Постанова № 28866223, 23.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа№ 5011-18/15287-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Лукошко Н.С., від відповідача - Яковенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року

у справі №5011-18/15287-2012 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс», м. Київ,

до Державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-західна залізниця», м. Київ,

про стягнення 1027237,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ «Олтекс» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ДТГО «Південно-західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 1027237,60 грн., а саме: 993600,00 грн. основного боргу, 993,60 грн. інфляційних, 5294,00 грн. 3% річних та 27350,00 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача перед ним простроченої заборгованості за отриманий товар по договору від 23.05.2012 року №ПЗ/НХ-121080/НЮ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДТГО «Південно-західна залізниця» на користь ТОВ «Олтекс» 993600,00 грн. заборгованості, 27350,00 грн. пені, 496,80 грн. інфляційних втрат, 5294,00 грн. 3% річних з простроченої суми, 20534,81 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за отриманий товар по договору від 23.05.2012 року №ПЗ/НХ-121080/НЮ, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, 3% річних та інфляційних. Разом з цим, судом першої інстанції перераховано розмір інфляційних нарахувань у бік зменшення з урахуванням п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України у від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Не погодившись із вказаним рішенням, ДТГО «Південно-західна залізниця» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що пунктом 4.2. договору встановлено, що відповідач здійснює оплату товару на підставі виставлених рахунків протягом 20 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару; що у актах приймання-передачі товару №1, №2, №3, №4 відсутні дата і місце складання актів, посади осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції, печатка відповідача. Отже, надані позивачем акти приймання-передачі товару не можуть бути доказами отримання товару відповідачем; що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві рахунків на оплату товару, які є підставою для здійснення оплати; що враховуючи те, що строк оплати товару не настав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, не підлягають задоволенню та те, що позивачем здійснено невірний розрахунок пені.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне рішення суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.01.2013 року.

В судовому засіданні 23.01.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому 23.01.2013 року засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне рішення суду залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 року між ДТГО «Південно-Західна залізниця» (покупець) та ТОВ «Олтекс» (постачальник) було укладено договір поставки №ПЗ/НХ-121080/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію відповідно до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 15 робочих днів від дня погодження сторонами заявки покупця (п. 5.1. договору).

Додатком №1 до договору є специфікація №1, відповідно до якої позивач повинен поставити відповідачеві 8000 костюмів чоловічих для захисту від загальних забруднень та механічних впливів із змішаної тканини на загальну суму 993600,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Пунктом п. 5.4. договору передбачено, що повноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Позивач передав відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-000195 від 04.07.2012 року, №РН-000200 від 09.07.2012 року на суму 57256,20 грн., №РН-000196 від 18.07.2012 року на суму 248400,00 грн., №РН-000220 від 08.08.2012 року на суму 496800,00 грн., довіреностями №209 від 04.07.2012 року, №223 від 09.07.2012 року, №246 від 18.07.2012 року, №296 від 08.08.2012 року.

Також в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі товару №1 від 04.07.2012 року, №2 від 09.07.2012 року, №3 від 18.07.2012 року, №4 від 08.08.2012 року, на яких міститься підпис уповноваженої довіреністю відповідача особи, однак не міститься печатки підприємства відповідача.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Згідно з п. 3.4. договору загальна сума поставки складає 993600,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 165600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 20 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару. У п. 4.3. договору зазначено, що до рахунку додається акт прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.4. договору, повноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Враховуючи наведені обставини справи та положення п. 4.2. та п. 4.3. договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки акти приймання-передачі товару №1 від 04.07.2012 року, №2 від 09.07.2012 року, №3 від 18.07.2012 року, №4 від 08.08.2012 року підписані повноважним представником відповідача, підтверджують дату отримання відповідачем продукції, яка зазначена у видаткових накладних, та містять посилання на відповідні рахунки на оплату отриманого товару. При цьому, договором поставки не передбачено обов'язку постачальника направляти рахунки на адресу відповідача.

Додатково, про факт отримання товару відповідачем свідчать акти звірки розрахунків між сторонами спору від 19.09.2012 року (а.с. 46) та від 14.11.2012 року (а.с. 88).

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією від 25.09.2012 року №77/09 (а.с. 35-36) з вимогами про сплату боргу в сумі 993600,00 грн. Про факт направлення цієї претензії позивачем та її отримання відповідачем свідчать квитанція від 25.09.2012 року №6899 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.09.2012 року (а.с. 37).

Відповідно до п. 6.1.2. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 993600,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що покупець у разі порушення строків оплати виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами спору договору.

При цьому, як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем та прийнятого судом першої інстанції, позивачем для розрахунку розміру пені застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 7,75%, тоді як згідно постанови Правління Національного банку України від 21.03.2012 року №102 у розрахунковий період діяла облікова ставка на рівні 7,5%.

Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, підлягає перерахунку з урахуванням облікової ставки на рівні 7,5%. За розрахунком колегії суддів розмір пені складає 26398,46 грн. В задоволенні вимог про стягнення 951,54 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просив стягнути з відповідача 993,60 грн. інфляційних втрат і 5294,00 грн. 3% річних.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України у від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України та вказівки, викладені в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України у від 17.07.2012 року №01-06/928/2012, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 496,80 грн. інфляційних втрат та 5294,00 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, змінює рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 в частині стягнення 951,54 грн. пені та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення 951,54 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перерозподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-18/15287-2012 викласти в наступній редакції:

«1. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (030621, м. Київ, вул. Олександрівська, 45, код ЄДРПОУ 30435050) 993600,00 грн. заборгованості, 26398,46 грн. пені, 496,80 грн. інфляційних втрат, 5294,00 грн. 3% річних та 20513,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

2. В решті позову відмовити».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (030621, м. Київ, вул. Олександрівська, 45, код ЄДРПОУ 30435050) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 15,41 грн. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Справу №5011-18/15287-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.