрахунку неможливо встановити на які саме суми прострочення нараховується пеня, конкретний період нарахування. При цьому суд бере до уваги, що умовами договору передбачено графік сплати кредиту, при цьому визначено окремо суми кредиту та суми відсотків. Між тим, позивач здійснив нарахування на загальну суму і у розрахунку пені кількість днів прострочення не співпадає із періодом (датою) сплати, визначеною у графіку. Також неправильно вказано кількість днів у році (2008 та 2012 роки мали 366 днів, а не 365), невірно зазначено облікову ставку НБУ, зокрема, з 23.03.2012р. вона становить 7,5%, тоді як позивачем зазначено 7,75%. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 порушив зобов'язання щодо сплати кредиту вперше 01.12.2008р., а потім здійснював погашення частини кредиту і відсотків нерівними сумами і в різні календарні дати. Із представленого розрахунку неможливо встановити строки порушення зобов'язання та його розміру. Оскільки у розрахунку пені позивач не визначив чітко періоди прострочення (періоди нарахування) окремо на суму боргу по тілу кредиту і окремо суми боргу по відсотках, суд не має можливості здійснити перерахунок. Тому на підставах, наведених вище, у позові в частині стягнення 3682,47грн. пені відмовляється за недоведеністю.

На підставі викладеного вище, вимоги про стягнення суми основного боргу, заборгованості по відсоткам, 3% річних та втрат від інфляції суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, позов, заявлений до ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, задовольняється частково. Провадження у справі в частині вимог до ФОП ОСОБА_3 підлягає припиненню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред'явленні позову було здійснено оплату судового збору в сумі 1653,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 131 від 19.07.2012 р. та згідно з платіжним дорученням № 193 від 08.10.2012 р. - здійснено доплату в сумі 24,00 грн. Всього позивачем було сплачено 1677,00 грн. судового збору. Враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір" та ціну позову (13007,78 грн.) позивачем належало сплатити судовий збір в сумі 1609,50 грн. Тобто, переплата судового збору становить 67,50 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, підлягає поверненню позивачу переплачена сума 67,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, б. 27, к. 88, код ЄДРПОУ юридичної особи 34067398, код ЄДРПОУ Запорізької філії 35183669) суму 5968 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 00коп. основного боргу, 1095 (одна тисяча дев'яносто п'ять) грн. 89коп. заборгованості по відсотках, 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 48 коп. - 3% річних, 1481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 21коп. інфляції, 1153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження у справі в частині вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, б. 27, к. 88, код ЄДРПОУ юридичної особи 34067398, код ЄДРПОУ Запорізької філії 35183669) із Державного бюджету України переплачену згідно з платіжним дорученням № 131 від 19.07.2012р. суму 43 (сорок три) грн. 50 коп. судового збору та переплачену згідно з платіжним дорученням № 193 від 08.10.2012 р. суму 24 (двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 25 січня 2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).